Журнал "Мовознавство"

С. Я. ЄРМОЛЕНКО СИНТАКСИС ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЯ МИКОЛИ БАЖАНА

•Миколу Бажана називають майстром карбованого слова, творцем чіф. І
ких віршових ритмів, що в них утілена глибока думка і пристрасть поета-
громадянина. Будівля Бажанової поезії зводиться на грунті розвиненої І
літературної мови, з її багатством виражальних засобів, із складною взає-
модією стилів і жанрово-стильовим розгалуженням художнього мовлення.
У стилі індивідуального мовлення М. Бажана спостерігається виразна
публіцистичність1. Вона створюється добором відповідної лексики, вживан­
ням певних синтаксичних конструкцій, всією будовою вірша. Взаємодія
мовних одиниць у тексті зумовлює їх стилістичну виразність, породжує
образність вислову.
Простежмо, як в індивідуальному стилі поета, зокрема в синтаксичній
організації вірша, виявляються стилістичні функції мовних структур, як
твориться індивідуальна система образних засобів.
Синтаксис поезій М. Бажана відбиває особливість його художньообраз-
ного мислення: поет сприймає дійсність через дієву ознаку. Ця ознака
виступає у формі дієслова, віддієслівного іменника, дієприкметника.
Виразне стилістичне забарвлення мають у поетичному тексті від­
дієслівні (рідше відприкметникові) іменники. Саме в них здійснюється
персоніфікація ознаки, яка набуває предметної, узагальнено-конкретної
форми 2. Безвідносність до часу, до діючої особи, предмета, властива формі
віддієслівних іменників, зумовлює особливу конденсацію,у напруження
поетичного висловлення. Напр.:
Пружнаста віхола — прудка підпора крилам.
Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка…
Вигук. Вихлоп. Єпазм. В и т т я
(II, 801)*.
На вічній тверді придніпровських скель
Заграє райдуга осяяних осель
І тьму протне струнких палаців блиск.
(//, 255).
Дієслівна ознака, виражена іменниковою формою, зберігає відмін­
ність між закінченою і незакінченою дією (пор. боріння, в и т т я і зрив).
Стилістична активність віддієслівного іменника особливо відчутна при
порівнянні його з відіменниковим дієсловом. Пор.:
Смеркання. Засвітились
У виборзькому домі
Ряди просторих вікон..
( І . 201).
1 Див.: «Курсісторії української літературної мови», т. II, К-, 1961, стор. 162.
2 Пор.: В . А. Звегинцев, Семасиология, М ., 1957, стор. 105— 106.
3 Приклади тут і далі подаються за виданням: Микола Б а ж а н, Твори
в двох томах, К.» 1965. У дужках наводиться посилання на том і сторінку.
76
я____ Ш_______І_______________________________ І _ІШ____________ •______________
Ночіло. Приглушений крок патруля
Смеркання, стихання і просторінь міряв
(І, 173). Синтаксис поетичного мовлення Миколи Бажана
функціонально-стилістична роль обох названих форм в індивідуаль­
ному стилі поста зумовлена не тільки взаємним протиставленням (пор.
см еркання і смеркав; ночіло і ніч), а й самим контекстом, тими зв’язками,
які встановлюються в середині речення чи між реченнями. Напр.:
Все гасне в полі у хвилини ті,
Коли лягає вечоріння тінь,
Тільки тріпочуть кущі на путі;
бреніння рейок, шум естакад
і чіткий телеграфу код
(І, 65).
В одній конструкції об’єднуються (як однорідні) речення з різними
центрами — дієслівними та іменниковими. Поет мислить образами-діями,
і ці ДІЇ виражаються різними формами: все гасне, лягав т ін ь , тріпочуть
кущі — 1 ТУТ же : вечоріння тін ь , бреніння рейок, шум естакад.
Д ія дієслівна переростає в іменникову, поєднуючи різні ступені аб­
страгування ознак 4. У поезії це не поодиноке явище, на противагу, на­
приклад, науковому стилю. Рідше воно зустрічається і в художній прозі.
Особливістю віршового мовлення, і зокрема поетичного стилю М. П. Ба-*
жана, є поєднання різних форм як предикативних центрів речень. Стилі­
стичну виразність таких поєднань можна частково порівняти з стилістично-
значеннєвими відтінками, які виникають від зіставлення різних видо-ча-
сових форм дієслова в межах одного складного речення 6. Функціонуючи
як окреме номінативне речення, іменник протиставляється діеслову-при-
судку. Форма іменника наголошує на постійності ознаки, ї ї тривалості,
безвідносності до часу. У контексті номінативні речення або виконують
роль зачину, широкого плану, на якому розгортаються наступні дії, або
завершують узагальнено-опредмеченою ознакою перелік попередніх діє­
слівних ознак. Напр.:
Напруженість тиші. А вечір
розцвічений був, мов оздоби…
(І. 176).
