Горбачевський Іван (1854–1942) — український хімік і громадсько-політичний діяч, професор універси- тету в Празі, один із засновників та багаторазовий ректор УВУ в Празі. У 1917–1919 рр. — перший австрійський міністр охорони здоров’я, автор численних наукових праць.

Група гетьманців у Празі — заснована 1925 року. Її очолювали О. Шаповал та Б. Гомзин. Організація стояла на платформі УСХД. У вересні 1925 року об’єдналася з геть- манською організацією «Український стяг», яка функціо- нувала з 1923-го, у Союз українських хліборобів…

Клуб гетьманців у Берліні — науково-громадське об’єднання, засноване з ініціативи В. Липинського 1928 року для узгодження спільних поглядів і тактики геть- манської ідеології. Голова клубу — О. Скоропис- Йолтуховський, заступник голови — В. Залозецький, сек- ретар — Д. Олянчин. Почесний…

Гетьманська управа — вищий виконавчий орган геть- манських організацій, заснована 10 серпня 1927 року. Правонаступниця Центральної управи об’єднаних хлібо- робських та інших класових організацій. Першим голо- вою Гетьманської управи був М. Кочубей, членами — А. Монтрезор, Л. Сідлецький, О. Скоропис-Йолтуховсь-…

Габсбург-Льотрінген Вільгельм (1895–1948) — австрійський архікнязь, племінник Карла І — останнього імператора Австро-Угорщини. Відомий під ім’ям Василь Вишиваний. Виявив себе послідовником і палким при- хильником українського національного відродження. Тісно співпрацював з галицьким політичним проводом в роки Першої світової війни. У…

«Вперед» — щоденна газета Української соціал-демо- кратичної партії (УСДП), виходила у Львові у 1918– 1922 рр. за редакцією Л. Ганкевича, А. Чарнецького, І. Квасниці та ін. За своїм характером фактично була загальнонаціональною газетою. У 1923–1924 рр. виходи- ла як партійний…

«Воля» — український суспільно-політичний і куль- турний тижневик, виходив у Відні з червня 1919 року до листопада 1921-го (останні три номери — «Воля України» за редакцією В. Піснячевського). Видання об’єднувало діячів різних політичних напрямків, які обстоювали само- стійність України.

Василько Микола (1868–1924) — український гро- мадський і політичний діяч, дипломат, посол до Буковин- ського сейму й Австрійського парламенту (1898–1918). Один із організаторів Вільнодумного Союзу у Буковин- ському сеймі (1903), за допомогою якого українцям удало- ся чимало досягти в адміністративній…

Василенко Микола (1866–1935) — український істо- рик та історик права, громадський і політичний діяч, за гетьманської держави — міністр освіти. Василенко доклав чималих зусиль до заснування українських державних університетів у Києві та Кам’янці-Подільському й до від- криття Української академії наук….

Буріан Стефан (Burian von Rajecz Stefan, 1851–1922) — граф, угорський політик, міністр закордонних справ Австрійсько-Угорської імперії. Завдяки його та австрій- ського посла в Києві графа Йогана Форгача (Johann Forgach) заходам цісар Карл, зважаючи на протидію поль – ських політичних кіл,…

Босий Володимир (1899–1979) — гетьманець, діяч «Січей», пропагандист ідей В. Липинського в Канаді, головний обозний Січової організації Канади, редактор тижневика «Пробій» у Торонто (1924), часописів «Кана- дійський українець (Вінніпег) і «Український робітник» (Торонто). У 1951 році захистив маґістерську працю про…

Болбочан Петро (5 жовтня 1883 — 28 червня 1919) — український військовий діяч, полковник Армії УНР. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1909). Під час навчання організував український гурток для поширення рідного слова. У Першу світову війну — офі- цер Тридцять…

Білопольський Андрій (1892–?) — випускник Комерційного інституту в Києві (1918), український політичний діяч і публіцист. На Третьому військовому з’їзді в Києві (1917) його було обрано до Українського військового комітету. Член Української Центральної Ради. Один із засновників Союзу українських хліборобів у…

Бачинський Лев (1871–1930) — адвокат. Голова Української радикальної партії (1918–1930), посол до австрійського парламенту (1907–1918). У період ЗУНР — комісар Станіславського повіту, потім — віце-президент Національної Ради ЗУНР.

37 Збивалися бусли на пожнивних полях у табунці, кружляли під чутну лиш їм мелодію у вигадливому танці, а тоді, знявшись у голубінь небесну та прощаль- не коло зробивши над жовтими нивами з полукіпками, в тепліші краї відлітали. І знову верталися…