Вся педагогічна наука українців у всі часи зводилася до головно­го — виховувати у дітей любов до Бога і до людей. Не випадково, що в сім’ях день починався і закінчувався молитвою. Молитва — це бе­сіда з нашим Отцем Небесним, тому вчили її промовляти щиро, з іс­тинною вірою, вчили прославляти Бога як Всемогутню, Премудру і Люблячу Найвищу Силу і звертатися з проханням про життєві доро­говкази, поради, підтримку, допомогу, порятунок, просити благосло­вення на добрі починання, вчили молитися Богові за благополуччя своєї родини, за здоров’я і добробут своїх рідних і друзів, і дякувати за всі благодійства, які Він посилає на всіх кожного дня. „Господь не вимагає особливих якихось молитов, але найприємніша йому проста молитва, аби була вознесена вона із глибини серця” (Преп. Ніл Си- найський).

Найбільшу духовну силу має молитва Господня „Отче Наш”, яку знають у кожному домі:

Отче Наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім’я Твоє;

нехай прицае царство Твоє;

нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні;

і прости нам провини наші;

як і ми прощаємо винуватцям нашим;

і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, Сина і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

У житті нашого народу були різні часи: і світлі, і радісні, і печаль­ні, затягнуті материнською чи вдовиною сльозою. 1 найкращими ду­шевними ліками були молитви, бо, як потрібні їжа і вода для нашого тіла, так потрібна молитва для душі людської. Вона є найсильнішим духовним оберегом, через неї відбувається постійне духовне онов­лення. Іноді буває, що ми не знаємо, як вчинити в якійсь життєвій ситуації. 1 тоді за допомогою ми звертаємося до Бога: „Господи, я лю­дина грішна і не розумію, як треба, але Ти, Милостивий, надоум мене, як слід вчинити”.

Завжди, з великим душевним трепетом ми починаємо якусь вели­ку справу, не будучи невпевненими в її благополучному, сприятли­вому завершенні. І на цей випадок є молитва перед початком всякої

справи на успішне її завершення: „Благослови, Господи, і допоможи мені, грішному (-ій), здійснити справу, мною розпочату, во славу Твою”. А по успішному її завершенні читається така молитва: „Виконання всіх благих Ти єсі, Христе мій, наповни радості і весілля душу мою і спа­си мя, яко єдин многомилостив, Господи, слава Тобі”.

Кожній людині при хрещенні Бог дає Ангела-хранителя, який супроводжує душу впродовж земного життя, попереджає в разі не­безпеки, оберігає і наставляє. Є невелика молитва до Ангела-храни- теля, яку теж треба знати: „Ангеле Христовий, охоронителю мій святий і покровителю душі і тіла мого! Все мені прости, чим я згрішив (згріши­ла) сьогодні, і від всякого лукавства ворожого визволи мене, щоб ніяким гріхом не прогнівив (прогнівила) я Бога мого. Але молися за мене гріш­ного (грішну) і недостойного раба (недостойну рабу), щоб учинити мене достойним (достойною) ласки та милосердя Найсвятішої Трійці і Мате­рі Господа мого Ісуса Христа і всіх святих. Амінь”.

У різних життєвих ситуаціях нам допомагають святі, імена яких ми маємо.

Молитовне звернення до Святого чи Святої, імена яких ми носимо.

Моли Бога про мене, святий (а) угодниче Божий(а) (ім’я), яко аз усердно до Тебе прибігаю, скорому (ій) помічникові (ці) і молитвеннику (ці) о душі моїй.

Життя тоді приносить задоволення, коли ми здорові і щасливі, коли здорові і щасливі наші батьки, брати, сестри, близькі нам люди. То чому ж не помолитися за тих, хто нам найближчий і найрідніший.

Молитва за живих

Спаси, Господи, і помилуй отця мого духовного, батьків моїх, родичів, наставників, прихильників (назвати імена) і всіх православних християн.

Життя людське скороплинне, і ніхто не знає, скільки йому відмі­ряно земного буття. Рано чи пізно ми покидаємо цей світ — такий Божественний закон, такий закон природи. 1 добре, коли є кому по­молитися за тих, хто навіки пішов від нас, кому, може, так потрібна наша молитва.

Молитва за померлих

Упокой, Господи, душі усопших рабів Твоїх: батьків моїх, родичів, прихильників (імена) і всіх православних християн, прости їм гріхи їхні вольні й невольні і даруй їм Царство Небесне. Амінь.

Звичайно, в нашому житті є й печалі, страждання, є й багато світ­лого, радісного. Треба лише навчитися радіти кожному дню, яскра­вому синьому небу, сонцю, цінувати кожен день, проведений з бать­ками, друзями, і за все дякувати Богові.

