«Усім відомо, що наш автор кваліфікуєть­ ся, переважно, як письменник селянський, і в своїй творчості переважну увагу він віддає саме селу». О. Полторацький — Ні, — сказав тов. Европенко-Европацький, — ми почнемо не з того села, що стоїть у зв’язку…

«Зрозуміло, що комункультів- ці с кращі друзі фотографії, але коли вона обертається на… тоді можна сказати, що це є не біль­ ше, ніж… та й записаний вельми невправною і примітивною ру­ кою». Ол. Полторацький Ні, — сказав тов. Европенко-Европацький. —…

«Нас не цікавитиме нижче техніка комічного О. Вишні з погляду чистої техніки». Ол. Полторацький — Ні, — сказав тов. Европенко-Европацький. — Ми 510 почнемо не з «техніки комічного», а з такого от обурення: — «Якась обов’язкова детермінація ідеології шлунком і…

«…тим то, на нашу думку, пролетарські кола українського суспільства повинні засудити ре­ акційну мовну практику Остапа Вишні». Ол. Полторацький — Ні, — сказав тов. Европенко-Европацький. — Ми почнемо не з словника, а з першого абзацу: — «З Вишнею сталося так,…

«Детермінація ідеології» лицаря панфутуристич- ної «морфології» надзвичайно балакучого (да обез- смертним і його ім’я) Ол. Полторацького, що з пере­ ляку (бувають і такі речі!) написав «монографію», але що ніяк не хоче прислухатись до голосу Кузьми Прут­ кова, себто до того…

«Теорія» українського футуризму таки й справді не розхо­ диться з практикою новоґенератів. Заява товаришки Варва­ ри Жукової, що АСПАНФУТ «одкриває культурний фронт для буржуазно-мистецької інтервенції» — заява глибоко про­ думана. Переглядаючи «альманах-аванґард» «б», що, як відо­ мо, тільки-но вийшов, я…

Розгортайте, тов. Сухино-Хоменко, вищезгадане «б» і, прочитавши його уважно, зупиняйтесь на сторінці 63-й. Я прочитав, зупинився й говорю: — Бити все таки прийдеться. Не вас, товаришу, а са­ ме тих, що за них ви розпинаєтесь, во ім’я яких ви мені…

«А щоб підкреслити, що лише ми «цяця»… для цього ви­ тягується на світ Божий «хвильовізм» наскрізь нігілістич­ ної статті Шкурупія в «Авангарді» «А». Чому саме яскраво виявленому нігілістові й до того ж «чистого гатунку», чо­ му саме йому пришивається хвильовізм…

— «Проте, розгрому Івана Степановича Мазепи ми йому (цебто Петрові І — М. X.), простити не можемо, бо це був найкращий наш (?? — М. X.) гетьман, про що свідчить і те, що султан турецький відмовився видати йо­ го після…

Статті, що містимо нижче, друковані були в місячнику «Про- літфронт» за 1930 рік. Пролітфронтівський цикл постав у тяжкий зламний час українського суспільного і культурного життя — кін­ ця двадцятих і початку лиховісних тридцятих років. Це вже був рік остаточного утвердження…

Коли ви, шановний читачу, читаєте в «Комуністі», ска­ жімо, невеличку, набрану петитом замітку, що, скажімо, Північна рудня артемвугіллівського тресту «протягом пер­ шого кварталу навіть перевищила свою виробничу програ­ му», — ви, коли ви не допотопний іхтіозавр, не ворог ре­ волюції,…

Милий читальнику! Привіт, давай твою руку і пептеп 5іе Ріаіг! У нас із тобою багато справ, багато треба пого­ ворити, порадитися, помріяти, майнути думками під обо- локи та дещо й спом’янути не злим тихим словом. Аджеж як-не-як, а минуло вже…

Редакція (або Ярмарком, скажімо) «безперечно стро­ катого» — так принаймні настирливо запевняє нас мало не вся нібито західньоевропейська преса — «Літературного ярмарку», за два місяці відчиняючи двері в 12 рік свого, можна сказати, скромного існування, тисне Вам Вашу шляхетну руку,…

Це вже доба після ліквідації ВАПНІТЕ, після «покаянних» ли­ стів М. Хвильового (1. Заява групи комуністів ВАПЛІТЕ О. До­ світнього, М. Хвильового, М. Ялового, «Вісті», 1926, ч. 280; 2. «Лист до редакції «Комуніст» М. Хвильового від 22. II. 1928) й…

Пригадаймо, що в романі «Вальдшнепи» діють такі головні персонажі: Дмитрій Карамазов, його дружина Ганна, їх спільний друг, учений лінгвіст Вовчик, дві московки: тьотя Клава, її пле­ мінниця Аґлая та чоловік тьоті Клави — професор марксизму Євгеній Валентинович. Автор дає загальну…