За часів язичництва символом незалежності, міцності князівської влади був Перун, який завжди зображався зі щитом і списом, оскільки був захисником війська і князівської влади. Існує думка, що такому зображенню найбільшого бога слов’ян Перуна передував герб, на якому був зображений князь Кий із тризубом або зі списом — блискавкою в руці. Відомо, що він був не лише засновником міста і держави, а й вірним захисником свого народу.
7 Братко-Кутинський О. Там само. – С.4Х.
к КлиМксвич Р.О. Київський Архістратиг. -Філадельфійський журнал „Київ”, 1956 -№5.-С216.
Княжим державним гербом Київської Русі був золотий тризуб на блакитному фоні. Зображення тризуба було не лише на печатках, якими скріплювали внутрішньодержавні документи, міжнародні договори, а й на знаменах, на зброї, бронзові й срібні тризуби прикрашали пояси дружинників княжого війська, їх зображали на монетах князя Володимира, а пізніше й інших князів.
Розгромлена Батиєм Київська Русь на довгий час втратила не тільки свою незалежність, а й державну символіку. Пізніше відродження націй спричинило й відродження державної символіки. Здавна в Україні у заможних родинах було заведено простежувати свій родовід і від покоління до покоління передавати особливий знак роду — своєрідний герб, на якому найчастіше зображувались сонце, місяць, звірі, птахи, зброя тощо.
„Обьїкоша здавна люди именити Различньїя печати в родьх своих мати,
Кто звтфем, кто птенцем дом свой печатл’БЄт,
Кто мечем, кто строюю, кто сонцем СВ’БТЛ’БЄТ.”’
Починаючи з XVстоліття, у містах і містечках України починають створюватися органи самоврядування (за Магдебурзьким правом). У цей же період починає активно розвиватися й українська геральдика. Герб міста Львова, заснованого у 1256 році, поєднує родовий знак галицького князя Лева Даниловича з традиційним символом українського міста. Відомий з XIV ст. „На блакитному тлі замок із трьома вежами та відчиненою брамою, в якій обернений праворуч золотий лев, що тримає три срібні гірки з восьмикутною зіркою над ними1“”.
Історія гербів дуже давня й цікава. Так, ще в VI—IX ст. до н.е. на гербі держави Урарту був зображений лев на тлі тривежової фортеці. Зображення лева було й на гербі Вавилона.
Герби із зображенням святих здавна були популярними у багатьох містах України. „Зображення Св. Архангела Михаїла — головної фігури київського міського герба — вперше з’явилося ще на печатках великого князя Святополка Ізяславовича (1093-1113), що мав хресне ім’я Михайло. Саме за доби правління цього князя в Києві було засновано Михайлівський Золотоверхий та Михайлівський Виду- бицький монастирі”. Пізніше образ Св. Архангела Михаїла з’являється на срібних печатках київських князів. Як зазначає О. Братко- Кутинський, „Київський Архістратиг супроводжував український нарід на його нелегкому життєвому шляху протягом восьми століть. Його гербове значення і його зображення змінювались, як змінювалась доля нації. Незмінна була тільки його символіка, як вираз нашої духовності. Провидінням дана напрямна для України — Святого Воїна в боротьбі проти темних сил”12.
Сьогодні герб Києва є зображенням святого покровителя міста й династичним знаком київських князів кінця XI початку XIII століття. „Архангел Михаїл у срібній одежі на блакитному тлі””. Архістра- тиг Михаїл — воєначальник світлих небесних сил, вважається опікуном і покровителем столиці України — Києва.
На Запорозькій Січі, у цій своєрідній державі в державі, був свій герб. До XVI ст. Гербом Війська Запорозького було зображення Козака з шаблею без мушкета, а з XVI ст. — Козака з мушкетом і шаблею. З XVII ст. цей герб стає ще гербом Гетьманщини. І гетьмани, і козацька старшина та й низове козацтво широко користувалися печатками із названим вище гербом, який на певний час частково усуває герб із Св. Архістратигом Михаїлом. Це триває до періоду зруйнування Запорозької Січі.
Заслуговує на увагу і герб українського шляхетного роду Кушин- ських — „Куша”, на якому зображено арбалет (кушу), а пізніше лук, що частково нагадує тризуб, чим і пояснюється його популярність.
Після проголошення УНР у 1918 році державним гербом стає Золотий Тризуб на голубому щиті.
Існує близько 40 версій щодо походження тризуба та його смислового значення. Це й написання імені князя — Володимир, і символ державної влади, християнська церковна хоругва, зображення голуба, шолома, лука, якоря, сокири, трисвічника, це і символ влади над трьома світами — небесним, земним і підземним, уособлення трьох стихій — повітря, води й землі, літера чи ієрогліф, монограма „Володимир на троні (на столі, на престолі)”, „Василевс” або „Воля”, „Володимир, Ольга, Ярослав” та багато інших. Цікаве трактування цього загадкового знака подає український вчений О. Братко-Кутинський. За
” Панченко В. Міські та містечкові герби України. – К., 2000. – С.16.
