Прислів’я — це влучні афористичні вислови, в яких у художній формі виражено судження народу про життєві явища або ж повчання. Приказка — короткий вислів, часто розрахований на повчання. Прислів’я граматично й інтонаційно оформлені і співвідносяться з реченням, а приказки — частина речення. Наприклад, прислів’я: „Лякана ворона і куща боїться “, а приказка — лякана ворона. Так само: „Не бачила розкошів свиня, то й саж за палац здався” — прислів’я,
а „саж за палац здався'” — приказка. Прислів’я зачіпають усі сфери людського життя. Вони виникли дуже давно і своїм корінням сягають у глибінь віків. „З безодні часів дійшли до нас у згустках розуму і знання життя, радість і страждання людські, сміх і сльози, любов і гнів, віра і безвір’я, правда і кривда, чесність і обман, працьовитість і лінощі”*’. Деякі прислів’я прийшли ще з періоду глибокого язичництва і збереглися лише тому, що ще досить довгий час після прийняття християнства рештки язичництва побутували в народі. Таких прислів’їв збереглося дуже мало. Одне з них — „Який Бог зв’язав, той нехай і розв’яже”.
Прислів’я і приказки періоду Київської Русі дійшли до нас через давню літературу. Так, у „Повісті врем’яних літ” літописець вводить народні елементи розмовної мови у формі своєрідних зворотів, прислів’їв, порівнянь: „ Толи не будеш межю нами мира, оли камень начнеш плавати, ахмель начнет тонути “; „Замалом бо бі не дошел до Царьграда”. „Біда аки в Родні”, „Погибоша аки обрі” — тобто пропав, як обр. Останнє має таку історію. Плем’я обрів захопило територію слов’янського племені дулібів і жорстоко знущалося з населення. Як вказує літописець Нестор у „Повісті врем’яних літ”, обри були тілом великі, розумом горді, часто, замість скотини запрягали у вози дулібських жінок. Та Бог покарав їх, знищивши повністю. Залишилося лише прислів’я на підтвердження того, що колись давно існував цей жорстокий народ.
З тих далеких часів до нас дійшло й прислів’я „Аще ся вьвадить волк в овцЬ, то вьіность все стадо, аще неубьють его”. З аналогічним значенням це прислів’я побутує і в сучасній українській мові: „Унадився вовк у кошару ходити, доки ні одної вівці не буде “.
У скарбниці усної народної творчості українського народу є прислів’я і приказки, за якими можна простежити історію нашого народу, починаючи від найдавніших часів і до сьогодення. Так, нашестя мон- голо-татар, а пізніше турецьких завойовників передають такі прислів’я і приказки: „Налетіли, як татари”, „Незваний гість — гірше татарина”, „А нам, татарам, все одно “, „Своїлюди — не татари: не дадуть пропасти”, „Мовчить, як турок”. Часи гноблення панською Польщею, власними панами, боротьба славетного запорізького козацтва, війна з німецько-фашистськими загарбниками, мирне сьогодення теж знайшли відображення у коротких влучних виразах: „Писар
” Шолохов М. Собрание сочинений: 8 т. — М., 1960 — т. 8. – С. 339.
пише, писар маже, так запише, як пан скаже “, „Козача потилиця па- нам-ляхам не хилиться”, „Кляне, як баба фашиста”, „Закрутив фашист носом, як нашого хрону понюхав “, „ Закрутився Гітлер, як жаба на гарячому колесі”, „ Чим чорніший пар, тим біліша паляниця “та інші.
Запитання і завдання на закріплення:
1. Що вивчає наука фразеологія?
- Що таке ідіоми? Наведіть приклади, поясніть лексичне значення трьох ідіоматичних зворотів.
- Дайте визначення фразеологізмів, наведіть п’ять прикладів.
- У чому полягає різниця між прислів’ями і приказками. Обгрунтуйте на прикладах.
- Які найдавніші прислів’я і приказки ви знаєте?
- Наведіть приклади фразеологізмів-синонімів. Поясніть їх лексичне значення.
- Які Ви знаєте фразеологізми, пов’язані з найдавнішими людськими іменами?
- Наведіть приклади фразеологізмів-антонімів. Яка їх роль у реченнях?
- Із Фразеологічного словника української мови випишіть десять жартівливих фразеологізмів, усно поясніть їхнє лексичне значення.