Ваш голос, як захiдний вiтep, тату,
мов кладете на латку ще й лату.
Обома руками – та обмаль цегли.
Обома очима – та світ хисткий.
Скажiть, що i я доросту до стелi,
пригорнiть до жорстокої щоки.
Налетiв навiсний буревiй з полуночi,
порозкидав пелюстки і цвяхи вгатив.
Завтра, таточку, день неробочий,
ненька поглядaє ззпiд брiв.
Ваш голос тьмянiшає – вимовчiть, тату!
Липень струшує зорi за хату.