За характером, замовляння бувають дуже різноманітні, фактично на всі випадки життя. Це й замовляння на знищення хвороби, і на добрий урожай, і на лад у сім-‘ї, і на привороти, і на відвороти, і на гарну вроду тощо. Серед величезного розмаїття замовлянь любовні

—  на першому місці.

Андрій Первозванний — це християнський святий, „але … в на­родній традиції звичаї і обряди в день цього святого мають стародав­ній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, кусан­ня, „калети” заклинання”. На Андрія (13 грудня), крім звичайних ворожінь, дівчата залучали й любовну магію-заговори. Один із при­йомів такої любовної магії — „засівання конопель” (льону, маку). У глухому місці двору у темряві дівчина засівала жменю насіння і, об­ходячи декілька разів це місце, торкалася спідницею землі, „волоча­чи коноплі”. Всі ці магічні дії супроводжувалися замовлянням:

Андрію, Андрію,

Я на тебе конопельки (льон, мак) сію,

А запаскою волочу,

Бо я заміж хочу.

Дай же, Боже, знати,

З ким весілля грати.

14  жовтня — Покрова, пора, коли молодь починає збиратися на вечорниці, які тривали майже до Великодня. З цього часу і до пили- півських заговин (27.ХІ) масово справляли весілля. „Прийшла Пре­чиста — несе старостів нечиста”. Дівчата на виданні з надією чекали старостів, а напередодні Покрови ввечері ставали перед образами і просили для себе подружньої пари і щасливого родинного життя, промовляючи таке замовляння:

Святая Покрівонько,

Покрий мені голівоньку Оце осінню.

Хоч і драною хустиною,

Аби з хорошою дитиною,

Щоб із сторони,

Щоб свекорко, як батенько,

До мене були,

Свекрівонька, як матінка,

Мене прийняли,

Щоб діверки та зовиці,

Мов братики і сестриці,

До мене були.

Щоб ділечко поробила,

Чужій сім’ї догодила,

Всім мила була,

Не лаяна і не бита,

Нагодована і вкрита Спатоньки лягла.

(В.М. Скрипка).

Жінки та дівчата намагаються причарувати хлопців чи чоловіків за­говорами з використанням волосся, крові, поту, їжі, напоїв, землі, ди­му, рослин, тварин чи якихось предметів. „В любовньїх чарах северной и южной Руси прежде встречался прием очарования женщиной муж­чини передачей ему волос. Так, у сержанта Тулубьева, обвинявшегося в половине XVIII в. в колдовстве, найденьї бьіли волосьі его любовни­цы Ириньї, и малороссиянка прошлого века, желавшая пленить пана, подложила ему под подушку свои волосьі. Но в настоящее время та­кой прямой способ воздействия волосами, заменен другим: „Як дівка любить парубка, то одріже волосся і його підкурить¹“⁵‘. Спосіб підку­рювання може іноді призводити і до протилежних результатів:

Циганка-ворожка воленьку волила,

Та одрізала русу косу, дівку підкурила,

А щоб тії дівчиноньки челядь не злюбила¹⁵⁴.

Для любовних приворотів широко використовувалося зілля, яке додавалося в їжу чи в питво, зашивалося в одяг чи подушку.

В саду гуляла, квіти збирала,

Кого любила, причарувала…

^|у1 Милорадович В.П. Украинские тайнью знаний и чарьі (зтнографичсский очерк)

// Сб. Харьк. инст. филол., 1913.— Вьіп.Ю.

¹⁴  Таланчук О.М. Українські чари. К., 1992.- С. 16.

Здавна українці вважали сильним приворотним любовним зіллям рослину терлич, яку і зривають, і варять із замовлянням: „Терлич, приклич!” (йдеться про особу протилежної статі). — Терлич, терлич! Десятьох приклич, а з десятьох — дев’ятьох, а з дев’ятьох — восьме- рьох, а з восьмерьох — семирьох, а з семирьох — шестирьох, а з шес- тирьох — п’ятерьох, а з п’ятерьох — чотирьох, а з чотирьох — трьох, а з трьох — двох, а з двох — одного, та доброго, милого та любого (ім’я).

