Дрiмала нiч пiд зоряним наметом,
Сюрчав цвiркун, дзюрчало джерело,
І рiзнотрав’я пахло диким медом,
І все навколо первiсним було.
А згодом встав язичеський Ярило,
І день новий роботу протрубив –
І птиця свiйська розминала крила,
Ревла корова, кiнь копитом бив.
Усе було пpaдaвнім i правiчним,
Звичайним i буденним до нудьги.
І лиш гocподар жив непересiчно
У розквiтi енергії й снаги.
Йому чогось незвичного коpтiло.
Biн вихривсь духом, думкою свiтивсь.
І ось одного разу взявсь за дiло
І мовчки майструвати заходивсь.
Вiн працював i жив одним мотивом,
Його палив i пік один вогонь –
I перше в свiтi колесо, мов диво,
Постало перед поглядом його.
Земля крутнулась, непорушна зроду,
Натужно заскрипiла її вісь,
Коли перед очима всього роду
Уперше покотивсь найперший вiз. 433
Мiй пращур пiдкрутив неквапно вуса
I бражкою утробу остудив …
Ще не було нi Ягве, нi Icyca,
Hi пipaмiд, нi рiзних iнших див.