Скоро, швидко. За сучасними словниками, прислівник скоро вживаєте
вдвох значеннях: по-перше, для вираження інтенсивності руху, по-друГе ^
в часовому значенні—з відтінком «через деякий час». Отже, за словникам»
виходять, що слово скоро своїми значеннями в основному не відрізняється
від слова швидко. Проте останнім часом у мовній практиці норми стилі­
стичного вживання обох прислівників починають викристалізовуватися
в той спосіб, що скоро здебільшого виступає як прислівник із часовий
значенням (як синовім до незабаром, невдовзі), а швидко — як прислівник,
що виражає інтенсивність руху. В цьому можна переконатися на числен­
них прикладах з художньої літератури. У О. Гончара: «Угорець заходив
до неї з різних боків, хижо націлявся і цюкав. Колода тільки перекочува­
лася з місця на місце, ціла-цілісінька. Бійці чмихали. Невдалий: дроворуб
скоро впрів. Хаєцький не міг далі байдуже дивитись на його самокатування.
Він кинув батіжок, плюнув у долоні.
— Ех, ти, Європа).. Дай-но я цюкну!».
У В. Сосюри:
Скоро прийде весна. У вітрах і снігах
я дихання її відчуваю.
Київ, Кнєве мій, крил орлиний розмах
і в шипшині зорі небокраї.
У М. Стельмаха: «Будьте милостиві Ідо землемірів], скажіть, чи скоро
будете вам наділяти землю? — Післязавтра почнемо, — обізвався довго­
в’язий вузьколиций пан…».
Слово швидко з виразним значенням інтенсивності дії виступає в тво­
рах дореволюційних і радянських письменників. Ось кілька прикладів.
«А воно молоде, то швидко і виходилося собі…» (Марко Вовчок); «Васи­
лина вибігла із зали так швидко, як і вбігла» (І. Нечуй-Левицький); «І Остап
поправлявся. Гарячка згодом спала, рана швидко затягувалась, сили під­
живали» (М. Коцюбинський); «Петрусь вів діда за руку, а дід ніс Гапочку.
Далекий партизанський ліс швидко-прешвидко наближався, наче й сам вів
тепер ішов навстріч» (Ю. Яновський); «Боженко виглянув з-під бурки і.
вражений до краю такою несподіванкою, швидко сів» (О. Довженко).
І хоча практика не тільки розмовної мови, а й художньої літератури
інколи й фіксує приклади плутання прислівників скоро і швидко, потреби
мовного життя, прагнення смислової точності вимагають семантичного Р03*
різневвя цих слів.
* 1- К. Б і л о д і д, Поетична мова Максима Рильського, К ., «Наукова думкв»*
1965, стор. Ш , –
76 ;Семантичні відтінки слів
Тиждень, неділя. У сучасній мові проміжок часу в сім діб називають
тижнем.
Аж тиждень так собі нудила,
А потім трути розвела
І генерала напоїла
Та й спать, упоравшись, лягла.
(T. Шевченко).
«Організація доручила Валентинові скласти радіоприймач. Скласти
будь-що. Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслід­
ків Вальчиної роботи» (О. Гончар).
Сьомий день тижня, день відпочинку називають неділею.
Походження слова неділя досить прозоре: воно утворилося з частки
ш і дієслова д ъла ти і означало день, коли, за релігійними поняттями,
«гріх» було працювати. Та згодом назву «неділя» почали поширювати на
поняття «тиждень». Це сталося, мабуть, тому, що для позначення повторю­
ваних відрізків часу в один чи кілька тижнів використовувалась назва
якогось одного дня тижня, від якого вели відлік, переважно назва особли­
вого дня в тижні — неділі. Спочатку говорили «мине дві неділі», «через
три неділі», маючи на увазі саме день — неділю, яка повторюється щоразу
через тиждень, але згодом ця назва стала означати проміжок часу між
двома такими днями (аналогічна заміна відбулась і в інших часових на­
звах— напр., л іто ). Можливо, цьому сприяло те, що з часом етимологія
слова неділя («день, коли не дозволяється працювати») почала забуватися,
стиратися.
Паралельне вживання слова неділя в двох значеннях— факт незапереч­
ний, зафіксований у дожовтневому фольклорі і художній літературі. Зо­
крема, слово неділя в значенні тиждень зустрічаємо в творах І. Котлярев­
ського, Т . Шевченка та ін., у народних піснях. Пор.:
Ходив же я [на панщину] в понеділок.
