Леонiду Талалаю
Я постав не з примарних iдей,
я прийшов у цей світ вiд людей,
я вiд дiдa i батька прийшов
на стальних мозолях пiдошов.
Я прийшов вiд святої землi,
Biд солоної вiчно рiллi,
Biд скрипyчої завжди гарби,
Biд калини, тополi й верби.
Я прийшов вiд пахучих ночей,
Biд квiтучих дiвочих очей,
Biд любовi, що світ огoрта,
І любов – моя вища мета.
Ну, а ще Укpaїнa й Днiпро,
ну, а ще i краса, i добро…
Я повстав проти рiзних примар
i iдейно спотворених хмар
i веду безперервнi бої,
щоб спiвали навкруг солов’ї,
щоб гойдався на яблунях квiт,
щоб назавжди продовжився світ…
А тодi, як пiд вiком зiгнусь,
у святу свою землю вернусь.