У період комуністичного будівництва в нашій країні, коли обмін куль*
турними цінностями і духовними надбаннями між братніми народами бага
тонаціонального Радянського Союзу; як і спілкування між людьми, що
говорять різними мовами, стали звичайним явищем, особливої вагиЛ першо
чергового значення набувають у науковій продукції мовознавців словники
різноманітних типів« Саме лексикографічні праці — словники е тією лан
кою лінгвістики, яка засвідчує безпосередній зв ’язок радянської науки
з життям, з практичними потребами .народу,#бо ж словники, я к писав
М. Т. Рильський, «потрібні буквально всім: потрібні і вчителям та учням,
і журналістам, і письменникам та перекладачам, і вченим, і просто чи
тачам»
– Не можна уявити собі в наш час освічену людину, якій би не доводи
лося звертатись до словників як до авторитетних довідників і порадників
у найрізноманітніших питаннях мовної практики. Найчастіше зверта
ються читачі до загальномовних, філологічних словників, у центрі уваги ^
яких перебуває слово як мовна одиниця. .
Я к свідчить історія вітчизняної лексикографії, серед загальномовних
ч^словн и ків на Україні здавна найбільшого поширення і застосування ді-
стали двомовні словники перекладного типу, насамперед словники росій-
сько-українські та українсько-російські2. Та це й зрозуміло, бо появд цих
словників завжди зумовлювалась повсякденними потребами рп і вжиття і
співпраці двох братніх народів на всіх етапах їх історичного розвитку.
В умовах радянської дійсності, коли «зростаюча роль російської мови як
мови міжнаціонального спілкування народів нашої Батьківщини є однією
з важливих закономірностей розвитку мов соціалістичних націй СРСР»3,
значення двомовних перекладних словників, в одній частині яких виступає
мова російська, ще більше зростає.
• ’ Виконуючи свою безпосередню функцію практичних посібників ДЛЯ
оволодіння конкретними мовами, перекладні двомовні словники, переду- Г
сім національно-російські та російсько-національні, дають змогу як н а -^
родам Радянського Союзу і соціалістичних країн, так і багатьом іншим на
родам світу знайомитися з культурнимц*/науково-технічними, економіч
ними та іншими досягненнями всіх республік Країни-Рад, у тому числі й
Української Радянської Соціалістичної Республіки. •
Важко переоцінити культурно-освітню та громадсько-політичну роль
російсько-національних, отже й російсько-українських словників, які,
доносячи до мільйонних мас різних національностей найтонші нюанси ро-
і М. Т. Рильський, Словник і питання культури мови, у зб.: «Про куль
туру мови», вид-во «Наукова думка», К., 1964, стор. 24.
* Див.: П. Й. Г орецький, Історія української лексикографії, Внд-во
АН УРСР, К., 1963.
* І. К. Б і л о д і д. Російська мова — мова міжнаціонального спілкування
народів СРСР, Внд-во АН УРСР, К., 1962, стор. 4.
19 * t, Шштятт —
п*с> -а»га слив« йпгктагшкгть їм удосконалю вати II поглиблю вати знання
шптя «іжмшівяАіімівго спілкування ««ролів СРСР.
”’краіаські радянські лексикографи завжди вважали справою честі
^ЙМаречнія шЛрттщх перекладки* словників двох братніх мов. Переважно
У І* >аготяніі до недавнього часу були юоередліеяі зусилля словникарів
І Іи т п у г у м о к т ю с т м ім. О. О. Потебні АН УРСР — основного осередку
С «тм іі< ж 4 роботи в республіці- Тому й не дивно, що саме в ньому типі
« ю т т к ів вшюш лексикографія досягла найбільших успіхів. 1 рецензенти
игрених словників, опублікованих останнім часом, і автори узагальнюючих
ар««ь і історії української лексикографії наголошують на тому, що най-
шяжлттояі здобутки і досягнення українських словникарів припадають на
роки яИЗНГЯелнкої “Вітчизняної війни, коли були створені лексикографічні
празі, які залишили помітний слід як в українській лінгвістиці, так і в
історії вітчизняного мовознавства в цілому.
