1 У травні року 1860 Куліш приїхав до Полтави, де в нього був дав­ній приятель Дмитро Павлович Пільчиков. Куліша, автора «Чорної ради», видавця «Записок о Южной Руси» та «Хати», зустріли в Полтаві з великою пошаною й приязню. 9 травня Пільчиков…

1 Рік 1860 приніс для Куліша два нових знайомства й два нових рома­ни — чернігівський роман з Параскою Федорівною Глібовою, дррки- ною Леоніда Івановича Глібова, відомого байкаря, та полтавський роман з Ганною Павлівною Рентель.[1] З червня 1860 р. Куліш писав…

1 Ол. Дорошкевич назвав роман Куліша з Милорадовичівною «пла­тонічним». Він писав про «урваний» «платонічний» роман Мило- радовичівни й Куліша. Та по суті платонічність цього роману аж надто умовна. До калюжинської панночки Куліш звертався з досить недвозначними натяками і зовсім не…

1 4  вересня 1856 Куліш із хутора Баївщини написав першого листа до Олександри Милорадовичівни, додержаного в стилі чемно-офі­ційного церемонного звернення: «Вельможна панно». Але вже й тут звучить лірична нотка: «За ваші пісні інший чоло­вік віддав би, може, й душу», —…

1 Романи Куліша з Милорадовичівною, Марком Вовчком, Глібо- вою, Ганною Рентель — ті Кулішеві романи, що про них ми маємо певні відомості, припадають на другу половину 50 і на початок 60 ро­ків, на час від року 1856 до року 1862….

—   Необхідно, — казав Куліш, — повертатись іноді до первісної дикости. Романтик, прихильник Руссо й проповідник руссоїстичної док­трини, Куліш проголошував необхідність повороту до «початків», до «джерел», до «первісности». Цю проповідь руссоїзму він сполучав з проповіддю хуторянства. Куліш казав про потребу…

XII 1 У вечорі я розбирав привезені з Німеччини книги. Серед них, крім книжок з фаху та добре підібраної колекції французьких мате­ріалістів ХУІІІ-ого віку, було чимало видань, присвячених пишнове- личному та вишуканому розумові секретаря флорентійської респу­бліки Ніколо Макіявеллі. Тут, поруч…

IX 1 Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засні­жених полів. У п’ятнадцятиступневий мороз,…

VII 1 Катер м’яко підійшов до пристані; вода розбіглася дрібними струмками, покрилась, шумуючи, кругами білої піни, закипіла. Матрос на пристані, нагнувшись вперед, легко підхопив кінець кине- ного з катера канату. Катер пришвартувався, загуркотіли сходні. Я, у великих рогових окулярах, сірому…

V 1 Усе було просто з Мар’єю Іванівною, учителькою тієї ж школи, де я почав викладати з зими року 1921-22-ого. З того ж часу почалось наше знайомство і наше приятелювання. Звичайно було так, що або ж вона приходила до мене,…

І Якось восени року 1922-ого, у вересні, а може, й пізніше, у жовтні чи листопаді, завітав до мене Семен Кузьменко. Скоріше це було в листопаді, бо я пам’ятаю — бляшана «буржуй­ка» палала, і на вогні кипів чайник. Я стояв коло…

РОЗДІЛ XIV Наступного дня Комаха чекав на Вер. Він не зважився був при­йти до Ельснерів і подзвонити. Він не хотів бути нетактовним. Він стояв у воротях протилежного будинку через вулицю, нервувався й ждав, щоб вийшла Вер. Він стояв непорушно, дивлячись…

РОЗДІЛ IX У Доктора Серафікуса була одна вада, яка пригнічувала його й від якої він ніколи не міг звільнитись. З нього була вперта й працьовита людина. І це йому шкодило. За подробицями втрачалося ціле. У своїх наукових дослідах він імпонував…

РОЗДІЛ IV Розмова з Тасею мала для Комахи несподівані наслідки. Його рівновагу порушено й спокій знищено. Його дні, ночі, думки, мрії, бажання, години праці й години спочинку були з того часу отруєні. Досі Комаха аж ніяк не цікавився своєю сусідкою….

Мінливо й мляво перебігають світлі струмки по великій круглій фонтанній мушлі. Зміна білявих струмків в абстрактних арабесках тіней розбиває увагу своєю безпредметністю. Перебіг тіней, падіння бризок, плюскіт води символізують для Комахи усталений спочинок на півгодини в скверику, коли він, напрацювавшись…