Чорні хмари розкуйовджені,
Вітер свище.
Ти караєш нас, о Господи, —
А навіщо?
Очі відведеш від сорому —
І караєш.
Що Ти знаєш, бідний Господи,
Що Ти знаєш?
О як гаряче, як боляче,
І як дивно
Жити, жити посеред сорому
І провини.
Наші душі дзвінкі і крихітні,
Наче рани,
Нам лишилися райські квіточки
Картопляні,
І летять пелюстки розметані,
Та даремно,
Ти ж бо світ відділив від темряви —
Стало темно.
Ти покинув цей рай розпечений,
Муки виніс.
Ми знайшли Тебе, боже темряви,
Ти знайди нас.