Ір Першою найважливішою словниковою працею повоєнного періоду був
великий Російсько-український словник, виданий у 1948 р. за редакцією
і академіків М Я. Кали новина. Л . А. Ь улаховського і М. Т. Рильського*,
І який на багато років став найавторитетнішим посібником при перекладі
різноманітної літератури а російської мови на українську, а також цін
ний л н від ш іш ^-й ал ж ш и ^ш ц ан н ^^н аш ^вш ія^ ^наголошення слова в
обох мовах #.«Методологічні й наукові засади ц ього словника послужили-
»разком при створенні ряду росій сько-н ац іон альн и х словників у інших
республіках Союзу РСР*. На його лекси ко-ф разеологічному матеріалі знач
ною мірою базувалися пізніше видані словн ики різного призначення, в тім
%«сді й позитивно оцінений критикою «Русско-украинский словарь»
Д І Ганича та і. С. Олійника 7, розрах ован и й на учнів середньої школи.
За принципами побудови, чітко проведеними стосовн о вели чезного лек-
I еичного матеріалу двох мов, Російсько-український сл о вн и к 1948 р. —
словник нормативний, який загалом правильно відбив стан української
літературної мови на певному етапі її розвитку і, н езваж аю ч и н а окремі,«
«асом досить істотні, хиби й помилки 8, на той час н еп о ган о задовольняв
потреби користувачів. *
Проте поступальний розвиток як української, т а к і російської літера
турних мов. невпинне збагачення їх лексики, д ал ьш е унормування обох
літературних мов висунули на порядбк денний п и тан н я підготовки нового
Російсько-українського словника (на основі в и д ан н я 1948 р.). Нині Інститут
мово інавства завершив підготовку нового, н аб агато повнішого і серйозно
переробленого, порівняно із виданням 1948 р ., Російсько-українського
словника. У зв’язку з тим. що лексичний і фразеологічний матеріал обох
мов у цьому словнику значно розширено як за рахунок наведення нових
«бо внесення з якихось причин пропущених р ан іш е слів і фразеологізмів
і тепер його реестр перевищує 100 тис. слів), т а к і в результаті значного по
глиблення розробки словникових статей в у к р а їн с ь к ій частині (добір
4 Після 1948 р. словник перевидавався фотомеханічним способом у 1956 та 1961 pp.
• «вправленням лише окремих орфографічних та акцентних помилок.
* Свого часу оцінці словника було приділено серйозну увагу в періодичних ви
даная«. Див., напр., рецензію акад. В. В. Виноградова («Советская книга», 1950, 2)
та матеріали обговорення Російсько-українського словника, надруковані в «Лексико-‘
графинову бюлетені» Інституту мовознавства АН УРСР (в. I ll, К ,, 1953).
* Зонрема «Русско-белорусского словаря» (М.. 1953), «Русско-молдавского сло
варя» (М.. 1954) та ївших аналогічних видань.
1 Вид во «Радянська школа», К ., 1962.
* Не слід забувати при оцінці цього словника, що він створю вався у складних
fW B as вовквого часу. Про історію його створення д и в.: М. Я. К а л и н о в и ч,
Ні+м* Рпгійсьво-украіиі’ькнА словник Академії наук У РС Р, «Н аукові записки їн-
Щ Ш : ІМ. О. О . Потебні АН УРСР», 1946, т. II— III, стор. 18— 29.
» М Оштш ЛФ0Ш § тщштщнш штЛшшш щ м Ь п м ! тштш0Ш$Л
точніших відповідників і залучення ї ї синонімів, докладніша семантична
Й етил »стична кваліфікації окремих слів та сдовосполучень), овсігсловника
значно збільшився, шо й викликало необхідність видавати новий Р кИ І
сько-український словник у двох томах •.
* Найбільшою І мА мзямипвою cept*.i завершених п рац ь українських
лексикографів, <> безперечно, шеститомний У краї не ько*рос і йс ь м< Й слов
НИк-!’і вихід якого у світ справедливо розцінюється як велике д о сягн ен н я и і
лише української, а й у цілому слов’янської лексикографів, я к відвтаї /
культурна подія в житті українського народ>‘З^3а_обсягоч о п р м ц а м и ! у /
ньому української лексики (121 690 рявстровШГСлЯрГ* цей словник майже
вдвоє перевищує загальновідомий «Словарь української мови» VI ред.
Б . Д . І рінченка. В усіх шести томах словника внгримауд г щ и і н ау к о в і й
методологічні принципи побудови; а ті чгн. гкові змівв Й у т о ч н е н н я , щ о
вносилися у кожний з дальших томів у процесі опрацювання словникових
матеріалів, були результатом удосконалення праці й не змінювали с т р у к
тури і спрямування словника.
