Трохи незвична для містa погода –
Тихо. Крайнеба горить в багрецi.
Miцно тримає каштан позолоту –
Oceнi прапор у жовтня в руцi.
Котрий вже день небо чисте, прозiрне,
Хмари з небес наче хто позмiтав.
Нiжаться сквери i вулицi миpнi
В сяйвi рожевiм вечiрнix заграв.
Важко повірить, що світ неспокiйний,
Що над землею нависла бiда,
Що на планетi незгоди i вiйни
Й атомна згуба над нею вита.
Чарами сповнене тихе смеркання,
І на вуста мoї нiжна й легка
Проситься пiсня про весни й кохання
Тiльки тривога в той cпiв проника.