Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

РОЗМОВА ПРО СЕКТАНТІВ

Надька — як плохо себе вела, а пішла в  цю секту — стала одмолювать гріхи… Якось
од людей тепер сторониться… Така… І всі
вони такі — зі своїми братами і сестрами говорять, а з нашим братом — ні…»
— Дивлюсь: ідуть двоє хлопчиків, год по п’ятнадцять; підійшли (до подвір’я Н., де збираються баптисти), одчини¬ли хвіртку, на порозі роззулися, так культурно, поклонилися
— і зайшли…
— Втягли їх…
— А вот С. — так ее затянули были в веру прямо со шко¬лы. Там что было! Со школы всем классом и педколлективом приходили вызволять!
— Так там батьки молящі були…
— А он Ірка Бондаренчиха сама ж пішла в ету веру…
…Розмова почалася з того, що Ольга Матиха розповіла
свіжу історію: нібито якась знайома жінка «Богу ногу оддала»

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
413
(іронічно каже тітка Ольга): мовляв, за рішенням секти мала принести жертву, щоб довести свою відданість, — лягла на рейки, щоб поїзд одрізав ногу… «А тепер кляне їх, каже: цей дом (де збираються сектанти. — /. Дз.) прямо увесь спалить треба, щоб нічого не осталось».
— Хороша женщина, но пішла в заблуждєніє…
— Прямо, каже, вводять людей в заблуждєніє, так що умом теряєшся…
— І чоловіка втягла… Він аж тронувся умом і вмер…
Жінки у нас на посьолку тверезі, далекі від фанатизму,
але охочі до сенсацій… До церкви не ходять (та й далеко — в сусідніх селах), але свята справляють і ховати заповідають із священиком. І взагалі в скрутну хвилину згадують про Бога. Ще від 30-х років тут побутує місцева легенда про якогось нібито великого начальника, «комуніста», який воював з «лірігією», та коли смертельно захворів, «покликав батюшку». Отож якщо навіть «комуністи» перед смертю визнають Бога…

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.