Новий Українсько-російський словник мас в цілому нормативний
характер, шо досягається і самим добором лексичного матеріалу, і ви кори
станням системи позначок і ремарок, які характеризують сферу вживання
слова або ж розкривають його значення” і дотриманням в українській І
російській частинах існуючих норм написання, наголосу й грам ати чн ого ,
оформлення слова.
Докладне розкриття значень і відтінків значень українського реестро
вого слова (так само й фразеології при ньому) забезпечується у словнику
наведениям адекватних російських відповідників та їх синонімів (сомат ич
них і стилістичних), які часто-густо утворюють цілі синонімічні ряди.
Лише в окремих випадках, коли в російській мові не вишукується точний
однослівний відповідник, у словнику подасться описовий переклад реестро
вого слова.або ж наводиться коротке його тлумачення російською мовою.
• Надзвичайно важливу роль відіграс і досить значне місце займає у
шеститомнику цитатно-ілюстративний матеріал, покликаний не тільки ствер
джувати існування даного слова у мові, а й конкретизувати ішкалані в
словникових статтях значення слів та їх иайтонші в і дТТПГТїГТТакого великого
й різноманітного ілюстративного матеріалу немає в жодному іншому з віт
чизняних двомовних перекладних словників. #
Тепер уже ніхто не сумнівається в тому, що шеститомний Українсько-
російський словник, виконуючи свою безпосередню функцію практичного І
довідника при перекладі української лексики та фразеології на російську ^
мову і своєрідного посібника при вивченні та удосконаленні знання of ох
братніх мов, відіграс важливу роль і в піднесенні загально? культури на
шої мови, в утвердженні її норм в орфографічному, акцентологічному й
стилістичному аспектах. Дослідники, що працюють над питаннями порів
няльного вивчення двох мов на різних рівнях, знайдуть у словнику вдяч
ний матеріал при підготовці досліджень і розвідок як з лексики, так і і І
багатьох питань граматичної будови мови.
* 1-й том його видавництво «Наукова думка» планує випустити наприкінці нього
року; 2-й том передбачається видати на початку ] M l j . •
в Українсько-російський словник, гол. мд.Т игК ирвчеио, Виа-во АН УРСР,
К. (т. І — 1963. т. I I — 1953, т. I I I — 1961. т. IV — 1961, т. V— 1962, т. V I— 1963).
11 Член-кор. АН СРСР Ф. П. Ф ілій у привітанні українським словникаря *
від 28.9.1963 в. відзначав, що «шеститомний Українсько-російський словник е однією
з найвизначніших праць сучасної слов’янської лексикографії!.
»2 Д ив.: А. А. Бурячок, Видатна культурна подія, газ. «Вечірній Київ»
від 10 вересня 1963 p .; його ж , Подвиг українських словникарів, «Вітчизна», 1964
7; М. М. Пилинський, У країнсько-російський, шеститомний, гав. «Літератур
на Україна» від 17 вересня 1963 р. Вихід у світ академічного Українсько-російського словника в шести
томах дає змогу готувати на його лексичній базі нові двомовні (та й загаль-
номовні) словники різноманітного призначення, зокрема загальнодоступний
однотомний словник для широкого кола читачів 13, словники шкільні, V
«кишенькові», для туристів тощо.. Створення подібних словників тепер
можуть взяти на себе досвідчені працівники, багатьох установ не лише
в Києві, а й в інших містах України. Свідченням цього є хоча б факт підго-
’ї товки П. М. Деркачем (Львів) шкільного словника синонімів 14, А. Багме-
том (Полтава) — матеріалів до синонімічного словника української мови 1б,
Н. Бєлєньковою (Одеса) — збірника російських прислів’їв і приказок з
українськими відповідниками le, Н. О. Батюк (Харків) — короткого слов
ника української фразеології17 та і н.
і/ Велике культурно-освітнє значення мають словники — навчальні- по-
сібники для середньої та вищої школи, видання яких здійснює в основному
видавництво «Радянська школа». Здебільшого — це іншомовно-українські
або українсько-іншомовні перекладні словники, однак випустило це ви
давництво також низку словників спеціального призначення (орфографіч
них, термінологічно-тлумачних та перекладних).
