В українській мові, як і в інших мовах світу, існує значна кількість
етимологічно неясних слів. У мовознавстві поки що немає ніяких даних
ні щодо генетичного зв’язку цих слів з будь-якими Іншими словами, ні
щодо їх давніш их значень. Особливо це стосується рідко вживаних, діа­
лектних і застарілих слів, які вживаються лише в певних контекстах
і, подібно до названих у заголовку цієї статті, поступово зовсім
ВИХОДЯТЬ з ужитку. Але час від часу і такі слова знаходять висвітлення
в етимологічній науці, яка все глибше проникає в таємниці доісторичного
творення і вживання слів. Основним засобом, який при належній фаховій
обробці матеріалу забезпечує грунтовність наукових етимологій у таких
випадках, е розшукування і зіставлення близьких за звуковим складом
і значенням лексичних одиниць з різних стилів і територіальних діалектів
тієї самої мови, а також з інших мов, генетично чи історично пов’язаних
з нею. Найбільш ефективним цей засіб виявляється при масовому етимоло­
гічному опрацюванні словникового складу мови, наприклад при укладанні
етимологічного словника.
4 У західноукраїнських (переважно карпатських) діалектах україн­
ської мови для назви комахи сонечка (Соссіпеїіа) відомий ряд близьких
за звуковим складом слів, що можуть розглядатися як різновиди якоїсь
єдиної початкової назви. Такими е зафіксовані в українських лексикогра­
фічних працях 1(словники І. Верхратського1, Б. Д. Грінченка8 та ін.)
назви бабрун, бабрунка, бабр$нька, бабарунка, бабрйська, бобор^нка,
бобрунка, бобрунйця (наголос в останньому слові наведено за словником
Є. Желехівського 8).До цього ряду належить і слово ббдрик, зафіксоване
І. Верхратським 4,а пізніше і словником Б. Грінченка 5 в тому ж значенні.
Споріднені з переліченими українськими словами назви сонечка зу-
стрічаються і в інших слов’янських мовах. У діалектах польської мовн
сонечко має назви biedronka (так і в літературній мові), biedrzonka, bie-
drążka, jedronka, jedrzonka, patronka6. В чеських діалектах сонечко по­
значається назвами bedruńka, berunka, шеrunka, veronka, verunka7;
крім того, слово berugka в чеських діалектах означає різні види жуків
ут. ч. сонечко (так і в літературній мові), світлячок та ін., а також овечку#
1 I. В ерхратський, Знадоби для пізнання угорсько-руських говорів, ЗНТЦІ,
т <XLV, 1902,;стор. 225, 228; Його ж, Початки до уложення номенклатури і терміно­
логії природописної народної, ч. 2, Львів, 1869, стор. 26.
* Б. Г р і н ч е н к о, Словарь української мови, т. I, К., 1907, стор. 13, 15, 78.
’ Є. Желехівський, Малорусько-німецький словар.т. I, Львів, 1886, стор. 35.
4 І. Верхратський, Початки до уложення номенклатури …. ч. І , Львів,
•864, стор. б,
8 Б. Грінченко, зазнач, праця, стор. 36—37, 40.
. ® J. Karłowicz, A. A. Kryński, W. Niedźwiedzki, Słownik
даука polskiego, t. I, Warszawa, 1900, стор. 148.
7 V. M а с h e k, Etymologicky slovnik jazyka ćeskćho a slovenskeho, Praha, 1957,
49 ^ ЧІЄЦЬ
Сюди ж примикає білоруська назва золотистого жука бедрунка «Scarabaeus
auratus» 8.
Незважаючи на значну різноманітність наведених назв сонечка, ві-
домих кільком слов’янським мовам, етимологія цих назв і досі залиша­
ється не з’ясованою. Автор етимологічного словника чеської і словацької
мов В. Махек з приводу цих назв пише: «Походження неясне» ®. Ф. Слав-
ський поряд з польськими назвами сонечка biedronka, biedrunka згадує
польське діалектне позначення масті корови biedrawa «періста; червона-
біла на хребті» і відповідні клички корів за мастю biedrona, biedrula, але
ніяких висновків з цього зіставлення не робить 10. Я- Рудницький без
будь-якої аргументації відносить українські форми бабрун, бабрунка j j
бабрйсько (?) до похідних від дієслова бйбрати 11, залишаючи осторонь
форми бабарунка, боборунка, бобренка, бобрунйця.
