Течiя лиця cутінкового,
пiввiкна у липкiм дощi,
а на крильця амура голого
знов навішено два плащі.
Тiнь по дзеркалу кволо ковзає.
Biн заснув – а вона жива.
Пахне деревом, цвiллю, кобзою –
це ж бо, смерте, твої жнива.