Журнал "Мовознавство"

I. K. БІЛОДІД, О. С. МЕЛЬНИЧУК АКТУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ СУЧАСНОГО МОВОЗНАВСТВА

Процес перетворення науки у вирішальний фактор «могутнього зростан­
ня продуктивних сил суспільства»1, який відбувається на сучасному етапі
комуністичного будівництва, знаменуе початок нової, глибоко відмінної
фази в розвитку різноманітних галузей знання. Підкреслення в Програмі
партії і документах X X III з ’їзду КПРС дедалі зростаючої ролі суспільних
наук у великій перетворюючій діяльності людства на його шляху до кому­
нізму дає глибоке розуміння того, що й суспільні науки, поряд з природни­
чими, технічними і математичними, певною своєю стороною підлягають
цьому загальному процесові чи, принаймні, зазнають на собі його впливу.
У зв’язку з цим виникає потреба в чіткому визначенні суспільної ролі
і основних завдань на сучасному етапі розвитку кожної соціальної науки,
в тому числі й мовознавства.
Призначення і роль мовознавства визначаються, з одного боку, су- ’
спільними функціями і значенням його об’єкта — мови як знаряддя
мислення (в тому числі й розвитку людського мозку як органу мислення)
і основного засобу зносин між людьми в їх повсякденній багатогранній
діяльності і разом з тим як однієї з найважливіших ознак, за якими людство
поділяється на окремі етнічні, зокрема національні, об’єднання. У період
переходу від соціалізму до комунізму питома вага мовознавства в колі
суспільних наук виразно збільшується. Це зумовлено чотирма основними *
факторами .істотною роллю національних мов у піднесеннікомуністичної
свідомості Г виробничої активності найширших мас трудящих, важливим
місцем національних мов у процесі розвитку, взаємодії і зб л й ^ н н я со­
ціалістичних націй,’збільшенням ролі різних мовних систем у науково-
пізнавальній діяльності і технічному прогресі суспільства і, нарешті,
загостренням ідеологічної боротьби на грунті мовознавства. Як наука, що
має своїм об’єктом одну з ‘основних ознак кожної нації, мовознавство від­
повідною своєю стороною безпосередньо пов’язується з національним питан­
ням, яке в сучасних умовах, в епоху переходу від капіталізму до соціа­
лізму, виявляє деякі нові аспекти і потребує дальшої творчої розробки з
позицій ленінізму. З другого боку, суспільна роль мовознавства залежить
від ступеня його теоретичної з р іл о с т і і практичної ефективності, від того,
якою мірою лінгвістичні студії забезпечують суспільству можливість ак­
тивного впливу на сучасний стан всебічної мовної практики (в сферах
виробничої і духовної діяльності людини) в напрямі її дальшого вдоскона­
лення. Висловлений Сталіним під час лінгвістичної дискусії 1950 р. скепти­
цизм з приводу можливості свідомого впливу суспільства на процеси мов­
ного розвитку був позбавлений будь-яких підстав. Уже в «Німецькій іде­
ології» Маркс і Енгельс недвозначно висловились у тому розумінні, що
людство кінець кінцем повністю візьме мову під свій контроль2. Численні
факти дедалі інтенсивнішого впливу сч|р^ного мовознавства на мовау
1 Програма КПРС Держполіт^вр УРСР, К., 1961, стор. 110.
* Див.: К. Маркс і Ф. л ь с, Твори, т. З, стор. 407. рачгук\ суспільств* не залишають ніякого сумніву в справедливості
«хього аеумяЛмеашя основоположників марксизму.
О гном к з м а м а ї мовознавства, єдине для всіх етапів його розвитку,
* ‘ВШГТК* до всебічного вивчення мови в усіх її проявах і складових ча-
ствваж. її загальних властивостей і функцій. її конкретних особливостей
• стосу**» між мовами. На кожному окремому етапі розвитку мовознав­
ства к основне ного завдання набуває щоразу нового конкретного змісту
і епгямч вамкя залежно від безпосередніх потреб суспільства і від досяг-
*>’т*х у * с успіхів наука. Сучасний період, який відзначається особливо
м у ш м зростанням елемента свідомості носив мови в практичному кори­
стуванні мовою, ставать перед мовознавством небувало великий комплекс
іеирс и ш і і практичних завдань. Питання культура мови, ефективності
мовних аасобів, використання мови в техніці, взаємовідношень між ‘різними
мовами аривертануть увагу все ш арш ах кіл радянської і світової громадсько­
г о .Актуальність цих питань с наслідком особливо важ ливої, хоч і не завжди
безнооередаьо помітко! ролі мова в безперервному вдосконаленні суспіль*
нога виробництва, суспільних стосунків, у безперервному розвитку науки
і культури, а поглибленні міжнаціональних зв ’язк ів. Усе це викликає
ірпгт— ■ суспільного значення мовознавства на сучасному етапі, дальшу
кпвкретизааію його завдань і розширення перспектив його розвитку. Ра­
зом з тни це вимагає від радянських мовознавців розв’язання дедалі
складніших теоретичних, методичних і практичних проблем науки про мову.