Рідко, але все-таки зустрічаються чари, які наводять за допомо­гою тварин чи комах. Так, наприклад, щоб привернути до себе коха­ного, ловлять павука і кладуть його в горщик, проговорюючи таке за­мовляння: „Як оцей павук павутину заснує, так він (ім’я) до мене

155

приснує” . Що ж до дівочих замовлянь, то вони відзначаються ви­нятковою поетичністю. У них дівчата, звертаючись до сил природи, просили краси або ж прагнули „привернути” до себе увагу хлопця, який подобався. Найчастіше зверталися до сонця, але улюбленими образами, крім сонця, були місяць і зорі, на яких дівчата теж покла­дали великі надії у пошуках і підборі пари: „Місяцю-Владимире, ти високо літаєш, ти все бачиш, ти все чуєш; як невільники та невіль­ниці плачуть за батьком та матір’ю, за дітьми маленькими; як корова за телям, як ослиця за ослям, як море за морем. Дай же, Господи, щоб за мною, народженою, хрещеною, молитовною рабою (ім’я), так (ім’я хлопця) плакав”. Не менш поетичним є й замовляння-прохан- ня, звернене до зірок: „Зорі-зірниці, єсть вас на небі три рідні сес­триці. Четверта — хрещена, народжена (ім’я). Ідіть ви, зберіть красу, покладіть на хрещену, народжену (ім’я). Як ви ясні, красні межи зір­ками, щоб і я була така красна між дівками”.

Не лише для дівчини, а й для її батьків було престижно, якщо в ха­ту заходили свати. Горе було тій дівчині і тим батькам, оселю яких об­ходили старости. їх авторитет на селі катастрофічно падав. Тому не випадково, що існували замовляння, які виконували матері дівчат на виданні, зокрема одне із замовлянь виконується на свято Івана Купа­ла. Рано-вранці матері йшли по воду, де промовляли тричі: „Вода швидко йде, так щоб до моєї дочки швидко свати їхали! Як сонцю всі люди радіють, як любить дитина свою мамку, так щоб хлопці гинули за моєю дівкою”. Після цього жінка тричі зачерпувала купальську воду, в якій варила траву терлич, промовляючи: „Терлич, приклич!” Дочка умивалась цим відваром, розраховуючи на скоре заміжжя.

‘” Таланчук О.М. Українські чари. К., 1992. – С. 7.

Здавна в Україні відомий спосіб привертати до себе увагу саме то­го хлопця, який подобався. З цією метою дівчата до схід сонця йшли на дзвіницю й зсередини обмивали найбільшого дзвона, промовля­ючи замовляння: „Як серце тебе розбиває, щоб серце (ім’я хлопця) так за мною розбивалось; який ти голосний, аби і я така голосна бу­ла; як люди йдуть до церкви, коли ти дзвониш, так щоб до мене ста­рости йшли; як люди сонечку радіють, коли ти їх кличеш, аби вони і мною так раділи”. Вода стікала із дзвона, збиралась у посудину і збе­рігалася вдома. Дівчина, яка до схід сонця вмивалась цією водою, ві-

6

рила, що вийде заміж саме за того хлопця, за якого схоче .

Але найцінніше, що дає Бог людині — це здоров’я. Немає здо­ров’я — не милий світ, не потрібні ні любов, ні багатство, ні слава.