Дзвінке, як бронза, листя
бриніло, впавши на алеї парку.
За чорними кущами переярку
Підморгували вікна передмістя.
Хитання тіней,
темряви несталість,
два силуети…
(II. 304).
Для індивідуального стилю М. Бажана характерно, що процес номіна-
лізації — вживання віддієслівних і відприкметникових іменників — по­
в’язується з структурно-функціональною роллю номінативних речень. На­
низування номінативних речень створює синтаксично-ритмічну дієвість
вірша поета. Його погляд охоплює одночасно багато картин, з яких скла­
дається цілісний образ дійсності. Пор. приклади:
Риплять тугі вози. Скрегочуть ешелони.
Під лязкіт буферів зчіпляючись вночі.
Тривожних коней храп. Людей тя ж к і колони.
Снарядні ящики. Бляшанки бомб. Харчі.
Могуче рухання військового огрому
(І. 236).
4 Див.: А. М. Пешковский, Глагольность как выразительное средство.
Сборник статей, Л. — М., 1925, стор. 140— 152.
6 Див.: Н. С. Поспелов, Синтаксический строй стихотворных произве­
дений Пушкина, М., 1960, стор. 60—61.
77 Як суры», підносяться квіти,
І клумби гудуть, як литаври.
Густим і розкотистим током
Комуиівська клумба звучить.
Алов важкі сталагміти.
Кольчуга брязкучого лавра.
Напружений дим матіоли.
Нас тур цій узорчаста мідь
(І. Ш).
Нанизувані номінативні речення, характерні для поетичного мовлення
М Бажана, формують і карбований ритм вірша. Вони часто підпорядк0. |
вуються динамічному рухові дієслівних однорідних рядів або ритмічні^
організації однотипних двочленних речень. Відтінки ритму, його зміщ,
залежать від поєднання в межах тексту цих різних структур. Напр.:
Хмаровище стигло — тяжкий урожай
Краплин, що, мов ягоди круглі й разючі,
Бубнявіють, повняться й ситяться в тучі,
Яка перегнулася за небокрай.
Чекання грози. Неминучість розряду.
Н і звуку, н і блиску
(І. 259).
Д л я ритмічного ладу поезії М. Бажана характерний поділ віршованих
рядків на кілька ритмічних одиниць, якими є однорідні присудки-дієслова,
узгоджені непоширені означення, номінативні розгорнені чи уривчасті
парцельовані речення. Напр.:
Гримить роздолля Тавр її безкрає,
І голос Харкова вливається в хорал.
Зростає, дужчає, тужавіє, ширяє
Над Україною «Інтернаціонал».
(II. 267).
Здригаючись, стрілка поділить надвоє
Кружок світлих цифр. І настане тоді
Іще один день велетенського бою,
День гніву. В упертості. В смерті. В тр уді
(II, 65).
Така ритмічна організація віршованих рядків є основою, що на ній
створюється фігура поетичної градації з висхідним або низхідним інтонацій­
ним рухом нанизуваних синтаксичних одиниць. Фігури поетичної градації
відбивають загальний пристрасно-публіцистичний тон поезії М. Бажана.
Публіцистичності як стильовій ознаці Бажанових віршів підпорядко­
вуються, зокрема, функції поширеної прикладки. У прикладці виража­
ється не просто порівняння, а ототожнення предметів, явищ. Тому в ху­
дожньому мовленні прикладка широко використовується як засіб експре­
сивного вираження ознаки. Будова поширеної прикладки в поезії Бажана
також відбиває особливість індивідуального стилю — увагу до віддієслів­
них форм. Напр.:
І ствердив день цю, складену на смерть,
Юнацьку клятву — незрадливе слово
О. 162).
Бо зводився собор — гнобитель і захисник,
Юрби благання і юрби прокльон…
(І, Юі).
Предметні образи, які виражаються формою прикладки, з’являються
один за одним, уточнюють попередні і створюють висхідну інтонацію одно­
рідних рядів.
78 Синтаксис поетичного мовлення Миколи Бажана
Особливою експресивністю у вираженні предметної ознаки відзнача-
0 Г?ся призайменникові прикладки. Напр.:
Ось він в руці — червоний шмат сатину.
