У сучасній українській мові від основ якісних прикметників засобя
суфіксації творяться перехідні й неперехідні дієслова. Перехідні
допомогою суфікса -и- від прикметникових основ вихідної форми 1 (білий
білити, чорний — чорнити, старий — старити, молодий — молодипш
бадьорий — бадьорити), в поодиноких випадках — від основ вищого ем
пеня (м’якший—м’якшити). Усі вони мають значення «робити таким-то»’
Частка -ся перетворює ці дієслова в неперехідні: бадьорити — бадьоритися
веселити — веселитися.
Неперехідні дієслова багатші словотворчими засобами і значеннями
Для їх творення широко використовуються основи як вихідних прикмет!
никових форм, так і форм вищого ступеня. Від основ вихідних форм непе-
рехідні дієслова творяться за допомогою суфікса -і – (білий — біліти
синій — синіти, світлий — с вітліти , поганий — поганіти, багатий_
га тіти, п’яний — п ‘яніти ), рідше — суфікса -ну- (блідий — бліднути, щ.
дий — худнути, м’який — м’якнути, сліпий — сліпнути, гіркий —- гірк,,
нути); можливі паралельні утворення з -і- й -ну- (твердіти й тверднути
тускніти й тускнути); від основ вищого ступеня — за допомогою суфікса
-а- (біліший — білішати, чорніший — чорнішати, глибший — глибшати
холодніший — холоднішати, солодший — солодшати, тонший — тоншати
більший — більшати). Обсяг значень цих дієслів залежить від лексичних і
граматичних значень прикметникових основ. Розгляньмо детальніше ці
словоформи.
Відприкметникові утворення з суфіксом -і- виражають становлення
озваки, процес переходу до нового стану, названого прикметниковою
основою («Осіння днина палає, аж на березі лист жовтіє». — Черемшина;
«Ти ж іще молода, чом сивієш самотня у тузі?» — Забашта; «І нащо тим
людям старіти, і нащо їм помирати?» — Марко Вовчок; «Дуби старіють
непомітно, не те, що ясені тендітні». — Муратов).
Контекст може конкретизувати це значення, виділяючи:
а) початковий момент переходу («Став він б а гатіти». — Олесь; «Океан
виразно починав оюовтіти». — Донченко; «Ніч була холодна, але тепер
тепліє»)-, виділенню цього відтінку сприяють допоміжні дієслова «почи
нати», «ставати» та контекст у цілому;
б) зростання міри певної ознаки, певного стану; цей відтінок чітко
виділяється в контексті за допомогою повторення дієслова, вживання слів
«все більше», «сильніше», «потроху» та ін. («Степ ж о втів з кожним днем,
сонце палило ковиль і полин». — Донченко; «А день біліє та біліє». — Марко
Вовчок; «Дедалі Івасик усе більше смутнів». — Донченко);
в) завершення переходу до нового стану, набування «повної» міри
ознаки («стає таким-то») («На якусь мить смутніє не дуже засмагле..
обличчя Січкаря». — Стельмах. «Від цих слів він зовсім тверезіє»).
Дієслова, утворені від прикметників, що називають зовнішні ознаки
1 У лінгвістичних працях цю форму називають також формою звичайного Ц§|
першого) ступеня. Особливості семантики відприкмвтникових дієслів
-сЄред них переважають прикметники на означення кольору і світлових
Іл е і« В та пеРеАають внутрішній стан, крім того, мають значення:
а) «перебувати у певному стані» («До зеленої неділі в байраках біліли .
нігн білії». Шевченко; «Небо ясне, степ — ■як море, трава зеленів,
льон синіє, гречка пахне, пшениця ж о втів». — Глібов; «А я то все хворію».—
д^арко Вовчок; «Земля молодими містами ряснів, шумить і цвіте». — Со-
сюра); . ___ . .й
б) «виднітися, ВИДІЛЯЮЧИСЬ своїм кольором, світлом, розміром тощо*
(«Біля воріт те м нію ть дві жіночі постаті». — Стельмах; «Ліворуч, уда
лині. сіріє могутня гора». — Гончар; «Мов камінна фігура, височить по
печена сонцем постать чабана». — Стельмах). У цьому, останньому, зна
ченні дієслово синонімічне відповідній зворотній формі, пор.: «Удалині
щось біліє II бід іється» .