Таким чином, необхідність дальшого інтенсивного розвитку радянського
1 мовознавства диктується самим життям, загальним ходом суспільних пе­
ретворень.
> Уся сукупність різних видів мовознавчих робіт поділяється на дві
в е л ю сфери, одна з яких стосується вивчення окремих конкретних мов
і: зв часткове мовознавство), а друга — вивчення загаль­
них властивостей мови, стосунків між мовами та питань теорії і методології
мовознавства (т. зв. загальне мовознавство і теоретич­
н е мовознавство). Деякі напрями мовознавчих досліджень, зо­
крема з істинно-типологічне і порівняльно-історичне вивчення мов. окремими
сшпша сторонами входить до обох названих сфер.
0 5 ‘4 ^ часткового мовознавства — окремі конкретні мови — в різних
країнах світу є різними залежно від того, яка мова чи сукупність мов і
ино*> мірою становить безпосередній інтерес для населення відповідної
країн*»/8 умовах Української РСР основний об’єктом лінгвістичного до­
слідження с українська мова як рідна мова української соціалістичної
виші *Луиве важливим об’єктом мовознавчої науки в У РСР є російська
зизва, яка виконує роль міжнаціонального засобу сп ілкуван ня в межах
усього Рад ямського Союзу і основного засобу зносин народів СРСР з наро­
дами інших країн світу. Як безпосередні об’єкта лінгвістичного досліджен­
ня в працях українських учених помітне місце повинні зайняти також біло­
руська : зарубіжні слов’янські мови, мови інших народів СРСР, найбільш
иоиирои тепер зарубіжні мови — англійська, французька, німецька,
<имп мга. арабська, мова народів Сходу, класичні мови тощо.
Найголовнішою метою дослідження кожної конкретної мови, якою
користується населення даиоі країни, є забезпечення високої культури її
иисиваиия в письмовій і усній практиці. Ц ій основній меті підпорядковані
Ж1 “ І * * * “ : нормативну граматики, словники і науково-попу-
иос«б— ки з фонетики, орфоепії, граматики, лексикології і стилістики
! е*йкрєтеих питань Ц ж к л аду. а також велика частина інших
ираив^ присвячених в и св ітл ен н і окремих сторін структури даної літера-
* ш ла ^ДІїаииі підвищення к у М Ь м мовлення належить не стільки
ж* влаиу м г ш о г о підвищення л ухоя Я г культури суспільства, скільки
ШЯ jifTTpfl {ми я Ы и м ty m tD W коао7нав(7ва
до плану вдосконалення засобів і прийомів цілеспрямованої діяльності
суспільства на всіх д іл ян ках . Звичайно, критерії, за якими оціню ється
культура мовлення, безпосередньо грунтую ться на принципах суто науко*
вого і естетичного характеру, і за цими найбільш зовніш німи ознакам и по­
няття культури мовлення може бути поставлене в один р яд з такими понят­
тям и. я к загальний рівень освіченості суспільства, рівень його естетичної
культури тощо. Але наукові і естетичні критерії культури мовлення е
лиш е своєрідним відображенням у суспільній свідомості винятково важ ли­
в о ї ролі строгої нормативності в користуванні усталеними засобами загаль­
ноприйнятої мовної системи для забезпечення безпереш кодного і адекват­
ного обміну думками і чіткої взаємодії між усіма членами суспільства.
З цього погляду поняття культури мовлення в певних аспектах зближ ується
з такими поняттями, як наукова орган ізац ія праці, культура виробництва
і т . ін ., а мовознавство в відповідній частині його зм істу, поряд з названими
акад. М . Б . Мит і ним у цьому зв ‘я зк у конкретною економікою і інженерною
психологією 3, може бути віднесене до тієї частини сусп ільних н аук, які
за комунізму перетворюються в безпосередню продуктивну силу.
