Водохрешення і Богоявлення Святої Трійці. Саме цього дня дві тися­чі років тому Ісус Христос, маючи тридцять років від роду, був охре­щений Іваном Хрестителем (Предтечею).

Вечір напередодні Водохреща майже точно повторює Святий Ве­чір з усіма його традиційними стравами. А вже наступного дня почи­нається „голодна кутя”, бо ніхто вже не запрошує за стіл і ніхто не пригощає духів померлих родичів, як це робилося на Святвечір.

На Водохреща після церковної служби святили воду. Парубоцькі громади заздалегідь прорубували в річці ополонку у формі хреста, хрест із льоду поливали буряковим соком і прикрашали сосновими гілками. Біля ополонки збиралися люди, сюди приходив священик і після молитви тричі занурював срібний хрест у воду. Люди підходили до ополонки, набирали свяченої води. Тут же випивали декілька ков­тків, щоб бути здоровішими, вмивалися, щоб змити всі зурочення, „щоб не боліла голова”, промивали очі й вуха „щоб не боліли”, а вже потім ішли додому.

Споконвіку воді приписували магічну силу. Ще й сьогодні існу­ють явища, які сучасна наука пояснити не може. Це, перш за все, фе­номен Йорданської води. Вода, набрана у будь-якому водоймищі — річці, озері, ставку, криниці, навіть біжуча вода із кранів у міських квартирах у ніч на Водохреща (до 5 години ранку), буде свіжою про­тягом року (перевірено), вона не має затхлого запаху, не застоюєть­ся, чого ніколи не буде зі звичайною водою.

В Україні вірили й вірять (і не безпідставно) у цілющу силу Йор­данської води. Нею лікували різні хвороби у людей і тварин, окроп­лювали породіллю, очищали від зурочень, нею виганяли нечисту си­лу з осель та обійстя, тому в домі впродовж усього року тримали Йор­данську воду, яка і рік, і два не псувалась, а завжди була свіжою і при­датною до користування. На Водохреща деякі сміливці навіть купа­лися у прорубаних ополонках. У народі кажуть, що той, хто скупа­ється на Йордань, цілий рік не хворітиме, бо в цей день хрестили Ісу- са Христа.

Дома господар скроплював свяченою водою город, реманент, ху­добу, хату, а на останку всі кути, стіни, вікна, піч та мисник у хаті, знову всі випивали свяченої води і лише тоді сідали за стіл снідати, бо до цього часу ніхто й риски в роті не мав. Після безсонної ночі і ситного сніданку дорослі лягали перепочити, а молодь влаштовувала свої розваги і забави. Як пише О. Воропай, „На колишній Гетьман­щині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходили­ся на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох „кутків” того самого села і билися навкулачки: хто кого переможе! Переможці забирали собі „орден” — хрест, вирубаний на льоду”.

У цей день щедрують, причому щедрувати ходять жінки. Щедрів­ки дуже подібні до колядок. У них теж возвеличуються і вшанову­ються Ісус Христос, Матір Божа, святі. У них, як і в колядках, звучать побажання щастя, здоров’я, достатку. У деяких щедрівках злегка на- тякається або ж відверто вимагається подарунок за щедрування, як це можна простежити у щедрівці, наведеній нижче:

Щедрик, ведрик, дайте вареник,

Грудочку кашки, кільце ковбаски.

Винесіть книш, бо впущу в хату миш.

Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу.

Запитання і завдання на закріплення:

1. Коли святкують свято Водохреща і яке християнське вірування з ним пов’язане?

1. Хто і як прорубував ополонку у річці для освячення води?
   1. Що Ви знаєте про магічні і цілющі властивості Йорданської во­ди? Чим пояснює сучасна наука феномен Йорданської води?
2. Чи доводилося Вам святити воду?

5. Які „розваги” існували на свято Водохреща?

6. Яка тематика щедрівок? Які щедрівки Ви знаєте? Чи доводилося Вам щедрувати?

.