Одну з визначальних семантико-синтаксичних і сти­лістичних ознак мовлення становить його логічність. Логічне мовлення — це мовлення продумане, виважене, семантично й структурно впорядковане. Йо­го сутність найбільшою мірою визначається повною від­повідністю сказаного чи написаного певним реаліям життя. Логічність мовлення обов’язково передбачає йо­го…

Літературне мовлення в своєму ідеальному, стиліс­тично довершеному вияві обов’язково має бути точним. Точність мовлення — одна з визначальних кому­нікативних ознак мовлення, яка найбільше пов’язана з його нормативністю, правильністю і логічністю. Лексема «точність» тільки частково термінована і визначається здебільшого за прикметником…

Правильність чого-небудь (дії, вчинку, висловлюван­ня) — це його істинність, відповідність певним явищам дійсності. Основою семантики слова «правильність» є те, що позначається прикметником «правильний» — той, який відповідає тепер чи відповідав у минулому тому, що насправді існує або існувало. Правильність мовлення…

Варіантність (варіативність) полягає у видозміні чо­го-небудь. Варіантні (варіативні) мовні норми найчастіше представлені в мові у двох пара­лельних виявах: учневі й учню, (на) батьковому і (на) –   батьковім (полі), восьми і вісьмох та ін. Для стилістики вкрай важливо розрізняти й прак­тично…

Найголовнішою особливістю, ознакою мовленнєвої культури є нормативність мовлення, бо в ній знаходить свій вияв визначальна сутність, ознака все­народної літературної мови і мовлення окремої особи, сформоване у кожного вміння всебічно користуватись мовою в її соціально усвідомлених і усталених формах, кожна з…

Мовленнєва культура окремої особи і всього народу, її зміст і рівень розвитку визначаються двома основни­ми чинниками: —   станом і багатством мови (у конкретний період функціонування); —  позамовними обставинами, рівнем, сутністю жит­тя народу, передусім його освічених верств. Довершеність усного й писемного…

Усі літературно-мовні одиниці — від фонеми і до тексту — сформувались у мові з певними, тільки їм властивими функціями. Це комунікативно-сти­лістичні функції — комплекс тих якостей (ознак, прикмет, особливостей) мовлення, яких досягають най­доцільнішим з усіх поглядів використанням мови, її ре­сурсів…

На підвалинах знань про стилістику різнотипних мовних засобів і практичного вміння послуговуватись ними в індивідуальному мовленні в українській мові вже майже сформувався всенародний комплекс її одиниць, стилістичне використання яких в усному й писемному мовленні забезпечує належну культуру висловлюван­ня, котра найповніше…

Якими мовними явищами, ознаками вмотивовується поділ сти­лістики на фонетичну (фонематичну, орфоепічну й акцентологічну), лексичну, фразеологічну і граматичну (морфемно-словотвірну, морфо­логічну і синтаксичну)? Які засоби стилістики належать до засобів фонетичних, фоне­матичних, орфоепічних і акцентологічних? Якою є частотність використання голосних і приголосних фонем…

Усі мовні одиниці (навіть найменша з-поміж них — фонема) сти­лістично вагомі, бо виконують певну функцію. Наприклад, форми вве­чері й увечері однозначно-варіантні, хоча початкова фонема в них сут­тєво інша (приголосний в і голосний у); внаслідок цього змінюється звучання всього слова, отже,…

Стилістичні можливості абзацу й тексту зазвичай ширші й різноманітніші, ніж можливості речення, але водночас вони менш компактні й цілісні за змістом. Абзац (нім. АЬгаії — перерва, пауза, відступ) — частина тексту (або весь текст) від одного відступу до другого, яка…

Складне речення порівняно з простим реченням зде­більшого становить синтаксичне утворення дещо вищо­го рівня складності — змістової, граматичної і стиліс­тичної. Складне речення — речення з різною кількістю найрізноманітні­ших предикативних частин, поєднаних сполучником, сполучним словом чи тільки інтонаційно. Майже кожну з частин…

Важливою семантико-структурною та інтонаційною особливістю багатьох речень є наявність у них звертан­ня (звертань). Звертання — інтонаційно виділене в реченні слово або сполучен­ня слів (не член речення), що ним називається істота або персоні­фікований предмет, якому адресується мовлення в усній або пи­семній…

Усі мовні одиниці набувають у мовленні тільки їм властивих функцій, які мовець усвідомлює чи тільки уявляє. До таких мовних і мовленнєвих одиниць нале­жать, зокрема, встав ні і вставлені слова, спо­лучення слів і речення, які містять додаткові, часто побіжні повідомлення, зауваження…

Будь-яке речення в мові граматично повне або не­повне. Комунікативно-стилістична сутність усіх різно­видів неповних речень (серед них речень еліптичних і приєднувальних) полягає в тому, що за умови стиліс­тичного користування ними мовець щоразу може вис­ловитись і найприродніше, і, що вкрай важливо, найе-…