Слава Богу за все!

Ти увів мене в це життя, ніби в чарівний рай. Ми побачили небо, не­мов глибоку синю чашу, в блакиті якої дзвенять пташки, ми почули за­спокійливий шум лісу і найсолодшу музику вод, ми їли духмяні плоди і запашний мед. Хороше у Тебе на землі, радість у Тебе в гостях.

Слава Тобі за свято життя,

Слава Тобі за пахощі духмяних конвалій і троянд,

Слава Тобі за солодощі різноманітних ягід і плодів,

Слава Тобі за діамантове сяйво ранкової роси,

Слава Тобі за посмішку ранкового пробуждення,

Слава Тобі за вічне життя, що передує небесному,

Слава Тобі, Боже, во віки!

Ці слова написані протоієреєм Григорієм Петровим, який помер у 40-х роках минулого століття в ув’язненні. Яка всепоглинальна лю­бов до життя, яка глибока віра в Бога і яка безмежна вдячність!

Так уже складається наше життя, що ми грішимо на кожному кро­ці — і „вільно, і невільно”, тому не зайвим буде знати молитви про прощення гріхів: „Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мя” або: „Полегши, відпусти, прости, Боже, гріхи наші вольні й невольні, словом чи ділом, свідомо чи несвідомо, вдень чи вночі заподіяні — все нам прости, бо Ти Милосердний і Людинолюбець”.

За християнською релігією, якщо людина розкаялась у вчинених гріхах, Бог їх усі прощає, за винятком двох: умисного вбивства і са­могубства. Бог дає життя людині, Бог і забирає, і ніхто не має права позбавляти себе чи когось цього дорогоцінного дару. Громадський суд за вбивство суворо карає, саджає в тюрму або позбавляє життя. Але якщо людський суд за вбивство карає так суворо, то яким буде Суд Божий?!

Один із найпоширеніших смертних гріхів сьогодні — аборти. За християнським віруванням, коли людина зачинається в утробі мате­рі, вона зразу ж одержує душу, хоч ще не з’явилася на світ. І гріх не лише самому вбити ще не народжене дитя, але й порадити комусь це зробити. Мати, яка робила аборти, щоб не попасти в пекло на вічні

пекельні муки, повинна до самої смерті каятися перед Богом і про­сити прощення: „Господи, прости мене, вбивцю! (З земним покло­ном)’’. „Краще, Господи, тут покарай, а там — помилуй!”.

В історії нашого народу був період, коли зухвало нехтувалися ус­тої християнської (і не лише християнської) релігії. Руйнувалися або закривалися церкви, переслідувалися віруючі, нечуваного гоніння зазнавали священнослужителі. Це була продумана цілеспрямована державна політика. І що ж? Життя само визначило істинні духовні цінності. Ті ж самі люди, які колись руйнували церковні храми, з усіх трибун заплямовували церкви — „опіум для народу”, зараз вистою­ють служби, щиро каються і моляться за прощення гріхів. Що тут можна сказати? Лише одне: „Хай Бог простить”.

Так уже ми створені, що в години радості забуваємо про Бога, але в горі, при небезпеках і нещастях перший, кого ми згадуємо і закли­каємо на допомогу, — це Бог.

Звичайно, нав’язувати комусь свої релігійні погляди — це не зов­сім коректно. Є таке поняття, як свобода віросповідання. Кожен сам обирає свою віру і свого Бога. Єдине, що хочеться зазначити: прочи­тайте уважно 10 заповідей Божих, поданих нижче, і скажіть: хорошо­му чи поганому вчить християнська церква? І чи скоїть злочин віру­юча людина, якщо знає, що за всі негідні вчинки обов’язково дове­деться відповідати перед Богом?

Десять заповідей Божих •

1. Я, Господь, — Бог твій. Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене.
2. Не створюй собі ідолів і ніяких зображень: ні того, що на небі, ні то­го, що внизу — на землі, ні того, що у водах — під землею; не покло­няйся їм і не служи їм.
3. Не називай імені Господа, Бога твого, без потреби.
4. Пам’ятай робочий день суботній, щоб освячувати його; шість днів працюй і виконуй в них всякі діла твої; а день сьомий — субота — для Господа, Бога твого.
5. Шануй батька твого і матір, щоб тобі було добре і щоб ти довго жив на землі.

6 . Не убивай.

1. Не перелюбствуй.

8 . Не вкради.

1. Не лжесвідчи на ближнього свого.
2. Не бажай собі дружини ближнього твого, не бажай собі оселі ближ­нього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні осла його, ні всякої худоби його, ні всього того, що належить ближньому твоєму.

