Сучасна лінгвістична наука характеризується формуванням нових підходів до мовних явищ. Синтаксис виступає тим полем, де чи не найактивніше відбуваються зміни усталених нормативних положень. Дослідження та аналіз нових явищ, розгляд певних конструкцій з урухуванням багатства різноманітних підходів до розкриття їх специфіки свідчить про надзвичайно широку перспективу роботи. Питаннями синтаксису можна починати займатись вже на молодших курсах, вивчаючи курси “Лексики”, “Фонетики”,”Морфології”. Це будуть короткі досліджена певних функціональних різновидів окремих синтаксичних одиниць. Подібна робота стає глибшою і змістовнішою на старших курсах, де відбувається знайомство із сучасними синтаксичними концепціями, виробляється певний погляд на синтаксичну систему в цілому. Для глибокого знайомства з обраною проблемою необхідно вивчити відповідну літературу (див. список рекомендованої літератури, який охоплює більшість літератури з актуальних питань синтаксису).
Розробляти синтаксичну проблематику можна розпочати й на третьому-четвертому курсах, тобто тоді, коли вже визначились певні уподобання, сконцентрувалась увага на певному синтаксичному явищі. Для тих, хто цікавиться питаннями синтаксису, не зайвим буде знайомство з тематикою (орієнтовною) досліджень із синтаксису словосполучення, простого речення.
- Структурні типи та стилістичні функції ошачено- особових, неозначено-особових, узагальнено-особових речень у літературній мові 2-ої половини XIX століття.
2. Заперечні конструкції у складі безособових речень у сучасній українській мові.
- Синтаксична синоніміка особових та безособових конструкції в сучасній українськії! мові.
- Синонімічні конструкції інфінітивних та безособових речень із загальними модальними значеннями можливості, спонукальності та ін. в сучасній українській мові.
- Структура та стилістичні функції номінативних речень у мові сучасної поезії.
- Функціональне навантаження вторинних словосполучень у структурі простого двоскладного речення.
- Співвідношення власне – та невласне-словосполучень у структурі простого двоскладного речення.
- Типи підрядного зв’язку і семантичних відношень у структурі словосполучення і речення.
9ДКЗСШВНИИ присудок у сучасній українській мові.
- Місце присудка в структурі простого двоскладного речення (формально-граматичний і семантико-синтаксичний аскпекти).
11. Функціональні різновиди детермінантів у простому двоскладному реченні.
- Типологія другорядних членів речення (традиційне і сучасне вчення про другорядні члени речення).
- Дуплексив, його місце в системі другорядних членів речення і функціональне навантаження.
И. Семантико-граматична структура предикативного означення.
- Семантичне і формальне варіювання локальних синтаксем (на матеріалі двоскладного простого речення).
- Семантико-синтаксична структура конструкцій з непредикатними актантами в українській мові.
- Система ускладнення простого двоскладного речення (напівпредикативні одиниці та їх функціональні еквіваленти).
- Парцеляція як семантико-синтаксична категорія.
- Статус вставних і вставлених конструкцій в структурі простого двоскладного речення.
- Місце однорідних членів в ускладненні речення.
21.Співвідношення семантичного та формального ускладнення простого речення.
- Предикативність у структурі простого речення.
- Синтаксична категорія означення у структурі простого речення.
- Синтаксична категорія додатка у структурі простого речення.
Синтаксична категорія модальності простого речення..