Античные теории языка и стиля. — М.; Л., 1936. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К., 1991. Аристотель. Риторика // Античные риторики. — М., 1978. Арістотель. Поетика / Пер. Б. Тена. — К., 1967. Арутюнова Н. Д. Язык и мир…

Крилаті вислови (слова) — стилістичні засоби; ними є стійкі вирази, що мають певне літературне або історичне походження. Це переважно вислови визначних діячів, цитати з відомих творів, що завдяки своїй точності й виразності поширились і стали стилістемами: Напитися шоломом з Дону…

Абракадабра (лат. аЬгасасіаЬга — заклинання) — магічна формула, таємне слово, замовляння; синонім безглуздя, нісенітниці, незрозумілого набору слів. Абсолютна теперішність (лат. аЬ$о1иІи$ — необмежений) — те саме, що й історична теперішність. Абсурд (лат. аЬзигсІиз — безглуздий) — безглузді твердження; вислови, позбавлені…

Схема фонетико-стилістичного аналізу художнього тексту 1. Виразне читання тексту (правильне інтонування, наголошення). Стиль. 2. Пошук явищ фоноесмантики. 3. Характеристика засобів милозвучності: а) евфонічні чергування голосних і приголосних звуків; б) вимовна легкість (повноголосся, подовження, спрощення). 4. Звукопис: асонанс, алітерація, дисонанс, парономазія,…

Для курсу педагогічної майстерності важливим є поняття стилів навчання, що визначають шляхи здобування знань. Умовно їх називають так: стиль діяча, стиль мислителя, стиль теоретика, стиль практика, стиль активіста, стиль рефлектора1. Така система стилів окреслює всі поступові етапи тривалого навчального процесу,…

Культура мови є мовознавчою наукою, яка на ґрунті даних лексики, фонетики, граматики, стилістики виробляє критерії усвідомленого ставлення до мови й оцінювання мовних одиниць та явищ, механізми нормування і кодифікації (введення в словники та у їх мовну практику). Культура мовлення —…

Українська сміхова культура має дуже давню і потужну традицію у побуті, звичаях, обрядах, фольклорі. Вона знайшла відчутний розвиток у класичній українській художній літературі, її вершиною можна вважати «Енеїду» Івана Котляревського, що вважається енциклопедією культури сміху українського народу1, настільки сміх у…

Суттєві особливості комічного змінювалися від епохи до епохи; змінювалась і сама дійсність, і вихідна позиція комедійного аналізу життя. В давньому комедійому дійстві критика йде з точки зору «я». Вихідна позиція — особисте ставлення людини, яка насміхається. Розвинена державність Риму обов’язково…

Гумор і сатира — основні типи комізму. Гумор — сміх дружній, незлобливий, хоча, за висловом Ю. Борєва, «не беззубий»1. Він вдосконалює те чи інше явище, очищає від недоліків, допомагає повніше розкриватися всьому суспільно цінному в ньому. Гумор вбачає у своєму…

Сутність комічного — в суперечності. Комізм — результат контрасту, розладу, протистояння: огидного — прекрасному (Арістотель); низького — піднесеному (Е. Кант); безглуздого — розсудливому (Ж. Поль, А. Шопенгауер); автоматичного — живому (А. Бергсон); брехливого, лжеґрунтовного — значному, дійсному, істинному (Г. Гегель);…

Способи творення комічного та його об’єкти у кожній мові свої. Вони складають один із суттєвих аспектів характеристики стилістичної системи національної мови. Особливо важливою у створенні гумористичного ефекту є лінгвокраїнознавча інформація. Феномен комічного у мові, як і в побуті чи різноманітних…

Стилістичними прийомами називають різні способи комбінування мовних одиниць одного рівня у межах одиниць вищого рівня. Стилістичний прийом ґрунтується на синтагматичних відношеннях між стилістично маркованими і стилістично не- маркованими одиницями в тексті. Отже, в основі стилістичних прийомів лежать синтагматичні відношення, що…

Антитеза (від гр. апІііЬезіз — протиставлення, суперечність) — риторична фігура, що полягає у зумисне підкресленому зіставленні двох протилежних, але пов’язаних між собою понять, явищ, речей, ідей та образів для підсилення вражень, для більшої переконливості. Наприклад: Рабський дух краси найвищої збагнуть…

Період (гр. регіосіоз — обертання, круговерть) — риторична фігура, в якій цілісна, завершена думка подається в ускладненому простому, багаточленному складному реченні або кількох реченнях, що структурно й інтонаційно поділяються на дві частини — члени періоду. Перший член {протазис — підвищення)…

Порівняння — це тропеїчні фігури, в яких мовне зображення особи, предмета, явища чи дії передається через найхарактерніші ознаки, що є органічно властивими для інших: дівчина струнка, як тополя; волошки сині, як небо; надворі тепло, як улітку; руки, як у мами…