. К ультура мовлення не обмежується дотриманням загальноприйнятих
норм у вживанні наявних мовних засобів. Н е менш важ ливе значення дла
ефективності мовного спілкування має вдалий, здійснюваний у відповід­
ності з усталеними структурними особливостями даної мови відбір з мож ли­
вих варіантів нових мовних засобів, необхідних для задоволення нових
потреб висловлення. Якщ о нормативне вж ивання наявних мовних засобів
забезпечує сталість мовної системи, єдність літературної мови для багатьох
поколінь її носіїв, то найбільш раціональне введення нових мовних засобів
робить непомітними або загальноп рий няти м и ті відхилення від усталеної
мовної структури, які неминуче з’являю ться в ході поступового розвит­
ку мови.
Створення нових, дедалі грунтовніш их праць з різних питань куль­
тури рідної мови, розрахованих на найшнрші маси II носіїв, є одним з най­
важ ливіш их завдань мовознавців кож ної країн и . В умовах У РС Р, я к і
ряду інших радянських і зарубіж них соціалістичних республік, до цього
завдання приєднується й інше — завдання чіткого загальноприступного
висвітлення структури російської мови, вж иваної для взаєморозуміння між
різними націями, а також структури важ ливих для між народних зв ‘я зк ів
іноземних мов. Велике значення в цьому плані має, зокрема, дослідж ення
питань культури російської мови на У країні.
З а важ ливістю значення в мовній практиці суспільства до питань куль­
тури мови безпосередньо приєднуються пов’язані з застосуванням окремої
мови конкретні питання прикладного мовознавства — використання певної
мови я к засобу передачі інформації через канали зв ‘я зк у , фонографічної
і буквено-письмової ф іксації даної мови, в тому числі правопису, маш ин­
ного перекладу на дану мову з іншої (інш их) і навпаки тощо. Б урхливий
прогрес техніки в останні десятиліття розкриває перед окремими галузям и
прикладного мовознавства небувалі можливості розвитку’} Р е а л іза ц ія цих
можливостей є спільним завданням мовознавців і матемйтиків, ф ізи ків і
представників технічних наук.
Описові праці і довідники (граматики, стилістики і словники), розра­
ховані на практичне оволодіння мовою чи вдосконалення мовних навиків,
як і посібники з конкретних питань прикладного мовознавства, не могли б
* М. Б . .4 и т и я . Проблемы философии я социологии в свете реш ений XXIII
съезда КПСС, ВФ , 1966, 8. c ro p . 3 ; дня. тако ж : I. О . С я и я я я . П роблем и м овлен­
ня на X V III М іж народному конгресі психологів, «У країнська мова і д ітер атч в а ■
ш колі», 1966, 10.
5 І. К Білодід, О. С. Мельничукя
вважатися повноцінною продукцією сучасної мовознавчої науки, коли б
вони будувались лише як суто практичні посібники на основі самих тільки
емпіричних даних про функціонування відповідної мови чи про характер
її окремих компонентів. Нормативні граматики і інші практичні довідники
з літературної мови в сучасний період розвитку мовознавства створюються
на основі всебічного теоретичного висвітлення структури відповідної мови.
Елементи загальнотеоретичного підходу до висвітлення структури мови,
які сприяють глибшому осмисленню засвоюваних мовних норм, входять
різною мірою до кожного практичного посібника з окремої мови. Але основ­
ний зміст теоретично-описових досліджень конкретних мов оформлюється
у вигляді спеціальних праць, які виділяються в окрему галузь часткового
мовознавства. Теоретично-описові дослідження конкретних мов — загальні
описові граматики, стилістики і спеціальні теоретичні праці, присвячені
окремим сферам структури певної мови, а також тенденціям їх дальшого
розвитку, — мають значення не тільки як наукова основа практичних по­
сібників з мови: разом з тим вони дають необхідний фактичний матеріал
для широких узагальнень у плані теоретичного мовознавства і для вдоско­
налення загальної методології мовознавчої науки. Дальше розгортання
теоретично-описового вивчення сучасного стану і тенденцій розвитку струк­
тури і стилістичної диференціації української і російської мов, а також
інших конкретних мов світу є не менш важливим завданням українських
мовознавців, ніж створення і вдосконалення практичних посібників з
відповідних мов.