Наявність численних варіантів досліджуваної назви в чотирьох сло- j
в’янських мовах—українській, білоруській, польській і чеській—дає під-И
стави припускати, що всі ці варіанти — це видозміни якоїсь досить дав­
ньої назви, що зазнала деетимологізації, внаслідок чого почала пов’язу­
ватись із деякими іншими фонетично близькими словами. Таке зближення,
наприклад, справді має місце між формами бабрун, бабрунка, бабрйська І
і дієсловом бйбрати. Але вважати цю близькість первісною і, таким чином,
виводити всі перелічені тут слов’янські назви сонечка від дієслова бйбрати
немає ніяких підстав, бо в такому разі було б незрозуміло, чому в польській
і чеській мовах при збереженні в загальному вжитку відповідного діє­
слова (польськ. babrać, чеськ. babrati) назви сонетка, споріднені з україн­
ськими, не мають з цим дієсловом нічого спільного. До цього слід додати,
що і в українській мові зв’язок назв сонечка з дієсловом бйбрати семан­
тично нічим не мотивується. Про це свідчить, зокрема, поява інших україн­
ських варіантів цієї назви — бабарунка, боборунка, бобрунйця, в яких
відчуваються спроби зближення з словами баба (бабка «метелик», пор. І
пол. діал. baba «сонечко», сербохорв. baba, baburica «те саме»), бруніти,
біб тощо. Інше зближення відбулось між чеськими назвами сонечка в фор- і
мах beruSka, berunka і словами Ьегап «баран», beruSka «овечка», але й цей і
зв’язок не може вважатися первісним при наявності виразних і немотиво-
ваних відхилень від нього у формах bedrunka, verunka і под. Уже з цих І
міркувань напрошується припущення про те, що первісними звуковими 1
формами всіх наведених слов’янських назв були форми з основою бедр- І
(bedr-). V не­
важливу ланку в ланцюгу лексичних одиниць, який веде до встанов-1
лення переконливої етимології досліджуваних слов’янських назв, становить і
форма бедра у часто вживаному в українських дитячих казках виразі]
коза бедра. Справжнє значення, а отже й етимологічні зв’язки цього слова!
в українській мові втратилися. Результатом деетимологізації цього ви-і
разу є спорадичні зміни в його звуковому складі (наприклад, коза бёрда
з наближенням до слова бердо), а також своєрідні спроби йогогеїимологі- І
зації в самому тексті казки. Так, в одному з варіантів відповідної казки J
говориться: «Замахнувся дід сокирою на козу… кусок бока відрубав;*
кістка з мняса вилізла; коза зробилась бедра, бедрата, півбока обдрата>> 1
(Грибинюк, Татови казочки, СПб., 1908) 12. Цікаво, що в цій народній■
к8 И. И. Н о с о в и ч, Словарь белорусского наречия, СПб., 1870, стор. 18.
9 V. М а с h е к, зазнач, праця, стор. 29. ‘ї у і ‘• J]
10 F. Sławski, Słownik etymologiczny języka polskiego, t. I, Krakуw, 1952—1956, И
crop. 32.
U J. В. Rudnyćkyj, An etymological dictionary of the Ukrainian language,
p. 1, Winnipeg, 1962, crop. 46.
11 Д. I, Я в о p н и ц ь к и й, Словник української мови, Катеринослав, 1920,■
стор. 18. рр ~
50 пробі «з’ясування етимології слова бедра безпосередній зв’язок із словом
вгаданий правильно, хоча конкретний семантичний характер цього
в’язку витлумачено цілком довільно.