Перехід до нового стану передається також формами з суфіксом -ну-
(«1 золото від частого торкання тускне». — Куліш; «Живиця, що текла
з потрісканої кори дерев, твердла». — Кобилянська).
Дієслова з суфіксом -а-, утворені від основ вищого ступеня прикмет
ників, виражають зростання міри вияву ознаки («Багатішала
військова скарбниця від торговельного мита». — Тулуб; «З кожним словом
сумніиіало, хмурніло обличчя співака». — Стельмах). Тут можливі три
відтінки, що визначаються в контексті:
а) збільшення міри ознаки, наявної в даному предметі Й раніш («За
вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні
свічок».— Скляренко; «Тінь… дедалі темнішала» . — Досвітній; «Чор
ний дим усе густіш ає, все росте». — Коцюбинський);
б) початок розвитку ознаки («Надворі почало свіжішати». — Нечуй-
Левицький; «Коли воно вже буде тепліш ати?».— Тесленко; «Нічого,
люди добрі, Ликсандр не знає, тільки чортзна-що лиходзвонить, — смі
лішає Євдоким».— Стельмах);
в) стан, як результат розвитку («Часами темнішало від швидко літаю
чих хмар, але як швидко налітали вони, так швидко і проносились, і тоді
світило сонце на зелені вали води». — Яновський).
Характерно, що від вихідної форми прикметників на означення роз
міру та обсягу (іширокий, довгий, короткий, вузький, тіс ний, тонкий,
високий, низький, глибокий) дієслова із значенням становлення ознаки не
утворюються (вживані від окремих прикметників форми, як-от: «височіти»,
«широчіти» — дають статичну характеристику). Це можна пояснити тим,
що розмір і обсяг — риси, об’єктивно властиві предметові, отже мова може
йти не про становлення таких ознак, а лише про збільшення чи зменшення
міри їх вияву, а це значення передається дієсловами з основою прикмет
ників вищого ступеня. Так, наприклад, коли ми кажемо «річка глибшає»,
тобто стає більш глибокою, то маємо на увазі, що вона й раніше, скажімо
до розчищання, мала певну глибину. Про канаву, яку ми копаємо, можна
сказати «вона глибшає» тільки тоді, коли викопано ї ї хоч на один штих.
Такому розумінню не суперечить те, що, наприклад, від прикметника
«мілкий» закономірно твориться дієслово «міліти»: мілина — не обов’яз
кова ознака предметів, що характеризуються цією стороною виміру, адже
мілина — це лише певна міра глибини (пор. також дієслова типу «тов
стіти», «дебеліти», «повніти» тощо).
Характер зіставлення міри ознаки, вираженої прикмет
никами вищого ступеня і утвореними від них дієсловами, не тотожний, як
нетотожне й саме вираження якості цими частинами мови: прикметник
називає статичні якості, дієслово — динамічні (в процесі становлення,
збільшення чи зменшення). Міра якості предмета, позначувана прикмет
ником, зіставляється з мірою такої самої якості в інших предметах («Той
67 І цвіт від папороті чарівніший». — Л. Українка) або ж з мірою якості
мав цей самий предмет у минулому чи буде мати в майбутньому 2 («д^У
все меншою ставала жіноча постать». — Шиян). Іа,іі
Дієслова з основами прикметників вищого ступеня вказують на
виток міри ознаки лише даного предмета — без зіставлення з інцщ3′
Це пояснюється тим, що міра якості пізнається тільки в порівнянні, в *?•
ставленні з іншою мірою якості, тоді як саме поняття «процес розвив*
ЯКОСТІ» обов’язково МІСТИТЬ у собі порівняння — це кількісне п о р ів н ян і
що дається в часовому плані. Одна й та сама форма не може давати
планове зіставлення: в часовому і об’єктному (просторовому) відношенні
при потребі друге виражається лексико-синтаксичним способом.