Описове вивчення структури окремої, мови охоплює і дослідження
структури наявних у відповідній мові територіальних діалектів. Резуль­
тати діалектологічних досліджень важливі, з одного боку, як лінгвістичний
фон, що дає змогу глибше осмислити специфіку структури літературної
мови і краще з’ясувати явища, які відбуваються в літературній мові під
впливом територіальних діалектів, а з другого боку,* як порівняльний ма­
теріал, необхідний для проведення порівняльно-історичних досліджень
у межах даної загальнонародної мови чи й будь-якої групи споріднених
мов. Вивчення структури окремого територіального’ діалекту важливе
й саме по собі як науковий аналіз системи дрібнішої мовної єдності в рам­
ках цілої мови. Оскільки поширення функцій літературної мови в зв’язку
з розвитком загальної середньої освіти населення і усуненням істотних
відмінностей між культурним рівнем міста і села в країнах соціалізму
викликає прискорене відмирання територіальних діалектів, діалектологічні
дослідження набувають тепер особливої актуальності. Важливими об’єк­
тами мовознавчого дослідження* є також говори різних соціальних шарів
і професійних груп населення.
* Як результат тісного зв’язку і взаємодії мовознавства з літературо­
знавством і фольклористикою розвинулась нова галузь досліджень — лінг­
востилістика, у якій розглядається специфіка мови художньої літератури і
словесного фольклору як безпосереднього компонента художнього твору.
\ Значення мови художньої літератури для розвитку культури мови народу
в широкому розумінні, в розвитку всіх стилів національної літературної
мови, процесів удосконалення і нормування, зокрема усного літературного
мовлення, ще не знайшло грунтовного висвітлення у мовознавчій науці, —
і це становить одне з її важливих завдань.
і Одним з найефективніших засобів висвітлення специфіки структури
окремої мови є зіставлення її структурних ознак з ознаками інших спорід­
нених і не споріднених з нею мов. Такий спосіб вивчення структури окремої
мови є одночасно спеціальним аспектом типології мов світу, яка належить
до загального мовознавства. Зіставно-типологічне вивчення структури окре­
мих мов (наприклад, української, російської чи англійської) на фоні струк­
6 Актуальні завдання сучасного мовознавства
тури якоїсь іншої чи кількох інших мов світу як один з перспективних
аспектів дослідження мови заслуговує всебічного стимулювання.
1 нормативні посібники, і теоретично-описові праці, присвячені кон-
кретній мові, створюються передусім на грунті фактичних даних мовно!
практики відповідного періоду. Але оскільки мова є історичним явищеі^.
яке перебував в стані безперервних змін, сучасний стан мовної структурн ій
тенденції дальшого її розвитку не можуть бути належною мірою осмислені
і з’ясовані без врахування даних про всі попередні етапи, пройдені струк­
турою відповідної мови в минулому. На вивчення структурних особливостей
конкретних мов повністю поширюється відома ленінська вимога до науко­
вого вивчення будь-якого суспільного явища — «не забувати основного
історичного зв’язку, дивитись на кожне питання з точки зору того, як певне
явище в історії виникло, які головні етапи в своєму розвитку це явище
проходило, і з точки зору цього його розвитку дивитись, чим дана річ стала
тепер»4. Навіть у тих описових ТГрацях, у яких дані історичного розвитку
мови не наводяться, результати наукового вивчення історії мови так чи
інакше враховуються. Історичне дослідження мови є змістом спеціальних
праць з історії мовної структури, історичної діалектології і історії літе­
ратурного застосування відповідної мови (історичних граматик, історичних
словників, курсів історії літературної мови і різних тематично обмежених
студій з цієї проблематики), які становлять ще одну важливу галузь ча­
сткового мовознавства. Поряд з історичним обгрунтуванням сучасного стану
структури даної конкретної мови, історико-лінгвістичні дослідження фор­
мують грунт для широких висновків і узагальнень про основні закономір­
ності мовного розвитку в плані теоретичного мовознавства. Разом з тим,
вивчення особливостей мовної структури на попередніх етапах її історії
має і чисто прикладне значення, забезпечуючи можливість правильного
розуміння змісту писаних відповідною мовою історичних пам’яток. Таким
чином, продовження і поглиблення історичних досліджень у галузі конкрет­
них мов (зокрема, на Україні — української, російської та ін.) є також
одним з важливих завдань сучасного мовознавства.