12 Братко-Кутинський О. Нащадки святої трійці.- К., 1992.- С.39 ” Панченко В. Там само. — С.83.
його теорією, світ побудований на трьох основних планах існування. „Перший план — це світ речей, явищ, доступний кожному. Другий план — це світ програм і законів, що визначають речі та явища… Третій план — це світ сил і причин, що „примушують” речі та явища реалізуватись, а програми й закони — керувати цією реалізацією. Саме до символіки сил і причин …належить знак, званий тризубом”, тобто наші пращури знали про триєдність, тривимірність (ширина, довжина, висота), три плановість світобудови і, намагаючись гармонізувати себе з нею, відобразили це в ритуальних дійствах і знаках, зокрема Трійці, хресті, тризубі. Крім того, нині відомо у фізиці три типи кварків (елементарних частинок), що творять усі тіла нашого світу. Три кольори (синій, жовтий, червоний) витворюють усю кольорову гаму барв … „Синьо-жовта символіка Трійці стала характерною для наших предків, оскільки за символ позитивного чинника світотворення вони мали астральний вогонь, за символ негативного чинника — втілену астральну воду, за символ породжуваного (синівського) чинника — поєднання (комбінацію) вогню (жовтого) і води (голубого, синього). Отже, синьо-жовтий (чи блакитно-жовтий) прапор, як і знак тризуб, символізують одне й те саме — триєдину силу світотворення або Трійцю”14.
До вищепаведених версій можна додати досить цікаву версію академіка Б.О. Рибакова, який вважає, що золоті та срібні підвіски з тризубом можуть означати, що їх володар належить до княжої адміністрації. Отже, думки вчених про семантику та походження тризуба
різні, але єдині вони в одному — у будь-якому з варіантів тризуб сим- 1.
волізує владу .
Точно з’ясувати, коли і де виник тризуб, сьогодні неможливо, оскільки сліди його простежуються не лише в Україні, але і в Індії, і в Скандинавії, Візантії, Греції, зокрема грецький бог моря Посейдон, а пізніше римський Нептун, індійські божества Вішну та Шіва теж зображуються з тризубом. Відомий філософ Плагон у творі „Тімей” зазначає, що царі Атлантиди носили блакитне вбрання, а символом влади у них був золотий тризуб. Можна лише припустити, що саме звідти, з цієї загадкової держави, яка зникла з лиця землі одинадцять з половиною тисячоліть назад, тризуб і потрапив на різні континенти і так припав до вподоби нашим предкам, що вони через декілька
” Братко— Кутинський О. Нащадки святої трійці.— К., 1992,— С.7.
15 Рнбаков Ь.А. Знаки Собственности в княжееком хозяйстве Киевской Руеи.
Х-ХІІ вв.- Сов. архсология, 1940, №6,- С.233-234.
тисячоліть донесли до нас цей освячений космосом символ влади. Про те, що тризуб є одним з найдавніших знаків нашої землі, можна судити з наскельних малюнків, гончарних виробів, монет, прикрас. Так, на Поділлі знайдені наскельні рельєфи з тризубом, які зроблені у IV-111 тисячоліттях до н.е.; в Ольвії — тризуби першого тисячоліття до н.е.; на монетах Боспорського царства карбуватися тризуби з Уст. до н.е. і були успадковані царськими скіфами, які вважали себе нащадками атлантів. Тризубом був увінчаний шолом Урартського царя в VII ст. до н.е. Відомо також, що сармати використовували тамги — тризуби. Тамги збереглися і досі в кримських татар. Знак, подібний до тризуба, мають також литовці”‘.
В індійському штаті Джаму високо в горах є священна гора із трьома вершинами, яка названа українським словом Трикута. У надрах цієї гори і зараз існує Храм Великої Богині Матері із велетенською бронзовою скульптурою богині з піднятим у правій руці тризубом, який вдень і вночі охороняється жерцями’7. Як же потрапив цей знак в Індію? Є припущення, що цей життєдайний знак принесли туди арії, які на своєму шляху з Подніпров’я до Індії залишили його багатьом народам. Самі ж індійці, побожно ставлячись до тризуба, схиляються до думки, що цей знак іноземного походження і принесений в Індію давніми аріями.
На довгі століття тризуб зникає з історичної арени і лише після проголошення Української Народної Республіки у 1918 році він знову з’являється як державний символ на печатках і ділових паперах України, але ненадовго — до моменту проголошення України радянською. Відродження тризуба як національного символу України стало можливим лише після прийняття незалежності у 1991 році. Український народ заново відродив його до життя і проголосив своєю національною святинею..