Ворожіння — це різні способи передбачати майбутнє, простежувати людську долю. Переважна більшість таких способів будується на посередництві потойбічних сил або ж на контактах з померлими предками. Крім того, з найдавніших часів ворожили по зорях, по нутрощах тварин, по лініях на долоні, по сновидіннях, на зернах, використовували різні предмети та речовини: дзеркала, гребінці, свічки, віск, олово тощо.
Церква Христова завжди негативно ставилася до чаклунів, ворожок, провидців, вважаючи користування їхніми послугами одним із найтяжчих гріхів. Але така вже, очевидно, суть людини, що іноді хочеться випередити час і заглянути у майбутнє. Та чи впевнені ми у правдивості того пророкування, яке почули, чи дійсно та провидиця має такі виняткові здібності, що бачить майбутнє? А з іншого боку, чи готові ми спокійно сприйняти погану для нас інформацію, чи не вплине це негативно на нашу психіку і чи не закодуємо себе у подальшому на цей негатив? Тому, хто захоплюється „походами” до ворожок і ясновидців, корисним буде повчання святителя Василя Великого: „Не допитуйся про майбутнє, краще з користю розпорядися теперішнім. Для чого наперед знати Боже веління? Якщо майбутнє принесе тобі щось хороше, то воно прийде, хоч ти про це й не знав раніше. А якщо воно скорботне, для чого передчасно сумувати”.
До ворожок у народі склалося двояке ставлення: це й повага до їхнього незвичайного дару і острах перед загадковим, таємничим.
Ворожками на селі здебільшого були одинокі жінки літнього віку, іноді — заїжджі циганки, для яких ворожіння — це ремесло, яке годувало їх та їхні сім’ї.
Понад гаєм, над водою Стелються тумани;
Стоять в шатрах над рікою Волохи-цигани.
А між тими циганами Циганка-Ворожка,
Та до тії Циганочки Втоптана дорожка.
Туди ходять в темний вечір Молоді дівчата З хлібом-сіллю до Ворожки Суджених питати:
Питаються Циганочки —
Де зілля копати,
Питаються — як тим зіллям Хлопців чарувати…
Ворожіння має таку давню історію, воно таке живуче в народі, що його не могли обійти своєю увагою українські письменники і не описати у своїх творах. Так, геніальний український поет XIX століття Тарас Шевченко, добре знаючи українську демонологію, вірування, традиції, звичаї українського народу, описує у поемі „Тополя” складну життєву ситуацію, в якій опинилася молода дівчина:
Полюбила чорнобрива Козака дівчина.
Полюбила — не спинила,
Пішов та й загинув…
А в цей час:
Мати…
За старого, багатого Нищечком єднала.
А далі — похід до ворожки і його сумні наслідки:
…Пішла вночі до ворожки,
Щоб поворожити:
Чи довго їй на сім світі Без милого жити?
“Бабусенько, голубонько,
Серце моє, ненько!
Скажи мені щиру правду —
Де милий-серденько?…
… Бабусенько, голубонько, Скажи, коли знаєш!
Бо видає мене мати Застарого заміж…
…Твою долю, моя доню,
Позаторік знала,
Позаторік і зіллячка Для того придбала”.
Пішла стара, мов каламар Достала з полиці „Ось на тобі сего дива!
Піди до криниці;
Поки півні не співали,
Умийся водою,
Випий трошки цього зілля —
Все лихо загоїть.
Вип’єш — біжи якомога;
Щоб там не кричало,
Не оглянься, поки станеш Аж там, де прощалась. Одпочинеш; а як стане Місяць серед неба,
Випий ще раз, не приїде —
Втретє випить треба.
За перший раз, як за той рік,
Будеш ти такою;
А за другий — серед степу Тупне кінь ногою.
Коли живий козаченько,
То зараз прибуде,
А за третій… моя доню,
Не питай, що буде.
Та ще, чуєш, не хрестися,
Бо все піде в воду.
Тепер же йди подивися На торішню вроду”.
Взяла зілля, поклонилась:
“Спасибі, бабусю!”
Вийшла з хати: „Чи йти, чи ні?
Ні, вже не вернуся!”
Пішла, вмилась, напилася,
Мов не своя стала,
Вдруге, втретє, та, мов сонна…
…Зілля диво наробило —
Тополею стала,
Не вернулася додому,
Не діждала пари;
Тонка-тонка та висока —
До самої хмари.
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю До самого долу.
Хоч це й художній твір, але в народі вірять, що наговорене зілля має чаклунську силу, вірять і в те, що є люди, наділені даром передбачення майбутньої долі. Але тут доречним буде застереження, яке дає Тарас Шевченко у цьому творі:
… 1 ТО ЛИХО Попереду знати,
Що нам в світі зустрінеться…
Не знайте, дівчата!
І справді, краще не знати. Бо для чого зарані печалитися, очікувати нещастя, для чого отруювати собі радісні, щасливі дні думками про погане, що колись буде? Краще не знати, жити і радіти кожному щасливому дню, кожній годині, а прийде горе — що ж, його треба пережити, знайти в собі сили і витримати, не зігнутися.