Специфічним способом історичного дослідження структури окремих
мов є розроблений протягом XIX ст. порівняльно-історичний метод, який
забезпечує можливість одночасного висвітлення історичного розвитку струк­
тури цілого ряду споріднених мов з виходом у минуле далеко за межі того
періоду, від якого збереглись писані пам’ятки. Так, наприклад, порів-
няльно-історичний метод дає змогу простежити походження і розвиток
структурних ознак української мови в комплексі відповідних ознак усіх
інших слов’янських мов, починаючи з праслов’янського періоду, а загальні
структурні ознаки слов’янських мов (у тому числі й праслов’янської)
знаходять дальше історичне пояснення в зв’язку з відповідними ознаками
інших споріднених індоєвропейських мов. Порівняльно-історичне вивчення
конкретних споріднених мов, яке, з одного боку, розширює горизонти
власне історичного дослідження окремої мови, а з другого — забезпечуй
проникнення в такі історично віддалені стадії структури мови, які вже
іноді можна вважати близькими до первісних, є одним з найцікавіших
аспектів мовознавчої науки, важливість якого не підлягає сумніву.
—■Як соціальне явище, розвиток якого в багатьох відношеннях залежить
від розвитку суспільства і умов суспільного життя, мова не може бути
повною мірою висвітлена без врахування її суспільних функцій і її зв’яз­
ків з особливостями життя суспільства. Тому поряд з вивченням внутріш­
ньої структури окремих мов необхідно широко висвітлювати всі ті соціально-
історичні обставини, які так чи інакше впливали на розвиток, поширення і
4 В. І. Ленін, Твори, т. 29, стор. 421.
і * 1?» Лло«1к>, О. С. Мельничук.
характер функціонування даної мови, зокрема ступінь розвитку економіки
і культури суспільства — носія мови, розвиток соціальних стосунків у
ньому, історичні стосунки з іншими народами — носіями інших мов і
т. ін. У свою чергу, окремі лінгвістичні факти можуть бути використані
як допоміжні дані для наукового висвітлення життя суспільства, зокрема
його історії, словесної творчості тощо. Соціальний аспект дослідження
окремих мов (у тому числі української або російської) як одна з важливих
галузей часткового мовознавства повинен зайняти в науці про мову значно
більше місце, ніж те, яке він займає останнім часом.
Зазначені галузі часткового мовознавства пов’язуються багатьма зв’яз­
ками з різними галузями загального і теоретичного мовознавства. Щодо
./значення термінів «загальне мовознавство» і «теоретичне мовознавство»,
які здебільшого ототожнюються, то здається доцільним послідовне їх роз­
різнення. Під загальним мовознавством може розумітись лінгвістична ди­
сципліна, яка займається вивченням всієї сукупності мов світу і становить
ніби узагальнення часткових мовознавств. У цьому розділі мовознавства
розглядаються такі лінгвістичні проблеми, які стосуються специфічних,
по окремих мовах відмінних ознак структури чи особливостей функціону­
вання мов, розглядуваних у плані їх зіставлення і класифікації. До сфери
загального мовознавства належить загальна фонетика (фізіологічна і
акустична характеристика звуків мов світу, типологія фонологічних си­
стем), огляд типів і особливостей граматичної будови мов світу, загальні
відомості про кількість, поширення і структуру всіх мов світу, типологія
мов світу. Всі ці галузі загального мовознавства заслуговують поглибленої
розробки.
На відміну від загального мовознавства, до теоретичного мовознавства
можуть бути віднесені лише такі лінгвістичні проблеми, які стосуються
найбільш істотдих ознак і особливостей мови взагалі як суспільного явища
в її відношенні до інших явищ дійсності. Теоретичні проблеми мовознавства
мають здебільшого філософський характер, і їх грунтовна розробка з по­
зицій діалектичного матеріалізму становитиме разом з тим істотний внесок
у розвиток філософії марксизму. Вся проблематика теоретичного мово­
знавства може бути згрупована в три комплекси проблем, які формулюються
так: «Мова і суспільство», «Природа мовної структури» і «Методологія мо­
вознавства». Кожний з названих комплексів проблем співвідноситься з ря­
дом винятково важливих об’єктів, які вимагають ретельного дослідження.