* Справжнє значення українського слова бёдра у виразі коза бедра
позкрнваеться при зіставленні його з польською назвою на позначення пері-
ІІгої корови biedrawa. З цього зіставлення стає зрозуміло, що укр. бёдра
talt стосується до польськ. biedrawa, як жбвта до жовтава, золоті, до зо-
мтйва і т. Д. Таким чином, слово бёдра у цьому виразі є формою жіночого
роДУ давнього прикметника *бёдрий, який мав значення «рябий, перістий,
з плямами іншого кольору». Етимологічно цей прикметник легко пов’я­
зується з словом бедрб (прасл. bedro, з індоєвр. *bhed-, яке з іншими суфік­
сами збереглось також у лат. femen < *fed-men< *bhed-men «бедро, стегно»,
femur fTe caMe>>) — первісно як позначення іншого забарвлення тварини на
бедрах. Пор. аналогічні позначення домашніх тварин за мастю, утворені
в,д слів бік, грива: боцій «білобокий бик», бочуля «білобока (або пузата)
корова»13, боця «те саме» 14; грйвий «гливий», загрйвий «з іншою мастю нав­
коло шиї»16. Про поширеність у давньоукраїнській мові подібних утворень
від слова бедрб свідчить, між іншим, і зафіксоване на території колишнього
південного Поділля прізвище Бедрій10, яке може розглядатись як відо­
браження зниклого апелятива *бедрій «перістий віл».
Визначені в такий спосіб первісне значення і етимологія укр. {коза)
бедра і польськ. biedrawa, biedrona, biedrula дають підстави для висновку
про те, що первісними варіантами досліджуваних слов’янських назв со­
нечка були форми типу польськ. biedronka, чеськ. bedrunka, укр. бёдрик,
у яких відображалось яскраве, перісте забарвлення сонечка (червоного з
чорними крапками на спині), тимчасом як усі інші українські назви со-
нечка (бобрунка, бабарунка і т. д.) являють собою пізніші видозміни назви
*бедрі/нка, викликані ї! деетимологізацією, пов’язаною з відмиранням прик­
метника ^бедрий «перістий» у загальнорозмовному вжитку.
У зв’язку з дослідженням етимології бёдрик як назви сонечка не можна
обійти й питання про значення та етимологію слова бёдрик у виразах
щёдрик-бёдрик (звичайного в щедрівках поряд з іншим варіантом щедрик-
вёдрик) і дай боже й на бёдрик («на майбутнє»), а також про походження
форми’бёэдрик як ще одного з варіантів назви сонечка в українській мові.
З двох варіантів слова, вживаного в щедрівках, форма бёдрик за зву­
чанням збігається з назвою сонечка, а форма вёдрик, на перший погляд, не
виявляє ніяких ознак подібності до жодного іншого слова української
мови. Оскільки значення «сонечко» ніяк не в’яжеться із змістом щедрівки,
слід: зробити висновок, що варіант бёдрик є результатом видозміни в тек­
стах щедрівок деетимологізованого слова вёдрик і зближення цього слова
з фонетично подібним до нього словом бёдрик як назвою сонечка. Слово
вёдрик тлумачиться як позначення того, хто прийшов побажати доброї
погоди на Новий рік, щоб був добрий урожай17; генетично це слово пов’я­
зується з укр. вёдро «ясна погода»18, вёдряно «сонячно, зоряно, нехмарно»19,
13 Є. Желехівський, зазнач, праця, т. І, стор. 41.
14 І. Верхратськнй, Нові знадоби до номенклатури і термінології природо-
писної народної, Львів, 1908, стор. 74.
16 Б. Г р і н ч е н х о, зазнач, праця, т. І, стор. 325, т. II, стор. 30.
16 А. С. М е л ь н и ч у к. Молдавские элементы в пограничном украинском говоре,
«Ученые записки Ин-та истории, языка и литературы Молд. филиала АН СССР», т. IV—V,
Кишинев, 1955, стор. 160; у тексті статті помилково надруковано Бердий замість автор*
ського Бедрий (в російському написанні).
17 «Рідна мова», Жовква, 1934, 2, стор. 9.
_ 18 Є. Желехівський, зазнач, праця, т. І, стор. 60; I. Верхратськнй,
•знадоби до словаря южноруського, в. I, Львів, 1877, стор. 6.
19 В. С / В а щ е н к о. Словник полтавських говорів, в. І, X., 1960, стор. 19; й о-
0 ж. З історії та географії діалектних слів, X., 1962, стор. 10_12, де
рос. еёдро «ясна погода», ст.-сл. к*,\ръ «ясний», болг. вёдър «те саме», сер.
бохорв. tkvkip «те саме», словен* vedar «веселий», спорідненими з д,-в.-н.
