У системі службових, або неповнозначних, слів стилістично особливе, водночас і виразне, значення мають частки — слова, які надають окремим словам, словосполученням, реченням певних додаткових смис­лових, модальних і емоційно-оцінних відтінків або ви­користовуються для утворення форм слова (наприклад, форм умовного способу). Часток…

В усіх стилях мови й мовлення активно використо­вуються сполучники — неповнозначні (службові) слова, якими поєднуються в одне семантико-синтаксич- не ціле однорідні члени речення або предикативні (ре- ченнєві) частини складного речення. Сполучники, на відміну від прийменників, помітно автономніші складові речення, вони…

Службові слова, які в поєднанні з повнозначними словами виражають залежність їх від інших слів у ре­ченні або в словосполученні, називаються приймен­никами. Вони використовуються для вираження най­різноманітніших відношень між синтаксично незалеж­ним і залежним словом у реченні або в словосполученні. Прийменники вживаються…

Кількісно невелику групу слів (їх у мові всього кіль­ка сотень) становлять слова, які прийнято називати н е – повнозначними, службовими . Цим означенням аж ніяк не применшується їх важливість у мовній сис­темі, у мовленні будь-кого. Якщо з речення, а ще…

Особливу семантику і, передусім, морфологічне оформлення, обмеженість синтаксичних функцій ма­ють прислівники. Цим визначається і стилістичне ви­користання прислівників — повнозначних слів, якими виражається якісна або кількісна ознака дії чи стану, ознака іншої ознаки (тобто ступінь або міра вия­ву іншої ознаки). Прислівники…

Усі поняття, що піддаються обчисленню (найчастіше це іменники), потребують позначення свого кількісного вияву. Для цього використовують числівники, які ста­новлять лексико-термінологічну основу математики. Ч_и с лівники — слова із значенням певної, чітко визначеної кількості. Кожний власне числівник точно вказує на кількість…

У кожній розвиненій мові дієслова становлять най- численнішу (після іменників і прикметників) групу лексем. Дієслово — повнозначне слово, яке позначає дію, стан предмета як процес. Значення дієслів виявляються у граматичних (морфологічних) категоріях особи, виду, стану, способу, часу, а також числа…

Особистісна сутність людини, її фізіологічна й ду­ховна індивідуальність, винятковість, неповторність і окремішність усього живого й неживого в природі, всіх пізнаних людиною істот і предметів створюється певною сукупністю тих якостей, ознак, які властиві будь-кому і будь-чому. Серед них розрізняють постійні ознаки…

Спілкування між людьми відбувається переважно внаслідок використання загальних назв, які ста-, новлять узагальнені найменування предметів (предме­том у граматиці прийнято називати все те, до чого май­же в усіх випадках можна поставити запитання хто? або що?). Отже, загальні іменники — це назви…

У мисленні і мовленні людей переважають кон­кретні іменники. Ними прийнято називати дис­кретні (роздільні, окремі) предмети, тобто речі, явища, факти, які можна порахувати: стіл, книга, вулиця, мо­ре та ін. Конкретні іменники здебільшого вживаються у формах однини і множини. Значна частина цих…

Усі іменники мають граматичне значення відмінків. Кожна відмінкова форма іменника виражається або од­нією фонемою (найчастіше) чи двома, трьома фонема­ми, або відмінкові форми певної групи іменників нульо­ві, незвукові (у незмінних словах). Відмінок — граматична (морфологічна) категорія слів, які належать до іменних…

Однією із словозмінних морфологічних (граматич­них) категорій, яка містить у собі вказівку на кількість осіб, предметів, явищ, позначуваних іменниками, є ка­тегорія числа. Категорія числа іменників має здебільшого дві форми вияву — однинну й множинну. їх стилістична сутність майже адекватна, пор.: Навчаю…

Стилістичні функції морфологічних форм мови прийнято характеризувати за тими морфологічними ка­тегоріями, значеннями, які властиві словам певної час­тини мови. Іменники, наприклад, здебільшого витлу­мачуються стилістично за категоріями роду, числа і від­мінка, іноді окремо розглядаються стилістичні функції власних і загальних іменників, стилістичні особливості…

Теорія і практика стилістики як окремого лінгвіс­тичного вчення про слова всіх частин мови (змінюваних і  незмінюваних) передбачає і їх стилістичну характе­ристику, а в її межах і кількісний вияв різних форм сло­ва (слів), бо це відображає неоднакову функціональну спрямованість, спроможність і…

Стилістичні можливості морфологічної системи су­часної української літературної мови широкі й функціо­нально потужні. Більшість повнозначних слів представ­лена не однією формою, а кількома, навіть багатьма, і всі вони певною мірою стилістично неповторні, своєрід­ні. Кожна із змінюваних форм виконує певну комуніка­тивну, отже, й…