Найважливішими проблемами з комплексу «Мова і суспільство», які
потребують розробки в першу чергу, слід визнати такі: загальна поста­
новка проблеми суспільної суті мови; суспільні функції мови; мова і нація;
співвідношення мов у багатонаціональній державі за капіталізму; спів­
відношення мов у багатонаціональній державі в період побудови кому­
нізму; перспективи розвитку і взаємодії мов світу; питання про єдину
мову людства; види штучних мовних систем і їх роль у суспільстві; спів­
відношення функцій усного і письмового варіантів мови в історичній пер­
спективі; мова і дійсність; мова і свідомість. Зрозуміло, що в умовах ра­
дянської багатонаціональної держави об’єктом найпильнішої уваги мово­
знавців повинні стати питання розвитку функцій і взаємних стосунків
різних мов народів СРСР, зокрема української і російської.
Розробка другого комплексу проблем — «Природа мовної структури»—
значною мірою залежить від певного розв’язання провідної частини про­
блем першого комплексу, зокрема проблеми суспільної суті і суспільних
функцій мови. З найважливіших проблем, які стосуються природи мовної
структури, на перший план висуваються такі: матеріальність мови; спів­
відношення мовної системи і фактів мовлення; загальна природа речення
як знакової одиниці мовлення; загальна природа знакових одиниць мови;
8 ■— Актуальні завдання сучасного мовознавства
значення одиниць мови і мовлення; зміст одиниць мови і мовлення; поняття
форми в мові; природа системних відношень між елементами мовної структу­
ри; відносна роль елементів і відношень між елементами в структурі мови;
фактори історичного розвитку структури мови і її окремих сторін; загальні
питання прикладного мовознавства.
Комплекс проблем, які належать до методології мовознавства, може
бути різним залежно від розуміння самого терміна «методологія». При
ширшому розумінні методології сюди можуть бути віднесені як загально-
методологічні проблеми філософського характеру, так і проблеми, що
стосуються спеціальних методів дослідження мови. Подібно до другого
комплексу, третій комплекс проблем не може розроблятися без певного
розв’язання ряду проблем інших комплексів. Таким чином, уся проблема­
тика теоретичного мовознавства повинна бути нерозривно пов’язаною і
становити єдину цілісну концепцію. На сучасному етапі найбільшої уваги
заслуговують такі проблеми методології мовознавства: суспільне значення
і завдання мовознавчої науки; значення марксистської методології для
розвитку науки про мову; реакційна суть немарксистської методології в су­
часному мовознавстві; співвідношення загальної методології і спеціальних
методів дослідження мови; межі і перспективи застосування окремих
спеціальних методів у мовознавстві.
Теоретичне мовознавство є основною ареною боротьби різних ідейних
напрямів і течій у мовознавчій науці. У цій боротьбі найглибші і найбільш
принципові розходження розділяють марксистське, діалектико-матеріалі-
стичне розуміння мови, яке забезпечує найбільш інтенсивний і всебічний
розвиток мовознавства, і численні немарксистські — ідеалістичні, меха­
ністичні й інші — напрями, що є результатами різних викривлень у розу­
мінні мови як суспільного явища під впливом реакційних загальнофіло-
софських поглядів і ідей. Загальнометодологічна орієнтація мовознавця
може різною мірою відбиватись на глибині, грунтовності і науковій цін­
ності його конкретних лінгвістичних досліджень. другого боку, пред­
ставники різних філософських напрямів у мовознавстві своїми лінгвістич­
ними працями значною мірою сприяють розвитку і поширенню відповідних
філософських поглядів. Одне з найважливіших завдань усіх прогресивних у
мовознавців світу, в тому числі й українських мовознавців, полягає в тому,
щоб і далі активно зміцнювати позиції марксизму в мовознавстві, сприяючи
тим самим як новим конкретним досягненням у науці про мову, так і за­
гальному прогресові марксистської філософії і ідеології.
Успішний розвиток мовознавства поряд з іншими науками є однією
з необхідних передумов загального прогресу суспільства, яке будує кому­
нізм. Перспективи розвитку мовознавства в СРСР і, зокрема, на Україні
в цілому сприятливі. Одним з переконливих свідчень цього є відкриття
нового республіканського журналу «Мовознавство», який, безсумнівно,
стане важливим фактором дальшого розгортання мовознавчих досліджень
у нашій республіці.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.