Олег Зав’язкін “Нас опосiли сни, мов люстра повновидi…”

Нас опосiли сни, мов люстра повновидi. Cyxi рови лягли упоперек душi. Ми бачили ycix, а нас нixто не видiв. Товчуться у садку затятi Кайдашi. Сонноосон стоїмо, пани чи посполитi, чи на осоннi люд, що зиму перебув. Нiщо понад любов не…

Олег Зав’язкін ПАМ’ЯТI БАТЬКА

Ваш голос, як захiдний вiтep, тату, мов кладете на латку ще й лату. Обома руками – та обмаль цегли. Обома очима – та світ хисткий. Скажiть, що i я доросту до стелi, пригорнiть до жорстокої щоки. Налетiв навiсний буревiй з…

Олег Зав’язкін “Єлєна Троянська тривку вишиває тишу…”

Єлєна Троянська тривку вишиває тишу. Олена Троюдська щокроку вища. – Забери мене звiдси! – шепоче панi Олена. Oдcуває фiранку ночi Єлєна Натхненна. Гуркіт у небi – Атена Паллада загубила м’яча. – Забери мене! – панi Олена пiд килимком шукає ключа….

Олег Зав’язкін “Течiя лиця cутінкового…”

Течiя лиця cутінкового, пiввiкна у липкiм дощi, а на крильця амура голого знов навішено два плащі. Тiнь по дзеркалу кволо ковзає. Biн заснув – а вона жива. Пахне деревом, цвiллю, кобзою – це ж бо, смерте, твої жнива.

Мария Хаткина НЕ ЕШЬ НАС, МОРЕ…

Чем питаются звери? Птицами. Чем питаются птицы? Рыбами. Чем питаются рыбы? Морем, а море сожрало наши следы, потому что мы смеялись и пускали по воде плоские камешки, забыли бросить монетку, чтобы вернуться, вот оно и сожрало, пенясь от хохота, что…

Мария Хаткина ДАЖЕ ПТИЦЫ

Даже птицы, гнездо покидая, облетают круг над тем местом, где они только что жили. Вот и я над тобою кружила убедиться, что жить здесь больше нельзя. И раз кружила, и два, и даже мух для тебя ловила и бабочек и…

Мария Хаткина “Когда солнце светит…”

Когда солнце светит, но не греет, когда костер не горит, а все больше тлеет, веет с зимнего моря соленый ветер. Чеййто сеттер хочет схватить за хвост голодную чайку, а она его дразнит и поучает, заманивает в холодную воду. Он фыркает…

Наталья Хаткина “Со своей неразлучной бедой…”

Со своей неразлучной бедой и в одной только белой рубахе прибрести бы к комууто босой, принести свои вечные страхи. И сказать: я собой не мила, и покой твой, наверно, нарушу, и добра, видишь, не нажила. Полюби за прекрасную душу. Из…

Наталья Хаткина “Птица ночная, сбрось мне перо…”

Птица ночная, сбрось мне перо. Видишь, Луна с лицом Пьеро, видишь, Пьеро с лицом Луны так безнадежно пьяны, что скоро упасть должны. Жаль тебе, что ли, пера с хвоста? Филин в ночи хохотнул, исчез. Пальцы дрожат, но верна черта круг…

Наталья Хаткина СОЧЕЛЬНИК

Снег Рождества! Какой беспутный танец. Снег Рождества – какой доступный глянец навел Господь на сирую природу. Снег Рождества! Друг всех простудных пьяниц, сыграй со мной в одну и ту же воду. Снег Рождества! Моей печали свита, давай с тобой обманем…

Еліна Свенцицька “Подивилася навкруги…”

Подивилася навкруги І побачила Україну, Де не житиму — і не слід, Слід загинути — і загину. Рідна мачуха, вороже мій Любий, що це ти робиш зі мною? Скільки зрад, скільки рад, скільки сліз Перейшло над країною злою. Тільки гуси…

Еліна Свенцицька “Як під’їхав козак до води…”

Як під’їхав козак до води У ставку самоту потопити… Як зібрати із крихіток світ, Як у світі із крихіток жити? Як під’їхав самотній козак До води, і побачили його Безпритульних хатин кістяки, Тихі люди померлого бога. Чи то демони в’ються…

Еліна Свенцицька “Час їхати, старий. Лишилися дрібниці…”

Час їхати, старий. Лишилися дрібниці — Тверезий настрій цей підтримати до свят, І сіно розгребти, і двері зачинити, І вийти до воріт, і гарби вже риплять. Затовчена земля на солонцю і охрі, Солоне і важке повітря коло вій, І шлях…

Еліна Свенцицька “Чорні хмари розкуйовджені…”

Чорні хмари розкуйовджені, Вітер свище. Ти караєш нас, о Господи, — А навіщо? Очі відведеш від сорому — І караєш. Що Ти знаєш, бідний Господи, Що Ти знаєш? О як гаряче, як боляче, І як дивно Жити, жити посеред сорому…

Еліна Свенцицька “Що там плаче, ридає, реве…”

Що там плаче, ридає, реве, Шарудить, шурхотить до нестями? Ми повірили в слово. І все Почалося, що сталося з нами. Перетворена кров на вино, Закривавлена твердая криця. Кажуть, слово спочатку було, Та й початок нарешті скінчиться. Ще не вмер автор…