6 (Гетьман Павло Скоропадський…)

6 Гетьман Павло Скоропадський запрошував това- риство на обід. Зібралися Федір Лизогуб, В’ячеслав Липинський, посол Болгарії в Україні Іван Шиш- манов, усього душ тридцять, хіба Микола Василенко з Дмитром Дорошенком вибачилися — обоє поспішали на конференцію. Доки на Липинського дивилися…

5 (Він почувався так…)

5 Він почувався так, мовби вийшов на ринг для чесного бою в рукавичках боксерських, а його натомість огріли голоблею — і суддя цього, кліпаючи безневинно очима, ніяк помічати не хоче. В’ячеслав Казимирович готовий щиро відстоювати свою правоту, свою точку зору…

4 (Якщо теслею рішився…)

4 Якщо теслею рішився ти бути, то грати-співати мусить у твоїх руках сокира: коли тешеш дошку чи бруса і до відбитку шнура дійшов, має не тріска вже, а справжнісінька стружка з-під леза жалкого, звива- ючись, вилітати; тоненька така, аж просвічується,…

3 (Невимушено, мов знайомі…)

3 Невимушено, мов знайомі були давним-давно, хоча бачилися досі лише два-три рази, запросив Липинський Дмитра Дорошенка на важливу зустріч. — Приходьте на з’їзд українців польської культу- ри… То тут відбудеться, у Києві, на вулиці Фундук- леївській, у помешканні пані Стефанії…

2 (Чорна звістка про випадок…)

2 Чорна звістка про випадок той сумний у Руса- лівських Чагарах щемливою скалкою засіла в серце Липинському, і ніяк він не міг тої скалки позбутися, хіба як навіть силувався висмикнути якось, то лише гірше й гіркіше боліло, нило й смоложило….

1 (Чорні дими здіймалися…)

Я хочу, щоб була Україна, щоб був український державний лад на моїй рідній землі, і знаю, що як не буде України, як не буде нашої Української Держави, то я і нащадки мої не зможемо на своїй землі по-людськи жити. В’ячеслав…