Звичайно, є велика різниця між невинними дівочими ворожіннями на судженого і магією, чаклунством. Дівочі ворожіння дуже давні, вони мають не одну тисячу років. Атрибути таких ворожінь — здебільшого предмети побуту чи продукти харчування, які є у кожній хаті. З особливим нетерпінням чекали дівчата різдвяних святок, Водохреща, ночі на Івана Купала та святого Андрія, щоб поворожити на майбутню долю, шлюб. Популярним було ворожіння на судженого за допомогою воску, який розтоплювали і виливали на воду, а потім за формою, якої він набував, „читали” майбутню долю.
Звечора під Новий рік Дівчата гадали:
Вибігали в огород,
В вікна підслухали,
З тіста бгали шишечки.
Оливо топили,
Слухали собак, в пустки Опівніч вихрили;
Віск топили на жарку І з водою в черепку Долю виливали,
Бігали на шлях вони.
З приказками в комини Суджених питали141.
Або ж гадання з човником. Наливають у посуд води, а по його діаметру прикріплюють смужки паперу з написаними бажаннями: на
141 Боровиковський Л. Українські поети-романтики 20—40-х рр. XIX ст. — К.,1%8.
судженого, на весілля, на невдачі, хвороби, смерть, на палке кохання тощо. У шкаралупку (половинку) грецького горіха прикріплюють маленький недогарочок свічечки і запалюють його. Човник розташовують на воді на середині посуду і спостерігають, куди він попливе і який папірець з яким бажанням підпалить — значить те й збудеться.
Існує дуже давнє ворожіння на звичайних городніх бобах. Беруть 41 біб і довільно розділяють на три купки. Перша купка — на здоров’я і стосунки з чоловіком (нареченим).Непарне число бобів у купці — буде хворіти, зазнає образ, принижень від чоловіка чи нареченого, парне число — хвилюватися нема чого: все буде добре. Друга купка — це робота, навчання чи служба. Непарне число бобів у цій купці — невдачі, проблеми, парне — успіхи. Третя купка бобів — сім’я, дім. Парне число бобів — всі домочадці будуть здорові, у сім’ї пануватиме мир і злагода, непарне число — чекайте великих проблем.
Ворожіння на сон теж були популярними серед дівчат. Лягаючи спати, дівчина розпускала волосся і клала під подушку гребінь із словами: „Суджений, ряжений! Причеши мені голову”. Увісні повинен прийти суджений і розчесати волосся. А ось ще одне невинне гадання на сон. Перед сном дівчина змішувала наперсток солі і наперсток води і випивала, а, лягаючи спати, промовляла: „Хто мій суджений, хто мій ряжений, той пити мені подасть”.
Ворожіння на сон, як і будь-яке дівоче ворожіння оповите таємничістю. Іноді воно пов’язане з магічним замовлянням:
Понеділок з вівторком,
Середа з четвергом,
П’ятниця з суботою,
Неділенька ж — удовиця,
Який мені в цю ніч сон присниться?
Коли б того повидати,
З ким я маю вікувати.
Дівочі ворожіння завжди хвилюючі і тривожні. Вони наповнені очікуванням бажаного щастя, а тим більше, що починають дівчата гадати тоді, коли на прикметі вже є обранець. Часто ці ворожіння супроводжуються сміхом, жартами. Наприклад, яким буде ім’я майбутнього чоловіка, можна дізнатися, запитуючи стрічного чоловіка, як його звати. Яке ім’я той назве, таке буде і в судженого. Знаючи про дівочі ворожіння, деякі чоловіки для жарту називали такі імена, які давним-давно вийшли з ужитку, або якісь іноземні імена. Почувши таке, дівчата починали сміятися, бо де ж знайдеш Алена Делона чи Арнольда Шварцнегтера у такому глухому селі, як їхнє.
Серед давніх дівочих ворожінь можна назвати витягування з-під перевернутої тарілки різних предметів. Наприклад, перстень — на одруження, камінчик — на розлуку. Поширеним є рахування набраного у жменю зерна. Якщо його „до пари” — буде весілля, якщо число зерен непарне — що ж, доведеться ще почекати.
Такі безневинні дівочі ворожіння не засуджуються нашим народом, який вбачає в них молодечі забави і не більше. Інша справа — страшні ворожіння опівночі із дзеркалом біля відкритої печі чи з викликом нечистої сили. Не треба цього робити з двох причин: по- перше, щоб не травмувати свою психіку, бо це дуже страшно, і, подруге, щоб не зламати свою долю, не накликати на себе біду, бо необдумане втручання і зв’язок із тими темними силами, про які ми мало що знаємо, ні до чого доброго не призводять. Вони просто небезпечні.
Запитання і завдання на закріплення:
1.Які безневинні дівочі ворожіння Ви знаєте?
- На які релігійні свята дівочі ворожіння вважаються найправдиві- шими і чому?
- Ваше ставлення до чаклунства і ворожіння? Обгрунтуйте свою думку.
4. Як ставиться християнська церква до чаклунів, ворожок, провидців? Обгрунтуйте свою відповідь.
Боровиковський Л. „Чарівниця”// Українські поети-романтики 20-40-х рр.
ХІХст.-К.. 1968.