Wetar «погода», н.-в.-н. W elter «те саме» і виводиться з індоєв-
роп. основн* qЈ-dhro*. похідної від індоєвр. кореня* иЈ- «віяти, дути»-0.
Щодо походження назви бездріщ «сонечко» і розвитку значення «на
майбутнє» у виразі на бёдрик, то обидва ці процеси мож уть бути належ ним
чинам з’ясовані лише на основі припущення про їх безпосередню взаєм о­
дію. Важливу роль у цій взаємодії відіграв, очевидно, вираз на безрік,
який у зафіксованих випадках має значення «безтерміново, ніколи». З н а ­
чення часової неозначеності не випливає безпосередньо ні з^ структури са­
мого виразу на безрік, ні з структури звороту віддасть на безрік, в якому
цей вираз найчастіше вживається. Тому можна припустити, іцо значення
«ніколи» є результатам пізнішої видозміни якогось давніш ого значення,
прямо пов’язаного з структурою даного виразу.
Первісне значення слова безрік можна встановити, розглядаючи його
як результат зрощення діалектного прийменникового виразу без рік, у
якому діалектний прийменник без, що керує тут знахідним відмінком,
вживається в значенні «через, протягом»” . Таким чином, слово безрік
у наведеному виразі означало «через рік», «за рік» чи «протягом року».
Заміна первісного значення виразу без рік могла відбутись після пере­
несення його в такі говори, для яких було нехарактерне вживання прий­
менника без із знахідним відмінком у значенні «через». У цих говорах ви­
раз без рік міг бути сприйнятий як префіксальне утворення типу безвість,
оезюд, безлік, безнадія і т. д., а значення без- переосмислилось при цьому
у звичайну в таких випадках для загальнонародної україн ської мови вка­
зівку на відсутність явища, позначуваного основною частиною слова. Але
нове значення «відсутність терміну, строку» витіснило старе значення «через
рік» не в усіх українських говорах відразу. Н авіть у частині тих говорів,
для яких вживання без у функції «через» було неприродним, могло збе­
регтися значення «на майбутній рік» у виразі на безрік.
Як відомо, в слов’янських мовах на всіх етапах їх розвитку діє по­
стійна тенденція до появи в слові між сусідніми приголосними S і г або
z і г вставного проривного зубного приголосного t або d. Т ак у минулому
з’явились форми типу стрічати (із *sb-rW ati), ніздрі (із *nos-ri), піз- ■
ніше — українські форми типу строк (із съ-рокъ), д іа л . уздріти [
(з у-зьрьти) та ін. Очевидно, в частині українських говорів ця тенденція j
проявилась і в слові безрік, яке набуло внаслідок цього зву ко во ї форми і
бездрік. У такій формі слово бездрік повністю втратило етимологічний
зв’язок із словом рік і почало зближатися з іншими подібними за звучан- ]
ням словами, зокрема з словом бёдрик «сонечко». В результаті контамі­
нації слова бездрік «наступний рік, через рік» із словом бедрик «сонечко» І
з’являється слово бездрик у значенні «сонечко», а слово бедрик починає І
вживатися в значенні безрік «наступний рік», яке в словнику Б* Грінченка, І
мабуть, не зовсім точно передається словом «майбутнє».
Розглянуті факти показують, наскільки активним у словниковому І
складі мови є прагнення до осмислення одних (здебільш ого рідко вживаних) І
слів як похідних від інших добре відомих слів. Ц е прагнення є однією І
з важливих причин історичних змін у звуковій структурі слів.
50 J. В. Rudnyćkyj, зазнач, праця, р. 4, 1965, стор. 332—333; М. Ф а с м е р,
Этимологический словарь русского язжрШ Переводе немецкого и дополнения О. Н. Тру- I
бачева, т. J, М., 1964, стор. 284; Э. Б е н в е и и с т, Индоевропейское именное словообра* 1
зование. М., 1955, стор. 238.
Про розвиток цього діалектного прийменника без (пёз) у значенні «через протягом* і
з колишнього прийменника ‘перез див.: Є. К. Тимченко, Акузатив в Українській
мові, К-, 1928, стор. 20; О. С. М ел ь ничу к, Історичний розвиток функцій і складу І
прийменників в українській мов», «Слов янське мовознавство», т. Ш , К ., 196І, стор. 148.