Ходив у вівторок,
А вже ж мені показалось,
Що вже неділь сорок
(Народна лірика).
В кружку сердечні сі сиділи
1 кисло на море гляділи,
Бо їх не кликали гулять,
Де чоловіки їх гуляли,
Медок, сивушку попивали
Без просипу неділь із п’ять
(І. Котляревський).
Не неділю.
Не дві, не три і не чотири!
Як тій болячці, як тій хирі,
Громадою годили
Тому борцеві…
(T. Шевченко).
«Гості роз’їхались уже світом, а Ганя цілих шість неділь не вставала
з постелі» (І. Нечуй-Левицький).
Деякі письменники вживають слово неділя в обох значеннях навіть
в одному творі. Пор.: у М. Коцюбинського («АндрійСоловейко»): «…Напра­
цюєшся цілий тиждень — в неділю хочеться одпочити, розвеселитися…»
і «Тільки через неділь п’ять, після довгої слабості, опам’ятався Андрійко,
почав пізнавати дядька, тітку, людей…».
Але ці назви розрізняються чітко, якщо про окремий день і про тиждень
йдеться в тому самому або близько розташованому реченні. Пор.: у П. Мир-
77 Семантичні відтінки слівштя
я г ного ((Повія»): «Минув тиждень. Була вербна неділя» і «Там, у город/
Г розкіш їм Ігородянкам], воля, страху немає… От воно і звикне без д ц ‘
сидіти, по сім неділь на тиждень справлятиІ».
У сучасній літературній мові чітко вимальовується тенденція вживати
слово неділя тільки в значенні «сьомий день тижня»; позначення цим слово»,
поняття «тиждень» сприймається як порушення стилістичної норми.
Дільниця, ділянка. Дільницею називають адміністративно самості%
иий об’єкт або виробничий вузол на будівництві, підприємстві, шахт/
залізниці. «Якщо на будівництві безнадійно відставала дільниця, туд^’
посилали старого більшовика» (С. Чорнобривець); «— Наш і сусіди,
сказав начальник, — потребують допомоги. Чи не могли б ви збільшити
видобуток гравію і дати кілька ешелонів для їхн ьо ї дільниці?» ( І. Багмут)-
«Звідки ц я несподівана хвиля насунула, звідки хлюпнула буйно й весело?
Зимогорова хоче щось пригадати, щось хвилююче й яскраве. Але ось уже
й вишка. ї ї дільниця» (О. Донченко).
Дільниця входить до словосполучення виборча дільниця, що озна­
чає територію округу, який об’єднує певну кількість виборців; приміщення
де працює дільнична комісія під час виборчої кампанії, напр.; «В день ви­
борів Катя пішла разом з татом і мамою на виборчу дільницю» (Н. Забіла).
Ділянка — частина поверхні, площі чогось; окрема частина земельної
площі, яку використовують з певною метою. «Я будь-яку д ілян ку прикину
вздовж та впоперек на око і скажу, скільки якої породи буде на ній:
стільки-то будівельного лісу вийде, а стільки-то хворосту, дровець…»
(М. Стельмах); «То, може, тебе зобидив хто? Д ілян ку невірно заміряли в І
артілі чи трудодень неправильно записали?» (Г. Тютюнник).
Як військовий термін існує словосполучення ділянка фронту — місце
д ій якого-небудь військового з ’єднання, напр.; «На інших д ілянка х фронту
від Донецького басейну і до Дніпра бої відбувались з перемінним успіхом»
(0. Гончар).
Ділянка у переносному значенні — галузь якоїсь діяльності. «…У
рішеннях XX з’їзду КПРС застосування електронних цифрових машин
розглядається як одна з передових ділянок боротьби за науковий і техніч­
ний прогрес» («Наука і життя»).
Отже, слова дільниця і ділянка мають різні, чітко окреслені значення,
і плутати їх не слід.
Низький, ниций. На жаль, останнім часом майже вийшов з ужитку
раніше поширений синонім до слова низький у переносному значенні —
ниций, тобто «підлий», «негідний». Пор.: «Ж і р о и д и с т : Ти , я к ниций
кат, хотів би знищити не тільки тіло, а й розум, виточив би вкуп і з кров’ю
мою ідею!» (Леся Українка); «В’язень-лицар: Знав, проклятий
[король], як покарать мене. В той день, як він мене сюди [в темницю] за­
кинув, в той самий день він підписав декрет, що він касує і тортури, й стра­
ту в своїй державі — ниций лицемір!» (Леся Українка) і в тому ж монолозі
«В ’ я з е н ь – л и ц а р: … Н і, Зевес не був тираном низьким …».