Частиночка великого вогню
(І, т у
Але вони кріплять мене — надії носії,
Але вони кричать в мені — вогню живого омахи
(II, 260).
Займенники в подібних структурах із прикладками виконують роль
інтим ізую чого засобу — лірична оповідь набував пристрасного звучання}
увиразнюється, логічно та емоційно наголошується ознака, виражена прик­
ладкою. Незалежно від позиції, прикладка служить кульмінаційним момен­
том У ритміко-синтаксичній організації вірша. Порівняйте конструкцію
з препозитивною прикладкою:
Копач глибин, слухач підземних
Обвалів, гуркотів і рік,
Одчалв темних, мрій таємних, —
Він тут зростав…
( І, 238).
Препозитивна поширена прикладка є своєрідним зачином, пружиною,
в якій захована потенціальна сила, здатна розгорнути, випростати складну
будову віршованої строфи.
Особливістю функціонування прикладки в поезії М. Бажана є близь*
кість ї ї до підрядних речень, що мають форму порівняння, співвідносність
із цими реченнями. При зіставленні в одному тексті обох названих структур
виявляється їх стилістичне значення: прикладка називає статичну ознаку,
порівняльний зворот-речення— динамічну. Напр.:
І стогне степ,
і стугонить країна.
Стальна запінена турбіна
Електростанцій вікових,
І рухається день, як верств одвічних здвиг,
І другий день уже чекав черги..
( і, /07);
Прикладка як форма вираження статичної ознаки протиставляється
іменній частині складеного присудка з пропущеною дієслівною зв’язкою:
І кожен стук — ж и т т я міцного знак,
Ж и т т я земного, простого, як подих
(І. 98).
Бо кожен день — як вибух і як штурм,
Шалений марш напружень і енергій.
Салют, і виклик сурм…
( І. 107).
Різні граматичні конструкції — прикладка, підрядне речення у формі
порівняння, іменна частина складеного присудка — підпорядковані єди­
ній стильовій ознаці індивідуального мовлення: поет через зіставлення,
порівняння, ототожнення предметів показує динамізм ознаки, створює її
конкретно-відчутний предметний образ.
Предметність вираження ознаки — відчутна риса експресивного пое­
тичного мовлення. У творчості М. Бажана стилістичною різноманітністю,
багатством структур відзначаються іменникові конструкції із залежним
79 ■ Ш Я ■ п
родовим відмінком. Ц і конструкції виражають прямі і переносні ознаки І
несподівано зближуючи різні предмети. Стилістичне значення їх поляГд’
в тому, що вони здатні поєднати два процеси художньословесної творчості І
предметність вираження ознаки і активність віддієслівних форм в іменни’ І
ковій сполуці. Напр.: ніжний метелиці одвій, скупа тишина зненавидц
мовчання продумані та к ти (І, 140), дотики світань (І, 73), невситима pQ’ І
досте видіння й пізнавання ( II, 262), вогню живого омахи ( II, 266), твор^ І
лю ть бунтарських заперечень (І, 12,5).
Особливості художнього сприймання навколишнього світу поетом вйч І
являються також і в конструкціях із узгодженими означеннями.
Розгортання означальної конструкції у поезії М. Бажана пов’язане І
з такою рисою індивідуального стилю, як поширення узгодженого озна- І
чення порівняльним зворотом. Порівняльний зворот зумовлює Інтонацій, І
но-смислове виділення, відокремлення означення:
Зійшлись бійці, — як велетні, величні, Щ
Я к люди, спраглі, втомлені й бліді
(II, 76).
… насичений впертістю сік, »
Очищений лю ттю , робучий, гіркий, каламутний,
Сичав в його Гдерева] жилах і тіло натруджене пік,
Тривожний, як спрага, як вибух жадоби, відчутний
(І, 260).
Нанизування означень, як і розгортаються порівняльними зворотами,
викликає й особливе членування вірша: кожний рядок розбивається на
кілька синтаксично-ритмічних одиниць, із різним інтонаційним оформлен­
ням. Зміст порівняльного звороту не просто уточнює, доповнює семантику
узгодженого означення, а й розгортає слово-образ новими образами, фор-
муе цілком самостійну ознаку, іноді з несподіваним поворотом індивідуаль­
ного чуттєвого сприймання. П ор.: сік… тривожний, як спрага.