, Яскраву сторінку в історію української лексикографії вписали -упо
рядники двотомного Словника мови Шевченку 18, який вони підготували
j до 150-річчя з дня народження геніального Кобзаря. Цей словник — перше
і українське академічне видання такого типу — фіксує в основному реєстрі
І лексику як остаточних редакцій творів, написаних поетом українською
мовою, так і всіх варіантів та попередніх редакцій цих творів; у «Додатку»
*■ вміщуються українські слова й вирази,з художніх творів та інших мате
ріалів, писаних Т. Шевченком російською мовою. При кожному слові пока
зується кількість випадків його вживання, виділено й прокоментовано зна
чення й найвиразніші відтінки значень ужитих поетом слів, відмічено сти
лістичні особливості Шевченкового слововживання, а для’піАвердження ?
усіх даних наведено цитати-ілюстрації з творів поета. •’ ” –
Виданням Словника мови Шевченка покладено початок цілій серії
майбутніх лексикографічних праць, присвячених описові лексичних скар
бів найвизначніших представників нашої літератури і науковому аналізові
їх слововживання. Над створенням словників цього типу вже працюють
науковці нашої республіки10.,
• Зовсім нові сторінки в історії української лексикографії відкриваю-,
ться із розгортанням роботи над тлумачним та етимологічним словниками
u Такий однотомник, що охоплює близько 65 тис. слів, уже видано: Українсько-
російський словник, за редакцією В. G. Ільїна, вид-во «Наукова думка», К-, 1964,
1965.
и П. М. Деркач, Короткий словник синонімів української мови, за ре
дакцією С. П. Левченка, вид-во «Радянська школа», К-, 1960.
14 Ці матеріали друкувалися в журналі «Вітчизна» у 1959—1960 pp.
U H. Беленькова, Російські прислів’я і приказки з українськими від
повідниками« вид-во «Молодь», К., 1963. У 1961 р. «Літературна газета» публікувала
ці матеріали на своїх сторінках.
17 Н. О. Б а т їо к, Фразеологічний словник, вид-во «Радянська школа», К..
1^66.
Див. рецензії на словник: Є. П. Кирилюка (газ. «Літературна Україна»
від 1 грудня 1964 p.), М. Пилинського («Українська мова і література в шко
лі», 1965, 11), Р. Д о ц е н к а («Вітчизна», 1965, 3), В. П. К о в а.л ь о в а, (ВЯ.
1966, 1).
№ Так, напр., співробітники Інституту мовознавства АН УРСР разом з праців
никами Музею І. П. Котляревського у Полтаві готують до 200-річчя з^ня народження
письменника «Словник мови Котляревського», науковці Львівського університету
працюють над «Словником мови Ів. Франка», а мовознавці Харкова створюють «Слов
ник мови КеІткИ’Оеяов’яиенка». Розгортається також робота над словниками мови
іиших класиків української літератури. української мови, які створюють науковці Інституту мовознавства АЬМ
УРСР, і у зв’язку із підготовкою до видання лінгвістами Інституту суспіль
них наук Львівського університету історичного словника української мови.
Щоб втілити в життя давню мрію багатьох вітчизняних учених, громад
ських і культурних діячів про створення тлумачного словника української
мови, потрібно було попередньо провести велику підготовчу роботу.*За
вершення великого академічного Українсько-російського словника, ви
дання ряду інших філологічних і спеціальних словників, як і конкретна
праця по збиранню лексичного матеріалу в час виготовлення різних словни« /
ків створювали необхідні передумови для розгортання роботи на2ПЦЈршим’/
в історії вітчизняної науки тлумачним словником української мови. Ще
в процесі виготовлення шеститомного Українсько-російського словника
значно збагатилася лексична картотека Інституту мовознавства, а в кінці
50-х років у зв’язку із підготовкою до укладання тлумачного словника
Президія Академії наук УРСР виділила спеціально для картотеки додат
кові кошти, що дало змогу порівняно швидко поповнити наявні картотечні
фонди новим необхідним матеріалом і провести належне впорядкування
зібраного в попередні роки. Все це і склало разом ту матеріальну базу, той І
фундамент, на якому в 1958 р. розпочалась побудова першого тлумачного/
словника української мови. ,
_Цілком зрозуміло, що укладанню перших словникових статей тлумач
ного словника передувало виготовлення його проспекту, вироблення і
наукове обгрунтування засад і структури словника. Спеціальна Республі
канська наукова конференція у 1958 р. обговорила й схвалила підготовле
ний досвідченим українським лексикографом П. Й. Горецьким при сприянні
всього колективу словникарів Інституту мовознавства «Проспект тлумач
ного словника української мови» 20 й визначила орієнтовний обсяг усього
■«Словника української мови» — 10 томів (приблизно по 100 авторських
аркушів кожен)^
Словник української мови, якому відводиться чільне місце серед праць,
покликаних сприяти дальшому унормуванню лексичних та фразеологічних
багатств нашої мови, а значить і піднесенню культури національної мови,,
передбачає якнайповніше подати, відповідним чином пояснити й проілю-і
струвати всю вживану українську лексику й фразеологію від Котлярев-І
ського і до наших днів.
