Батько Семен стояв на гарбі з головою у сонці, а ми — сини-соколи — подавали з копиці: підхоплювали оберемки музики на вила і підносили до сонця. Кректала гарба, колеса рипіли, брязкали вуздечками коні… Коли їхали до скирти, шматки блакитної дороги…

Я далеко, далеко від тебе, м оя вузенька, у ясних споришах, та я знаю, що ти ще жива — І ЕЛЕН ДЕНЬ 29 не заросла травою: ще ходять тобою м атері доїти корів, ще бігаю ть хлопчаки купатися до ставка,…

Починається літо, і наша хата сходить з підмурівка: пов’язана золотою солом’яною хусткою, з ясними очима на білесенькому обличчі, одягнена у зелену вишневу спідницю — крокує дорогою у сонце, що як велика музика на достиглому колоссі у полі. У хаті я…

Поїш накидали в криницю груш, медових, із колгоспного садка, потім опустили дзвінке відро, і нитягли, й поставили на зрубі. І Іили по черзі і лягали у траву, на розстелені вільхами тіні. Вечірньою м ’ятою пахли вони, неремішаною із мазутом. І…

Уставай, братику, уже сонце устало — покотилося по спинах корів, покотилося по димарях, уставай, а я в м атері торбу візьму — підемо груші трусити. У нас грушин ціла балка, стане на весь район! А груші! І що то за…

Вибіг із хмари заєць, довгий нитяний заєць. Виплигує нитяний заєць по вишитому літом колоссі, по землі порепаній, як губа, по дахах череп’яних. Тарабанить нитяний заєць у денця відер на тину. Прибиває нитяний заєць пиляку на стежці срібними цвяхами. Котить нитяний…

Ой брате ти мій, Андрію, — сопілка засмучених слів, — ми здійснимо нашу мрію у шумі зеленім гаїв: під вільхою чи під вербою, в краю, де родився і зріс, ми викопаємо з тобою криницю прозорих сліз. Н ад нею червону…

Гай, здається, пісні солов’їв зеленавим вогнем підпалили. Величезною щіткою терників весна-дівка бугри побілила. Мед тягучий озимини в прямокутниках тихих поля. Журавлині ключі в вишині відмикають широку волю. «Гай одягсь», — батько очі поклав заволожені з воза старого. Під колеса пахучі…

Яблуко упало у траву — гучно гупнуло у дно серпневої тиші, аж прокинувся я від луни, і мені, пробудженому серед садка, разом дійшло до свідомості — яблуко впало! Упало яблуко, віщуючи про осінь. О так осінь постукала до людей падінням…

Ішов дощ. Сліпий дощ. Світилися краплі на сонці, як зелене листя. Н а вулиці стояла гола стіна, під якою ми, хлопчаки, притулилися у подертому батьківському одязі й босі і дивилися, як світяться краплі, м ов зелене листя. П адав дощ…

Тіло Толоці виліпили із глини, яку накопали у давньому глинищі за селом, а потім привезли вантажівкою (ходок десять, мабуть, зробили). Замісили глину посеред вулиці, щоб усі люди бачили та й сходилися ліпити Толоку. Волосся Толоці заплели із соломи, із русявої…

Пішла молодиця на річку прати, стала на білому камені — долі лежать сорочки, у руці праник качечкою сірою скаче. А на воді цвіте квітка: одна пелюстка — очі милого, друга пелюстка — губи милого, третя пелюстка — чоло милого. Цвіте…

Хай тобі три роки будуть, як три дні! Брате мій, хліборобе чорнявий, ти далеко-далеко від нив, ми не заграємо комбайном червоним, святкуючи Празник жнив. П ам ’ятаєш, як з тобою ми сіяли, ніби грали на струнах рядків! І як падали…

Ходить листя по узліссю, по стежині лісовій, йде галявиною листя, загляда в струмок ясний. І струмок прадавню казку, казку білу, наче день, потихеньку-тихо каже, листя слухає і йде. Скрізь іде, проходить листя, хоче ліс увесь пройти… Я лежу такий безмовний….

Сизими хвилями жито Розходиться з краю в край, Сонцем липневим облите, Б ’ється в зелений гай. М едом і липою пахне В стиглім колоссі зерно. Скоро, вже скоро в комбайни Бризне рікою воно. Ж ита вродило багато, Тільки б зібрати…