Благовіщення — одне із найзнаменніших свят у православному календарі, яке відзначається рівно за дев’ять місяців до Різдва Христового. За народним віруванням, Благовіщення — найбільше свято на небесах, на землі і в пеклі. Цього дня, як і на Великдень, грішникам у пеклі дають перепочинок. Виконувати будь-яку роботу в цей день — великий гріх, бо на Благовіщення „дівка косу не чеше, птиця гнізда не в’є”. Існує легенда, що Бог осліпив крота тому, що той
на Благовіщення землю рив, а зозуля тому несе яйця у чуже гніздо і не має власного, що колись теж грішила — вила гніздо, а не святку-
н 14
вала .
За церковним ученням, у цей день було покладено початок таємному спілкуванню Бога з людьми. Як сказано у Святому писанні, до Марії, дочки благочестивих Іоакима та Анни, увійшов посланець Бога Архангел Гавриїл і вітав її словами : „Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти між жінками! Не бійся, Маріє, бо на тебе зійшла благодать Божа, і зачнеш ти в череві і народиш сина, і назвеш його іменем Ісус. Він буде великий, і наречеться Сином Всевишнього, і дасть йому Господь Бог престол Давида, батька його, і буде царствувати вовіки, і царству його не буде кінця” (3 церковного календаря). За рішенням церкви свято Благовіщення стали відзначати з IV ст. н. є.
На Русі в цей день у всіх містах і селах лунали урочисті дзвони — благовіст. У цей день благочестивою справою вважалося випускати пташок із кліток на волю. Колись міщани навіть спеціально їх купували, щоб у цей день було кому дарувати свободу, щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив””. Не лише пташок, а коней, корів, овець, навіть котів і собак виганяють на подвір’я — щоб чули весну і самі про себе дбали[1].
З Благовіщенням пов’язано багато обрядодій, переважна більшість яких збереглася ще з дохристиянських часів, і всі вони пов’язані з ідеєю пробудження землі і прихованого в ній життя. Так, з найдавніших часів існує повір’я, пов’язане із топтанням рясту. Знаходили ряст і топтали, промовляючи таке замовляння:
Топчу, топчу ряст, ряст,
Бог здоров’я дасть, дасть,
Іще буду топтати,
Щоб на той рік діждати.
„Топтати ряст” — жити. У народі часто кажуть: „Він ще не один рік ряст топтатиме”, тобто житиме, або навпаки — „йому вже рясту не топтати”, тобто не жити.
Особливо чекали свята Благовіщення дівчата на виданні. Є повір’я, що дівчина, яка знайде цього дня квітку первоцвіту, обов’язково по літі вийде заміж, то ж і шукала молодь цю чарівну квітку в надії, що вона встигне зацвісти до 7 квітня і принесе комусь омріяне
щастя.
.. Воропай О. Там само.- СІ92.