Жарт, жартівник, жартун, жартуха, жартома, жартівливий, жарту
вати тощо — рос. (обл.) жарт, білор. жарт, пол. żart, чес. żert, словац
żart, лит. źartas. У східнослов’янських та литовській мовах слово жар^
Є запозиченням Із ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ, В польську ВОНО прийшло через посеред,
ництво чеської мови з німецької; нім. Scherz «жарт», «забава», «баляндраси»
споріднене з середиьоверхньонім. scherz «розвага», «гра», schлrzen «весело
підстрибувати», «розважатися», scharz, schьrz «стрибок», середньонижньо.
нім. schлrs «жарт», «розвага», давньоісланд. skart «хвальба», «хвалькувата
поведінка», голланд. scherts «жарт», schertsen «жартувати», італ. scherzo
«жарт», «жартівливий вірш», scherzare «жартувати», «глузувати», «бавитися»
давньоінд. kьrdati «стрибає», гр. xQaфвco, xgaфcnvcы «трясу», «хитаю»’
xФQФag «легковажний, непристойний танець»; в основі цих слів лежить індо’
європейський корінь *(s)qerd – < *(s)qer- «стрибати».
Жереб, жеребок, жеребкувати тощо — рос. жеребий, жребий, діал.
жереб, білор. жэрабя, давньорус. жеребий, жеребей, пол. źreb, чес. hпeb
словацьк., словенськ. źreb, болгар, жребий, македон. ждреб, сербохорват!
ждрёб, старослов’ян. жрвбъ, жрвбьіь, «відрізаний шматок», праслов’ян’
*źerb-. Слово жереб в українській мові має кілька значень: 1. Умовний
знак, що встановлює черговість або вирішує щось спірне. «Ідучи, раз у раз
зустрівалися з хлопцями, що верталися веселі або смутні, дивлячись по
тому, хто який жереб узяв» (Л. Українка, Одинак), У сучасній мові у цьому
значенні частіше вживається слово жеребок. 2. Доля, талан:
Не прииде надія, одурить — я знаю,
Бо то вже мій жереб такий:
Без долі вродився, без долі сконаю…
Який же ти, ш ляху, тяжкий!
(77. Грабовський, 3 півночі).
3. Ділянка землі (за «Словником української мови» Д. Яворницького).
Праслов’ян.* źerb- споріднене з давньопрус. glrbin «число», середньо-
верхньонім. kлrben. середньонижньонім. kerven, давньоверхньонім. *kлrfan,
*karf, kurbum, korban, нім. kerben «робити насічку», «зазублювати», да- I
вньофріз. kлrva, англ. carve «різати», «ділити», «розтинати», гр. ygcupa І
«пишу», «дряпаю», «розтинаю», що сягають індоєвропейського кореня *gerbh- І
із значенням «дряпати», «насікати».
Жаглик «маленьке вітрило». Тепер це слово майже невідоме в україн- І
ській мові, але воно зафіксоване в словниках, зокрема в «Малорусько-ні- І
мецькому словарі» Є. Желехівського, його вживали О. Кониський, М. Вов- І
чок та інші письменники X IX ст.; жаглик є зменшувальна форма від І
староукр. жагель, якому відповідають пол. żagiel та лит. źeglas «вітрило». І
В українську мову’жагель прийшло з польської; пол. żagiel <żegiel похо- І
дить від нім. Segel, пов’язаного з верхньонім., середньоверхньонім. sлgel, І
sigel, давньоверхньонім. sлgal, шведським segel, середньоголланд., дат- І
ським seil, новоголланд. zeil, давньоісланд. sлgl «вітрило», що походять І
від герм. *segla-, з яким споріднені кельт. *seglo-, ірланд. s5ol, кімрське І
hwyl «вітрило», франц. cingler, давньоісланд. sigla «йти під вітрилами»; І
спорідненість давньоісландських слів sigla та S0gr «обрізаний шматок» дає І
підставу пов’язувати Segel із германським коренем *seq- «різати».
Єрихбнський— рос. ерихонский, білор. ерьіхонскі; уживається зви-1
чайно в вислові «єрихонська труба»: «Хіба попові потрібні знання? — глу- І
зував не раз Славко. — Попові потрібен голос, як єрихонська труба» І
(Ц. Колесник, Терни на ш ляху).— Походить від назви стародавнього Я
міста в пониззі річки Йордану *Іееіх<Ь, що його мури, згідно з біблійною
легендою, іудеї зруйнували трубними звуками.
О. Д . Пономарів