Деякі письменники вживають слово ниций і в наш час: напр.: «Вітру,
свіжого вітру в лице. Вітру! Він приносить забуття і вимітає з голови
ниці думки» (В. Собко).
^ Ниций точніше, ніж низький, передає відтінок «непорядний», «негід­
ний», бо в деяких контекстах важко встановити, в якому значенні — пря­
мому чи переносному — вжите слово низький (чи йдеться про значення
фізичне, пряме, чи про моральну якість).
Отже, варто поряд із словом низький у переносному значенні активніше
вживати його синонім — ниций, призабутий останнім часом.
6 . ЧАК
78 Семантичні відтінки слів
Годувати — харчувати — кормити. Годувати — це перш за все «давати
«ому’небудь їжу, корм»: «Хто коня годує, той дома ночує» (Номис); «Го-
Ьцеали мене перцем до схід сонця, обкурювали мене якимись зіллями»
/м. Вовчок); «Годують мене з докторською тиранією: що на тарілці, те
мусИВІ з’їсти!» (Леся Українка). Як свідчать численні літературні дже-
оЄЛа і словники, дієслово годувати в цьому значенні вживається і щодо
■додей, і ЩОД° тварин (птахів і т. ін.).
Годувати свійських тварин і птахів — це значить ще «відгодовувати»
їх: «Гуси позакидала в кучу годувати к різдву» (1. Нечуй-Левицький).
Годувати дитину — значить «давати немовляті ссати грудь»: «Пішла
в снопи, пошкандибала Івана сина годувать» (Т. Шевченко).
Вживання дієслова годувати стосовно до рослини і щодо неживих
предметів — це художній прийом, образне використання слова. Пор.:
сі знов земля… материнським соком-кров’ю Годує з ніжністю, з любов’ю
Листок, і корінь, і стебло» (М. Гірник); «Сава не шкодуючи годував паровоз
дровами» (О. Донченко).
У переносному вжитку дієслово годувати означає «давати засоби до
існування, служити джерелом прибутків»: «Нелюба служба, що годувала
його хлібом, гасила дух» (П. Мирний); «Ставай на коліна та цілуй її..,
їж її, землю святу, вона тебе годує.., вона тебе й сховає, чоловіче» (М. Ко­
цюбинський).
Значення «давати кому-вебудь їжу» може бути передане й іншим діє­
словом — харчувати. Але, на відміну від дієслова годувати, харчувати
стосується тільки людей: «Уже ж се мусить всякий знати, Що військо
треба харчувати І воїн без вина— хом’як» (1. Котляревський); «Посесор
так харчував бурлак, що в великий піст в його казармах почався помірок»
(І. Нечуй-Левицький).
На відміну від дієслова годувати, яке є більш конкретним, дієслово
харчувати має загальніше значення: «взагалі давати їжу (давати їсти),
постачати харчі кому-небудь». У деяких випадках воно може бути синоні­
мом до столувати: «Квартира буде. Певно один з двох дідичів згодиться нас
харчувати» (М. Коцюбинський); «То була громадська господа, там харчу-
вали дітей червоноармійців села та безпритульних» (1. Ле).
Годувати і харчувати мають спільне значення «утримувати кого-
небудь», пор.: «Трьох синів годує мати, Ще й дочку собі на втіху» (П. Гра-
бовський); «Пасічникуванням заробляв собі хліб та харчував свою бабу й
приймачку» (І. Нечуй-Левицький). Отже, у подібних випадках дієслова
годувати й харчувати є семантично тотожними і можуть виступати сино­
німами.
У діалектах української мови харчувати ще має значення «їсти, спо­
живати їжу»: «Майстер скінчив свою роботу і харчував коло стола» (М. Че­
ремшина). Звідси побажання доброго апетиту: харчуйте здоровії, що від­
повідає російському «хлеб-сольі, хлеб да соль!».
Дієслово годувати має широко розгалужену систему фразеологічних
зворотів, ідіом: хлібом (медом) не годуй (а дай що-небудь зробити), годувати
бебехами (потиличниками, штурханцями, духопеликами і т. ін.) — бити;
годувати злиднів (злидні), годувати воші (нужу) і т. ін. — жити у важких
умовах; злидарювати; баглаї годувати — ледарювати; годувати раків —
топитися, бути утопленим тощо. Майстри художнього слова будують свої
крилаті вислови, грунтуючись на вже усталених, відомих у мові: годувати
гарбузами — відмовляти тим, що сватають (пор. поширене: давати гарбуза).