Г Природно, що навіть у великому, десятитомному словнику неможлиг
відбити всього багатства сучасної літературної мови українського наг
мови, яка «за цей майже двохсотлітній період, а особливо за роки р’
функціонування в усіх сферах суспільного життя Радянської У к
сягла нечуваного розвитку і збагачення. Тому-то наперел
що 100 тисяч статей Словника української мови ох^
вживану лексику та фразеологію літерат-
уково-технічну термінологію, о* також ”
лої, розмовної та діалектної лексики,
літератури і сучасних майстрів сло*
цій і будується словник у всіх Т
трі, тлумаченнях та ілюстративр
• У словнику, який базується *
в розвитку мови (таким буде «С
диться стикатись із складною
часної мови і норм минулого, :
усвідомлюється їх деяка неві
20 Див.: «Проспект Тлумач*’
К., 1958, 80 стор. уловлюючи багатьох специфічних особливостей нашого мовного минулого,
ми тим самим приписуємо цьому минулому те, чого в ньому не було, ЩО
к властиве тільки нашому часу»21. Через те відшукувати й витримувати про-
; порції між стійким і мінливим у словниковому складі мови, розумно поєд
нувати в межах можливого норми сучасності й минулого — одне із найвід
повідальніших завдань упорядників і редакторів словника, який грун
тується на лексико-фразеологічних скарбах українського народу майже
двохсотлітнього періоду22.
. Як довідник, що допомагає користувачеві з’ясовувати й усвідомлювати
значення слова в класичній і сучасній українській літературі, як посібник,
що розкриває зразкові норми використання лексичних та фразеологічних
скарбів літературної мови, Сдшшик української мови належить до слов
ників нормативних.•’Нормативність у ньому забезпечується і самим добо
ром заголовних (реєстрових) слів, і дотриманням у їх подаванні норм право
пису й акцентуації, і подаванням основних граматичних форм при змінних
словах, і розкриттям значень кожного слова та показом сфери його вживан
ня, і наведенням цитат, що ілюструють правильне застосування того чи
іншого слова у творах художньої літератури або інших лексичних джере
лах.* Та все ж нормативність подібних словників-довідників можна вважати
лише умовною, чи, за визначенням акад. Л.*В. Щерби стосовно «Толкового
словаря русского языка» за ред. Д. М. Ушакова, компромісною, оскільки
ця нормативність передбачає здебільшого оцінку слова в його нинішній
стилістичній якості чи в його сучасному орфоепічному або граматичному
оформленні, а не з погляду тієї вартості, яку воно мало в давнішу епоху
або ж у час свого становлення.
_ ‘Дяжливе значення для лексикографічної інтерпретації словесного ма
теріалу ІГасїїнкті нормативності його вживання в літературній мові мають
статистичні дані про слово, які упорядник словника здобуває шляхом ана
лізу картотечних виписок, вивченням попередніх лексикографічних праць,
а нерідко й опрацюванням першоджерел.*Досить цікавий і надійний до
поміжний матеріал для цієї мети дають лексикографові нові збірки діалек
тної лексики, публікація яких за останні роки помітно пожвавилась23.
– Праця над Словником української мови в десяти томах — багаторічна
колективна тема лексикографів Інституту мовознавства АН УРСР, на якій
у цьому п’ятиріччі будуть зосереджуватися усі сили словникарів. -Дотепер
^кінчено укладання .і редагування перших трьох томів словника (І том
ппюе реєстр слів на літери А—Б, II том — В, III том — Г — Ж); за-
ться редагування IV (літера 3) і V (літери І — М) томів; розпо-.