Дієслова доконаного виду з суфіксом -і- теж мають три відтінки зй
чення «набути ознаки»: а’
а) набути якоїсь ознаки в «повній» мірі («стати таким-то»). «Яar
знатимеш, скоро постарієш». — Микитенко; «Йшов він стомленою ходо,0
немов постарів за один день». — Донченко. «В літаку одразу потемнц
наступила моторошна неприродна ніч». — Гончар. «Лукин задрижав •
потверезів зовсім». — Черемшина);
б) набути більшої міри ознаки («Вид Мотрин, й без того хмурий, ш
дужче потемнів*. — Мирний; «Славка ще гірше посумнів». — Л. Марю* і
вич);
в) набути деякої міри ознаки, відсутньої раніш («Колись і ці кучері І
були хвилясті й золоті, мов пшеничний сніп, а потім потемніли, злягли-
ся». — Стельмах; «Пахне зволоженою землею, що вже потверділа від пер- І
ших нічних приморозків». — Ю. Бедзик; «І зразу поласкавіє суворе навіть
серце». — Бичко; « — Ага… — засоромилась Одарка. І в наступну мить
помітно посмутніла, відвернулася». — Ле; «І я, ї ї Імелодіюі почувши в і
тиху мить, у шістдесятім літі цього віку, заплакав щастям і помолодів І
на півжиття, як з першої любові».— Малишко).
З суфіксом -а- дієслова доконаного виду означають «набути більшої!
міри ознаки» з відтінками:
а) у порівнянні з наявною («Він іще до свого дотанцюється, — похмуро
пообіцяв дід, а Мар’ян побачив, як постарішало його обличчя, як поглиб
шали на ньому зморшки, а в них побільшало темені». — Стельмах; «Од
цього кіп не поряснішає». — Головко);
б) у порівнянні з нульовою («Тітка сміялася, прикривши вуста до
лонею. А потім враз, наче тінь лягла на ї ї обличчя, посумнішала». — Том-
чаній).
Як бачимо, частина відтінків значень є спільною для дієслів з обома
суфіксами. Це дає право вживати іноді дієслова на -іти й -а ти як рівно
цінні. Наприклад, можна сказати «Вночі було 20′ морозу, а на ранок трохи
потеплішало* і «трохи потепліло» — зміст при цьому не міняється, оскіль
ки в обох випадках мова йде про появу певної міри ознаки (відносного
потепління). Але якщо ми у вислові «Спустився вечір, і одразу похолодні
шало* (Гончар) вживемо слово похолодніло, то це може викликати й інше
розуміння тексту, бо «одразу похолодніло» в такому (ізольованому) кон
тексті можливе в двох значеннях: «стало холодно» і «стало холодніше, ні*
було», тоді як вираз «одразу похолоднішало» підкреслює лише, що стал°
холодніше, ніж було досі. Отже, рівноцінними такі дієслова можуть буг*
не в усіх значеннях — і то лише при наявності певних уточнюючих сл№
ширшого контексту чи (в усному мовленні) відповідної ситуації- Пор-
наприклад, вживання в художній літературі цих словоформ як одноріД’
* Див.: М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик, К
літературної мови, ч. 1, «Радянська школа», 1961, стор. 258.
Курс сучасної українсь*01
68 Особливості семантики відприкметникових дієслів
их.’ «З кожним словом сумнішало, хмурніло обличчя співака». — Стель
мах.’ «Батько усе ходив по дорогах і вертався сивіший та похмурніший; мати
їсе см утніла і слабішала». — М. Вовчок.
У деяких випадках змішування дієслів на – іт и й -іш ати може при
звести до перекручення змісту. Так, наприклад, М. Т. Рильський у тексті
«Учитись. Вдихати шум віків. Рости і розумнішати. Дивитись дедалі
ясе яснішими очима на землю нашу» вжив слово розумнішати, і саме воно
найкраще передає думку автора; зовсім недоречним тут було б розум ніти,
бо з останнім виразно пов’язується поняття «початок розвитку ознаки»,
чого в даному разі поет зовсім не мав на увазі (дієслово «розумнішати»,
як уже говорилося, може набути такого значення лише в певному контексті).
Доказом того, що словоформи на -іт и й -іш ати не тотожні, є різна
здатність їх поєднуватися з іншими словами: так, п о б іліти може сполуча
тися з словами і виразами, що підкреслюють «повну» міру ознаки (побілів
як сніг\ весь, зовсім побілів), а побіліш ати — не сполучається з ними.