Однією з виразних ознак синтаксично-ритмічної організації віршо- І
вого мовлення взагалі, і зокрема мовотворчості М . Бажана, є формування І
однорідних рядів із різноструктурних одиниць. Нанизувані синтаксичні І
одиниці об’єднуються єдиною інтонаційною лінією в сурядні словосполу- І
чення. Стилістичне значення таких словосполучень виявляється у тому І
публіцистичному, пристрасному тоні, який супроводжує однорідні ряди. І
Напр.:
Радянська мати, вільна й незборима,
Встає, щоб в путь благословить дитя
Із світлим серцем, з тихими очима,
Із добрим словом, з вірою в ж и т т я
(І, 232).
Привали. Бомбьожки. Прокльони. Тривоги,
Побиті, ганчір’ям обкутані ноги.
По воду, по хліб, по надію черга
(II, 317).
В утворюваних сполуках протиставляються різні значення—прямі й
переносні, на які вказують відповідні структури (пор. мати із світлим и
серцем -*■ у матері світле серце, м ати з вірою в ж и т т я -> м ати вір и ть Щ
у ж и ття). У подібності (однотипне керування) виникає протиставлення, щ
в єднанні — відмінність, яка служить засобом стилістичного увиразнення■
синтаксичних конструкцій.
к80
С. Я. Єрмоленко тя.________
Єдність і протиставлення завжди виступають разом і в такій синтак­
сично-стилістичній фігурі, як повтор °. Повтор у його класичній формі
анафор і епіфор зустрічається в поезії М. Бажана (особливо в ранній)
рідко. Натомість активізується форма словесного повтору, який розгор­
тає словосполучення, речення, уточнюючи певне слово, вводячи його в
нові синтаксичні зв’язки. Напр.:
Спіраль буття, закружена спіраль.
Кінчивши коло, починає інше
( І. 175).
Мороз ширяв без краю, без границь,
Великий, тихий океан морозу
( і. 169).
У пристрасному монолозі стилістичної ваги набуває дієслівна форма
другої особи (пор. живи, життя безсмертне, живи, священна славо як
виростаєш ти…), що протиставляється в тексті описовій функції третьої
особи. За формами вираження особи ліричну розповідь можна поділити
на кілька типів; серед них основні: з перевагою монологічного мовлення
ліричного «я»; з активною формою другої особи — як співбесідника, слу­
хача, діяча; з описовим характером розповіді (перевага третьої особи).
Для публіцистичності як індивідуальностильової ознаки властиві всі три
форми ліричної оповіді. Проте індивідуальному стилеві М. Бажана, зо­
крема творчості раннього періоду, притаманні здебільшого форми другої
і третьої особи.
У творах пізнішого періоду, найвиразніше в поемі «Політ крізь бурю»,
поєдналися компоненти публіцистичності з елементами інтимізації лірич­
ного мовлення. Інтимізація мовного стилю помічається і в циклах «Міцке-
вич в Одесі», «Італійські зустрічі». Вона виступає в таких моментах мовної
творчості поета: у розвинених формах ліричного монолога, в яких пряма
мова поєднується з невласне-прямою і непрямою (тут використовуються
форми запитань-відповідей — пор.: Де я їх надибала? В школі за тихим
Оскалом, (II, 317); у конкретно-мовному вираженні другої особи, яка
присутня як співбесідник, а не як фігура, предмет для риторичного звертан­
ня, у використанні таких синтаксичних конструкцій, які властиві усно-
розмовній формі мовлення з його повторами, уривчастими структурами
(пор.: Приніс то б і дарунків не багато. *Кобзар» в оправі, ще й пенал фігур­
ний. — Це батько мій, це наш Василь, мій та то . Тому ш ість років. Більше,
як ш ість років (II, 304); Казала м а ти .— Помилка. Страшна. Дурна.
Кричуща. Скоро буде вдома (II, 305); у функціонуванні структур із при-
займенниковими відокремленими означеннями тощо.
Взаємодія засобів публіцистичності та інтимізації поетичної розпо­
віді М. Бажана — процес складний і характерний для розвитку індиві­
дуального мовлення поета. Синтаксис поезії Бажана — виразна сторона
його творчості: будова розповіді, структура речень, словосполучень під­
порядковані карбованому ритмові публіцистичного стилю. У синтаксисі,
зокрема, формується індивідуальна образна система, виявляються особли­
вості сприймання дійсності поетом — через дієву ознаку, в динаміці об­
разів.
— Синтаксис поетичного мовлення Миколи Бажана
• Д ив.:Ю . М. Л о т м а н, Лекции по структуральной поэтике, в. І, Тарту,
1965, стор. 66—89.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.