*тсивну роботу над укладанням дальших томів словника. В^тдав-
-‘пва думка» планує розпочати видання словника у 1968 р. і
поків випустити у світ усі десять томів. Отже,
складна і трудомістка праця, у виконанні
чарів розраховує на дійову допомогу з
ямпяфед тієї частини її, яка має пряме
юваре русского языка, «Известия Ака-
ор. 185.
ічае: «Чим вужчі хронологічні межі
»жливостей дати правильне уявлення
нової норми» (К. С. Горбаче-
овари, у зб .: «Нормы современного
■ >«Наука», М.—Л., 1966, стор. 14).
ецифічної лексики О. <3. Мельии-
Чзендзелівського, П. О. Лисенка. Основні здобутки й першочергові завдання української лексикографа
З великою увагою і прихильністю стежать лінгвісти і працівники су
міжних наук за працею лексикографів Інституту суспільних наук Львів
ського університету їм. Ів. Франка, які під керівництвом проф. л . Л. Гу-
мецької ось уже кілька років наполегливо працюють над укладанням
«Словника староукраїнської мови XIV—XV ст.». Цей словник, що матиме
обсяг до 200 аркушів і друкуватиметься у двох томах, буде першою ланкою
майбутнього Історичного словника української мови, опрацьованого у від
повідності з вимогами теорії і практики сучасної історичної лексикології •*.
Працю над словником львівським лексикографам довелося починати з са
мого початку, із формування нової картотеки, ыo вцілілі від воєнного ли
холіття залишки старої картотеки, яка свого часу складалась під керів
ництвом проф. Є. К. Іимченка, виявились зовсім непридатними для серйоз
ної, наукової роботи над історичним словником. Як показало проведене в
1965 р. широке обговорення спеціалістами з історичної лексикології укла
деного львів’янами пробного зошита Словника та інших, пов’язаних із
словником матеріалів, його укладачі та редактори правильно розв’язують
складні проблеми цього відповідального видання.
Г Загальне схвалення не лише серед філологів, а й у ширших наукових
колах зустріла ідея створення «Етимологічного словника української мови»,
укладання якого здійснює колектив славістів Інституту мовознавства АН
УРСР на чолі з npo4j. О. С. Мельничуком. Словник передбачається видати
у чотирьох томах (у кожному томі приблизно по 5 тисяч словникових ста
тей, не рахуючи відсилкових) ; він міститиме основні відомості про етимо
логію тих слів літературної мови і зафіксованих діалектизмів, походження
яких потрібно і можливо висвітлити на підставі даних сучасної лінгвістики^
Роботу над етимологічним словником колектив планує завершити в
1972 p.; отже, важлива лексикографічна праця, у найшвидшій публікації
якої зацікавлені філологи-славісти всього світу, буде виконана в дуже сти
слі строки. Добра підготовленість колективу, що працює над «Етимологіч
ним словником української мови», у поєднанні з його працьовитістю і на
полегливістю є запорукою успішного викінчення цієї серйозної лексико
графічної праці. / *
Таким чином, у галузі української лексикографії протягом наступних
семи—десяти років будуть створені дуже важливі й Вартісні праці —тлу
мачний, етимологічний та історичний словники, тобто ті лексикографічні
твори, які мають першорядне значення jle лише для культурного життя
українського народу, для йоед прест^ку fcepe п інших народів, а й для мово
знавчої науки в цілому, зокрема у справі розгортання нових славістичних^
досліджень. 4
Зрозуміло, що паралельно з цими капітальними працями готуватиму
ться й інші словники. Так, за дорученням проблемної Наукової ради з мово
знавства науковці кафедри української мови Харківського університету
(керівник — проф. Ф. П. Медвєдєв) створюють український фразеологіч
ний словник, а над підготовкою синонімічного словника української мови
працюють мовознавці Дніпропетровського університету (керівник — проф.
В. С. Ващенко) JПотрібну й цікаво задуману прашо — Російсько-україн
ський фразеологічний словник завершують їв. Вирган та М. Пилинська,
Публікацію цього словника за редакцією доц. М. Ф. Наконечного розпо
чато в журналі ще у 1959 p.; незабаром він уає вийти окремим
виданням. При сприянні Словникової комісії Академії наук УРСР про-
м Див.: Вступ до пробного зошита «Словника староукраїнської мови XIV—
XV вв.», вид-во «Наукова думка», К-, 1964; Л. Л. Г у м е ц ь к а. Принципи скла
дання історичного словника української мови (IV Міжнародний з’їзд славістів).