Доля кожної людини незримою ниткою пов’язана з долею її Віт­чизни. Так історично склалося, що Україна завжди була предметом зазіхань інших держав, об’єктом гноблення сильних і нахабних сусідів. Як влучно сказав відомий український письменник Степан Васильченко про нашу Україну — розкішний і багатий край — і ук­раїнців — рабів у тяжкій чужій роботі у рідному домі: „Україна — країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і наймен­ше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради… Поема жалю і смутку… краси і недолі”¹⁵‘. Тож помолімося за Україну

—   „країну смутку і краси” — і це буде молитва не лише за нашу дер­жаву і весь народ, це буде молитва за кожного з нас, таких різних і та­ких близьких у пориві до миру, щастя і злагоди.

Молитва за Україну Боже Великий, Боже Всесильний!

Ми, грішні діти Твої, у покорі сердець наших, приходимо до Тебе і схиляємо голови наші.

Отче! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів на­ших. Прийми нині, благаємо Тебе, щиру молитву нашу і подяку нашу за безмежне милосердя Твоє до нас. Вислухай наші молитви і прийми бла­гання змучених сердець наших. Благослови нашу Батьківщину Україну, волю та щастя їй дай.

Премилосердний Господи, усім, хто вдається до Тебе з благанням, ласку Твою подай.

Благаємо Тебе, Боже Добрий, за братів і сестер наших, що на за­сланні, у в’язницях, на тяжких роботах перебувають, караються і му­чаться. За вдовиць, за сиріт, за калік і немічних, і за тих, що Твого Ми­лосердя та допомога Твоєї потребують.

З’єднай нас усіх в єдину велику Христову сім’ю, щоб усі люди, як брати, славили Величне ім’я Твоє завжди, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Васильченко С. Широкий шлях.— К., 1986.- С.З. •ш  161

Запитання і завдання на закріплення:

1. Що таке молитва?

2. Які молитви Ви знаєте?

1. Назвіть десять заповідей Божих. Які з них Ви не виконуєте?
2. Як Ви ставитеся до людей іншого віросповідання?
3. Вивчіть напам’ять молитву „Отче Наш”.

Література

1. Антонович В. Б. Колдовство. Документи процесові. 1887.

1. Афанасвев А.Н. Позтические воззрения славян на природу. Том II, 1868, том III, 1869.
2. Бойко В.Г. Українське народознавство. – К., 1992.
3. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних по­глядах та віруваннях. – К., 1993.
4. Виклади давньослов’янських легенд, або міфологія, укладена Я.Ф. Головацьким. – К., 1991.
5. Воропай О. Звичаї нашого народу. – К., 1993.
6. ВудвудЛ.Ф. Відкривай духовні острови.-Донецьк, 1998.
7. Горинь Г.Й. Українське народознавство. – Львів, 1994.

9. Дмитренко М. Народні повір’я. – К., 1993.

1. Дмитренко Г.К., Дмитренко М.К. Уроки з народознавства. – К., 1995.
2. Дяченко Ю.П. і ін. Українці: народні вірування, повір’я, демоно­логія. – К., 1992.

12.Знойко О. Міфи Київської землі та події стародавні. – К., 1989.

13. Іванченко М. Дивосвіт прадавніх слов’ян. – К., 1991.

14. Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 1992.

15. Кононенко П.П. Українознавство. – К., 1994.

16. Котляр М. Дохристиянські вірування східних слов’ян /Людина і світ.- 1989. – №8.

17. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. – К., 1994.

1. Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995.
2. Лобовик Б. Вірування давніх українців та їхніх пращу- рів.-К.,1996.
3. Мацюк В.Я., Пугач В.Г. Українознавство. – К., 1994.
4. Милорадович В.П. Украинские тайньїе знання и чарьі (зтногра- фич. очерк). – Харьков, 1913.
5. Молитвослов с приложением: молитвьі к Господу нашему Иису­су Христу, Его Пречистой Матери и святьім, имеющим от него

благодать исцеления и помощи в различньїх нуждах и немо- щах.-М.,1994.

23. Український православний молитовник. – К., 1992.

24. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського на­роду. – К., 1992.

25. Неживий О.І., Ужченко В.Д. Дидактичний матеріал з народо­знавства. – К., 1995.

26. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. – К., 1992.

27. Наулко В.І. і ін. Культура і побут населення України. – К., 1993.

28. Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. – К., 1993.

29. Потапенко О.В., Кузьменко В.І. Шкільний словник з україно­знавства. – К., 1995.

30. Супруненко В. Народний. Витоки нації. Символи, вірування, звичаї та побут українців. — Запоріжжя, 1993.

31. Словник української мови. Т.5. – К., 1974.