Великий відсоток дорослого населення страждає на радикуліти. Є багато замовлянь від радикуліту, один з яких читають, коли надворі вітряна погода. „Не ломи, вітре, гілок, не ломи кісток, не ломи мо­щей, спини, поперека, суглобів, полусуглобів, кісточок, полукісто- чок, колін і підколінок, рук і ніг, всього тіла людського. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь”¹“. Досить поширена дитяча хвороба — нічне нетримання сечі. Ось як наговорюють вранці на мокру постіль: „Мати річко, підземна водо, як ти миєш береги, змий, сполощи не­тримання сечі з раба(и) (ім’я). Як гілка без води сохне, так щоб по­стіль була у раба(и) (ім’я) суха, не замочена. Мати річко, підземна во­до, як ти миєш береги, змий і відкидай до чужої сторони хвороби, нетримання з раба(и) (ім’я). Амінь”.

Мабуть, недаремно у народі горілку прозвали „зеленим змієм”. Якщо вже ця зміюка заповзе в людину, то висмокче до останньої краплі не лише кров, а й розум і душу, бо для п’яниць нічого святого немає: ні честі, ні совісті, ні батьків, ні дітей, ні сім’ї. Усе віддається за пляшку горілки чи вина. Народ створив багато замовлянь від гір­кого пияцтва, одне з яких наводимо нижче. Наговорюють спиртне (горілку, самогон чи вино) і дають випити алкоголікові. „Як не го­рить у річці вода, так не болить душа у раба Божого (ім’я) по зелено­му вину. Не сохне рот, не горить живіт. Віднині і довіку раб Божий (ім’я) вина не п’є. Амінь'”‘”.

¹⁵⁶  Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 1992. – С. 48.

¹⁵⁷  Заговори взяті із книги Н. Степанової „Заговорьі Сибирской целительниіш”—

М., 2000. (Прим.: переклад автора).

“* Заговори взяті із книги Н. Степанової „Заговори Сибирской цслительницьГ—

М., 2000. (Прим.: переклад автора).

Декого із горе-цілителі в захопила гонитва за наживою і те, що да­но їм Небесними Силами для добра, іноді використовується не на благо людини, а на шкоду. Єдине, про що вони забувають, що якщо за свої злі вчинки перед людьми і не доведеться відповідати, то перед Богом — обов’язково!

Існують замовляння двох типів: на добро і на зло. Замовляннями можна вилікувати людину і можна приректи на нещастя, а то й на смерть. Якщо в перших усе робиться від імені Бога і всіх світлих Не­бесних Сил, то в других — від диявола. Тому слід пам’ятати, що, на­кликаючи на когось біду за допомогою замовлянь, чорної магії, той, хто це робить, сам того не бажаючи (бо від незнання), навіки пов’язує себе із чорними силами, чим губить свою душу. Останнім часом з’явилося дуже багато окультної літератури, де різні знахарі й цілителі пропонують сотні замовлянь з різних приводів і на всі ви­падки життя. За давніми народними віруваннями, не тільки користу­вання, а й зберігання вдома подібної літератури може накликати не­щастя. До речі, церква Христова суворо забороняє будь-яке звернен­ня до ворожок та чаклунів і вважає це великим гріхом. Хоча, як по­казує життєва практика, в різних життєвих ситуаціях люди досить часто звертаються до знахарів і цілителів. Окремі із сучасних знаха­рів, цілителів, треба віддати їм належне, знають свою справу і допо­магають людям. Не секрет, що таке захворювання, як рожу (бешиху) сучасна медицина не лікує, а „мучить” довго і майже безрезультатно, зате бабуся-знахарка молитвами виліковує повністю за декілька се­ансів. Справжні цілителі „від Бога” ніколи не використовують свої здібності і вміння як засіб наживи, а лікують людей безкоштовно або ж за символічну плату.

Запитання і завдання на закріплення:

1. Що таке замовляння?
2. Від чого залежить сила замовляння?

3. Якими ритуальними діями часто супроводжуються замовляння?

1. Що Ви можете сказати про широту тематики замовлянь?

5. Замовляння „на добро” і „на зло”. Ваше ставлення до першого і до другого.

6. Любовні чари. Ви вважаєте це безневинним заняттям чи гріхом? Обгрунтуйте відповідь.

1. Чи хотіли б Ви, щоб вас хтось причарував без Вашої на те згоди?

.