***
***
***
словникових праць тепер майже повсюдно беруть участь ділі колективи
наукових і науково-допоміжних працівників. Добре організована у таки*
спосіб праця над словником — колективним твором ДОЗВОЛЯЄ, 3 ОДНОГО
боку, значно скоротити строки його укладання і редагування, а з другого
укоб> забезпечує колегіальність і оперативність у розв’язанні всіх складних
і сп.рннх питань.
кань, здебільшого досить тривалих і напружених. Адже в лексикографічнії
праці неприпустимий суб є ктивізм, лексикограф не може, не має права по
кладатись на особисті смаки й уподобання, посилатись лише ва власний
мовний досвід, тільки на своє власне «чуття* мови
Тому’-то словникарі завжди з великою увагою і щирою вдячністю при
слухаються до тих конкретних і ділових зауважень, пропозицій і побажань,
які виловлю ю ть фахівці-філологи, визначні майстри слова і всі користу
вачі прн читанні словникових матеріалів чи то в процесі виготовлення того
чи іншого словника, чи то й після публікації його. В той же час лексико-
грлф і завжди готові спросту вати конкретним матеріалом із багатої скарб
ниці нашої мови легковажні твердження деяких критиків словникової про
дукції про те, що словникарі нібито самі «видумують» слова, бо, мовляв,
«у живій мові так не кажуть». Проте оця всесильна формула: «так у живій
мові не кажуть» у подібних випадках майже завжди зводиться до про
стішого: «я цього не чув*.
* Блискучий знавець сзоаа—видатний вчений і великий наш поет акаде
мік МтНґ. РкльськийГчерез рухи якого пройшли п сячі сторінок словни
кових матеріалів, прочитаних ним з винятковою увагою і вЦповіхаяьк спо,
постійно закликав до співдружності укладачів словників і їх сшшкнзачїз,
зокрема до співдружності лексикографів і г.всьменжикз. вбачаючи в цьому
запоруку дальших успіхів словникової справа, ще більшого розквіту =адхх
могутньої і прекрасної мови. Приємно відзначити, 2 0 коло відомих дігчіи
української культури, які співпрацюють з лексикографами, дедалі розша
ркаться ,|Одні з них беруть участь у с л о в н и к о в ій прдц: -ж чаєш редакцій-
ких колегій, словників (іюет академік П. Г. Тичина, літератутюзаавезь
чд.-кор. АН У РС Р6- П Кирилхжі. інші ввстуиають або виступали реяєа-
зеятами словникових матеріалів (М. П. Стельмах. О, Л. Кундзня. Ч О. Лу-
«гят Б. Д. Аитаиеико-Данилови я та ще кілька осіб:, вжхзгчи таким ш н
і свою чистку б справу великої культурно-освітньої б іт и . 5-Д.гд іл и м і д і
словникарів фактом є також те, ддо давній інтерес Слідки нисьмеаошкз
України до словникової нродукдії починає виражатися ае у форм: затиль
них побажань, як це було раніше, а у вигляд конкретних зауважежь про
пазині*, тобто у дійовй допомозі лексикографам Інституту ш>вззаавства
пра вдтоховленій ними словників, зокрема в читанні ма?ес іг. в підготов
леного до друку нового двотомного Російсько-українського с лс ш і ка
Хочетьса вірити, ідо нелегка нрадя лексаис^ри^яв зн айде а ^ и іи ік и
ставлення й гідну ои нку не лише о ^ в а ї маістр в сл ов і д і д е багатьох4
в:домах ді&чів української радянської культурні і м яких- як а дд* пека-
бутйього Максима ТддеіЮінча, словяиковл с і г і к . така вдзьлива н а гро
мадськості н д з о і, ставе «лю боо о е р -»
л м е жжтт*…* (Я. т . Рильський, зазнач, г ж і . с и ^ д и –
гтз-зогч- ш о к : X. К а с а з е с, 5« л е и * * о а ь х м м р ї лвкжюстлфиш,
я ю л ф с ш й ак тп л гг^ я, Ж .
* З м л к і а в г ч окаае чуття», 6 в якаг© ш г и . не « к м у и я г » с Л “-впи-
“Ста. а м ш ж м і ї о м ім іх