Нагадаємо, що, крім спільних для обох словоформ значень, утворення
на – іт и мають ще значення, властиві лише їм: «набувати, набути «повної»
міри якості», а дієслова на означення кольору, світла та деяких інших
властивостей предметів у недоконаному виді — також значення «перебу
вати в певному стані» та «виднітися, виділятись своїм кольором, розміром
тощо». Проте навіть семантична рівність окремих відтінків ще не свідчить
про повну тотожність цих дієслів у таких, конкретних, випадках — вони
різні в стилістичному плані: форма на -іш ати завжди викликає у нас уяву
про збільшення міри ознаки, а форма на -іт и — про становлення, набуван
ня ознаки, отже кожне з цих значень чіткіше передається відповідною
словотворчою формою.
Проведений аналіз значень відприкметникових дієслів на – іт и й -іш а ти
підказує, що в українсько-російських словниках і в тлумачному словнику
української мови ці слова треба розробляти в різних статтях, а в україн
ській частині російсько-українських словників — пояснювати семантич
ними ремарками. Проте в наявних словниках у цьому питанні нерідко
допускаються неточності. Так, наприклад, Українсько-російський словник
АН УРСР 1953— 1963 рр. у ряді випадків дієслова на – іт и й -іш а ти подає
в одній словниковій статті як рівноцінні. В одну статтю об’єднані: с м іліти
і сміліш ати, см іливіш ати, хоч «сміліти» має ще значення «ставати, робитися
смілим», не властиве двом іншим формам; п у с тіти і пустіш ати —- хоч
наведений у цій же статті словника приклад із 1. Франка — «Цілі села
пустіли — вимирали, цілі родини щезали зо світу, як віск на вогні»—
яскраво свідчить про те, що в ньому мова йде про повне опустіння, вими
рання сіл, а форма на -іш а ти не має цього значення. Як рівноцінні подані
також: с в іж іт и і с віж іш а ти ; см агліти і смаглішати; см ирніти і смирні
шати’, тве р е зіти і тверезіш ати,’ по га ніти і поганшати, поганіш ати]
п о с вітл іти і п о с вітліш а ти ; поясніти і поясніш ати; п о м іл іти і пом ілі
шати; п о с віж іти і посвіж іш ати; посм утніти і посмутніш ати’, потьм я
н іти і п о тьм ян іш а ти ; похолодіти і похолоднішати’, поздоровіти і поздо
ровшати, поздоровішати; полю дніти і полюдніиіати’, п у с т іт и і пус тіш а ти ‘,
розумніти і розумнішати та ін.
Такі неточності допускав у поодиноких випадках і Російсько-україн
ський словник 1948 р., який, наприклад, до російського слова поздороветь
Дав українські відповідники поздоровіти, поздоровшати, поздоровішати
як рівноцінні. Аналогічно розв’язані статті молодеть, помолодеть та деякі
інші. Правда, переважна більшість статей тут побудована правильно,
наприклад:
покруглеть покругліти; (становиться более круглым — обычно) покруглішати.
полеветь полівіти; (с та ть более левым) полівішати.
69 Я. Л. Каробчинська
Причиною ототожнення дієслів на -іт и й -іш ати є, мабуть, Нел І
розробка цього питання у теоретичних працях, збіг у певних’ кон^ч
значень обох дієслів, відсутність на час укладання відповідних сло КсЧ
достатньої кількості необхідного ілюстративного матеріалу. Дук,аВНй|(і|
що тут мав місце і вплив російських тлумачних словників. ається
У російській МОВІ неперехідні дієслова творяться ВІД основи Вй ■
форми прикметників за допомогою суфікса ~е-\ белеть, чернеть,
умнеть. Ці форми поєднують у собі значення обох українських фоп ч
-іт и й -ішати. Тлумачні словники російської мови так розкривают а
значення:
умнеть Становиться умным, умнее3.
чернеть 1. Делаться, становиться черным, более черным. 2. То же, что
ться«. • *
Цілком можливо, що поєднання обох цих значень («становиться умнцц.
І «становиться умнее») в ОДНІЙ формі російської МОВИ І відповідна побудов
тлумачення вплинули, поряд з іншими причинами, і на побудову окремі
словникових статей в Українсько-російському словнику. Сподіваємос/
що ця неточність у майбутніх лексикографічних працях буде виправлена
* Словарь современного русского литературного языка АН СССР, т. 16, iggi
стор. 613.
‘ T im же, т. 17, 1965, стор. 889—890.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.