31 грудня 1966 р . минуло 70 років з дня народження доктопа
філологічних наук професора Київського державного університети
їм Т. Г. Шевченка Павла Павловича Плюща.
Щиро вітаючи ювіляра, редакція пропонує увазі читачів його
спогади про видатного українського мовознавця Г. А . Левченка
Він передчасно пішов з життя, виснажений тяжкою хворобою і муками
пережитими протягом понад дворічного страждання в рідному Києві’
тимчасово окупованому гітлерівськими загарбниками. Він помер, не до­
сягти навіть свого 43-річчя.
Григорій Андріанович Левченко народився ЗО листопада 1901 р. вс. Но­
воселиці (тепер Попільнянського р-ну Житомирської області) в селянській
родині. У 1926 р. закінчив Київський інститут народної освіти. Навчаючись
в інституті, брав активну участь у громадській роботі, багато і плідно пра­
цював у лінгвістичній секції літературно-лінгвістичного семінару вищого
типу, готуючись тут до самостійної наукової роботи.
Закінчивши ІНО, викладав українську мову та загальне мовознавство
в Херсонському інституті народної освіти, пізніше в Харківському і потім
у Київському університетах. Викладаючи в Київському університеті,
водночас працював інспектором-методистом Управління шкіл Нарком-
освіти УРСР аж до 1939 р. (тяжко хворий на туберкульоз, він змушений
був лишити цю посаду).
Прикутий до ліжка невиліковною хворобою, він не міг евакуюватися
з Києва і вистраждав тут страхітливі роки окупації рідного міста ні­
мецько-фашистськими варварами. 19 лютого 1944 р. він помер у звільне­
ному вже від гітлерівських загарбників Києві.
Таким є короткий життєпис Г. А. Левченка —талановитого вченого-
мовознавця. філолога-педагога і діяча народної освіти.
Як мовознавець-дослідник Г. А. Левченко найбільше уславився пра­
цями «Місце Шевченка в історії української літературної мови» («Наукові
записки Київського університету. Збірник філологічного факультету», 1»
1939) і «Нариси з історії української літературної мови першої половини
XIX ст.» (К., 1946). Обидві праці стали настільними книгами вчених-укра-
їністів, дослідників української мови і літератури. У першій з них автор
обгрунтовує зв’язок Шевченкової мови з творчим шляхом його попередни­
ків [ переконливо доводить, що саме Шевченко був основоположником
нової української літературної мови — літературної мови на народній
національній мовній основі — і мовного реалізму в українській літературі-
«Нариси» Г. А. Левченка не становлять цільного, монографічного дослі-
26 дження історії становлення і розвитку української літературної мови
першої половини X IX ст. Це серія окремих статей, з яких тільки декілька
лають безпосереднє відношення до історії української літературної мови
(в них подається перша спроба висвітлення зв’язку між новою і старою
українською літературною мовою і почасти зв’язку нової української
літературної мови в період ї ї становлення з тогочасною російською літе­
ратурною мовою, робиться критичний аналіз поглядів на літературні
властивості української народної мови Ол. Павловського, П. Гулака-Арте-
цовського, Г. Квітки-Основ’яненка та ін.). Значне ж місце у книзі посі­
дають розділи, присвячені аналізові мови і стилю творів І. Котлярев­
ського, Г- Квітки-Основ’яненка, поетів-романтиків і Т. Шевченка. Це
блискучі розділи, написані талановитим знавцем української мови, тонким
стилістом і цінителем мовної української класики.
Як викладач багатьох мовознавчих курсів, зокрема історичної гра­
матики української мови та історії української літературної мови, Г. А. Лев­
ченко відзначався широкою науковою ерудицією і методичною майстер­
ністю. Він був улюбленцем слухачів-студентів і користувався глибокою
повагою товаришів по спільній педагогічній роботі. Викладацький колек­
тив філологічного факультету Київського університету, де він працював
останні роки свого життя, завжди шанував і шанує його світлу пам’ять.
Кафедра української мови урочисто відзначила 65-річчя Г. А. Левченка.
Надзвичайно великі заслуги Г. А. Левченка в галузі шкільної освіти.
Працюючи в Наркомосі УРСР інспектором-методистом Управління шкіл,
він здійснював методичне керівництво навчальним процесом у трудовій
політехнічній школі. Але ще глибший слід лишив Г. А. Левченко в ство­
ренні навчальних посібників з української мови для загальноосвітньої
школи. На початку 30-х років школа була дуже бідною на такі посібники.
Тільки завдяки невтомній наполегливості Г. А. Левченка до написання
посібників були залучені такі вчені, як Л. А. Булаховський, С. X. Чав-
даров, П. С. Лисенко та інші, і в другій половині 30-х років наша школа
в основному була забезпечена доброякісними підручниками з граматики
української мови, збірниками вправ з орфографії, синтаксису і пунктуації,
шкільними орфографічними та різноманітними термінологічними словнич­
ками і т. ін.
Г. А. Левченкові належить також заслуга удосконалення українського
правопису: він був співавтором українського правопису 1933 р. і членом
Державної правописної комісії в 30-і роки.
Г. А. Левченко як учений, педагог, як людина щедрої душі і серця,
як невтомний трудівник є для нас високим взірцем ученого-громадянина,
і його світлий образ назавжди збережеться в нашій пам’яті.