Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

РОЗПОВІДЬ БАБУСІ ПРО СМЕРТЬ ДІДА

Сказав: через п’ятнадцять днів забере- ^ /\ те Д°ДомУ> умирать буду. Коли так і вийшло. Забрали Л у^-в суботу, ніч полежав, і в неділю, і в понеділок день, а в понеділок у ніч… у три часа ночі… Наші всі спали, а я коло йо¬го сиділа… коли він як витягнеться, як витягнеться, а очі вбік та вгору, як подивиться, як подивиться, а сльози з них так і течуть градом… І я як заплачу… А він подивився на мене, та так сумно- сумно, вроді сказать щось хоче, а не може… А потім як зівне — і заклекотало в горлі. Я як кинусь…

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
375
— Вставайте, — кажу. — Немає вже нашого батька.
…Нагріла води, вимили…
„А він усе казав: як умру, то нового костюма не надівай, а продай — гроші тобі згодяться, а на мене надінь ста- рий…Так як же так, думаю…»
«Хоч би він ще года три пожив… все казав: от якби до¬жить, поки Ваня вивчиться, подивитися на його роботу…»
«Він все перед смертю мені наказував: держись Вані, він тебе не обідить — ти його ніколи не обіжала, змалку винянь¬чила…»
А «Вані» ой як соромно було все те слухати, совість му¬чила…

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.