Напр.: «Дівчині вже вісімнадцять минуло, а вона й досі женихів гарбузами
годує* (М. Стельмах).
Слово кормити словники української мови подають з ремаркою рідко,
воно не є літературною нормою. Іноді його вживають у творах художньої
79 літератури письменники дореволюційного і радянського періоду перев
в значенні: «давати їжу, корм кому-небудь»: «Ви мене колись як | | S S
ли… Пнстина Іванівна яким смачним борщем кормила, — не їси, 6v?8^
п’єш» (П. Мирний); «Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, п 5
стелить, зерном кормить, До сну їм співає» (У. Кравченко). ’
Паралізувати чи паралізовувати? На сторінках однієї брощури і
трапилася незвична форма дієслова: паралізовувати замість звичайно’11^
ралізувати. Подібні слова можна почути й у виступах, у розмовах, у ^
рення такого типу на перший погляд закономірні й незаперечні, бо Тв°’
дієслова в мові є. Це аналогія до вже існуючих дієслівних форм нел^
наного виду на-*6вувати: арештовувати, організовувати. Шляхом втоп*0,
ної суфіксації від дієслів доконаного виду на -yedmu утворюються •
слова недоконаного виду із значенням тривалості, незакінченості Ж
процесу. : Ч;.\
Безпрефіксні дієслова іншомовного походження на -yedmu усвідом«
ються в сучасній мові як дієслова доконаного й недоконаного виду 5 ’
приклад: «Поезія синтезує, організує слова, на відміну від науки, яка *
вивчає, аналізує» (Л. Первомайський) і «А ви скажіть просто — не хоче!*
сіяти — ми організуємо молодіжну бригаду — і без вас обійдемося» (Г. т?
тюнник), а також: «Польське радіо організує передачі української музики»
(з газет).
«Добру хвилину дивився Свен… зором вужа, сила якого паралізц?
здобич» (Ю. Опільський) і «Єдине, чого вона тоді прагнула — примусити
свідомість мовчати, затуманити її, паралізувати хоч будь-чим» (П. Загре.
бельний), а також: «Розбійницька тактика німців паралізувала волю д0
оборони у всій Західній Європі» (Д. Бедзик).
На нашу думку, вид цих дієслів можна здебільшого визначити тільки
в контексті або при відповідній ситуації в усному мовленні.
Додавання суфікса -ов- до -yea- підкреслює і підсилює значення неза­
кінченості, тривалості дії: «Всі побрехеньки імперіалістичної пропаганди…
мають виразну цілеспрямованість: сіяти у широких верствах африканського
населення невпевненість і зневіру у свої сили й можливості, паралізову-
вати його волю до незалежності» (Р. Михньов, зазнач, праця). Тут уже
сама форма дієслова, а не лише контекст чи ситуація в цілому вказує на
тривалість процесу, незавершеність його.
Але тільки окремі безпрефіксні дієслова іншомовного походження
на -увати приєднують суфікс -ов- (на відміну від префіксованих дієслів,
де цей спосіб вторинної суфіксації продуктивний, пор.: відремонтувати –
відремонтовувати, загіпсувати — загіпсовувати, оцинкувати — оцинкову­
вати і т . ін) *.
Те, що в мові час від часу з’являються (і на сьогодні ще не є нормою)
дієслова типу паралізовувати, демобілізовувати, дезорієнтовувати, лікві­
довувати і т. ін., свідчить, що процес утворення видових пар дієслів на
-овувати, -увати триває3. Поки що важко сказати про майбутнє слів цього
типу. Можливо, згодом вони ввійдуть у мову і усунуть видову двозначність
дієслівної форми на -yedmu.
К . Л ЕН ЕЦ Ь
1 Р. Михньов, Неоколоніалізм буде знищено!. вид. тов-ва «Знання». К*<
1965, стор. 13.
* Див.: Л. А. Ю р ч у к. Питання суфіксального словотворення дієслів у СУ1
часній українській мові, К., 1959, стор. 88.
3 Подібний процес відбувається і в російській мові, як видно з статті акад.
С. П. Обнорського, Глагол использовать — испольэовывать в современном
русском языке, «Язык и мышление», 1935, I I I — IV, стор. 168.