Тиждень перед Великоднем називають Страсним. Страсті — це страждання, які витерпів на хресті Ісус Христос за людські гріхи. Впродовж тижня перед віруючими проходить все життя нашого Спа­сителя, всі чудеса, які він сотворив на землі. Це останній тиждень Великого посту, „заради Страстей Христових”, який допомагає віруючим духовно підготуватися до зустрічі Світлого Великодня. Страсті Христові починаються з четверга, тому до четверга приводи­ли до ладу все господарство, робили всю хатню роботу. У понеділок білили стіни й стелю, змазували долівку, білили хату знадвору. У вів­торок займалися хатніми справами: прали, прасували білизну, готу­вали святкове вбрання, а в середу закінчували всю роботу і в хаті, і на городі, і на подвір’ї. У четвер до сходу сонця все повинно бути чис­тим, виглядати по-святковому. Звідси й назва цього дня — Чистий четвер. Очищення за допомогою води — обов’язковий атрибут Чис­того четверга. Купалися дорослі й обов’язково купали дітей, бо в цей день, як вважалось, „ворони носять своїх пташенят до річки і миють, тому й живуть сотні літ”. У народі вірили, що той, хто скупається до схід сонця, тобто до того часу, як ворон своїх дітей понесе купати, той позбудеться хвороб і цілий рік не буде хворіти, буде здоровим. Викупавшись уночі, виливали воду на перехресті доріг, промовляю­чи замовляння: „Нехай тут усі мої хвороби, все моє лихо зостається”.

Взагалі на перехресті доріг робиться багато магічних дій, тому в на­роді вважають, що краще переходити дорогу в іншому місці, щоб не забрати собі залишені кимось хвороби, невдачі.

У деяких районах України у цей день дівчата „заворожували собі красу”. На світанку, коли сходило сонце, вони роздягалися, розпус­кали волосся і, промовивши: „Водане, на тобі русу косу, дай мені ді­вочу красу!” — стрибали у воду.

Велика лікувальна сила приписувалась і четверговій солі, заготов­леній саме в цей день. Нею лікували шлунково-кишкові та шкірні захворювання як у людей, так і в тварин. А заготовляли її так: грудку солі загортали у ганчірку і в гарячій печі тримали доти, доки ганчір­ка не зотліє.

У Великий Четвер у церкві згадують таємну вечерю Ісуса Христа з його 12 учнями, на якій уперше Христос установив для всіх христи­ян таємницю причастя, де хліб і вино — це тіло і кров Спасителя.

Богослужіння цього дня теж присвячене молінню Ісуса Христа в Гетсиманському саду, куди після Таємної Вечері прийшов Він зі сво­їми учнями, і де пізніше, внаслідок зради Іуди, був узятий сторожею. До речі, в Ієрусалимі і зараз існує вище названий сад, де ростуть ті са­мі маслинові дерева, під якими сидів Спаситель. Чому ті самі? Вчені визначили вік цих дерев — їм понад ві тисячі років, тобто вони — ро­весниці Ісуса Христа! Стовбури цих маслин у діаметрі досягають до

1,      5 метра, чого не буває в природі. Мало того, ці маслинові дерева кожного року щедро плодоносять.

У Великий Четвер православна церква глибоко скорбить і співчу­ває Христу в людській скорботі Його духу — перед початком Його страждань. У четвер увечері у церкві читають дванадцять євангелій про страсті Христові. Прихожани тримають у руках засвічені свічки, які потім засвіченими треба донести до своїх осель. Якщо вдавалося це зробити, вважалося, що рік для людини буде дуже вдалим. Якщо ж свічка по дорозі згасне — це дуже погана прикмета, яка символізує біду, а, може, й смерть. Недогарок свічки зберігали за образами як ве­лику святиню і використовували при лікуванні. Страсна „свічка”, — це свічка, яку запалювали під час страстей Христових упродовж 12 років. Така свічка буде прекрасним оберегом від нечистої сили, сприятиме веденню господарства, добробуту, здоров’ю всієї родини, треба лише хоч зрідка запалювати її на декілька хвилин. Випаливши страсною свічкою хрести на дверях і на сволоках, захищали дім від нечистої сили. Вважати, що в хату, де є така свічка, ніколи не вдарить блискавка. Якщо дати таку свічку в руки тим, хто тяжко відходить в інший світ, то смерть буде легшою. В Ієрусалимі у цей вечір у Храмі Господньому відбувається чудо: з небес спускається святий вогонь, від якого без будь-чиєї допомоги загоряються тисячі свічок,які три­мають у руках віруючі, що приїхали сюди з різних куточків світу. Це буває раз на рік саме цього вечора.

У цей же день печуть паски з муки найвищого помолу, причому у тісто кладуть велику кількість яєць, масла, цукру, прянощів. Це так звані „золоті” паски, у п’ятницю печуть „білі” паски в пам’ять про покійних із простішого тіста, а в суботу — „чорні” паски — для лю­дей. Існували певні обряди виготовлення пасок, яких обов’язково дотримувалися. Перш, ніж приступати до виготовлення пасок, гос­подиня повинна була вмитися свяченою водою і прочитати молитви. Піч топили дванадцятьма полінами, які зарані відкладали кожного четверга протягом усього Великого посту, а розпалювали у печі гілоч­ками освяченої верби.

Страсна п’ятниця — день суворого посту. „Не годиться” у цей день веселитися, співати, танцювати, віддаватися тілесним втіхам, бо в цей день був розіп’ятий за наші гріхи на хресті Ісус Христос.

У суботу жінки фарбували яйця чи то фарбами, а якщо таких не було, то лушпинням цибулі. Звичай фарбувати яйця пов’язаний з іменем Марії Магдалини, яка, прийшовши в Рим до імператора Ті- берія, піднесла йому в дар червоне яйце і сказала: „Христос воскрес!” Яйце символізує життя, відродження, а пофарбоване в червоний ко­лір, воно знаменує наше відродження, спокутоване кров’ю Ісуса Христа. Червоне яйце — символ Воскресіння, символ Великодня. Як із яйця виникло нове життя, так і світ заново народився через Вос­кресіння Христове. Червоний колір — це колір пролитої на хресті крові Ісуса Христа, якою він спокутував гріхи світу, тому найчастіше яйця фарбували у червоний колір — колір крові Спасителя. Наші пращури вірили, що у свяченому яйці міститься 40 мил остей і Дух Святий, тому зберігали і лушпиння, в якому варили яйця, і шкара­лупки освячених у церкві яєць, які потім використовували при ліку­вання пропасниці та інших хвороб.

У багатьох народів світу яйце вважається джерелом життя, симво­лом сонця, початку світу. За міфами, деякі народи і рід людський ви­ник саме з яйця, з його половинок утворилися сонце, земля і небо.

Давні слов’яни, спостерігаючи за птахами, які з настанням весни по­чинають нести яєчка, з яких потім вилуплюються пташенята, ото­тожнювали яйце з весняним відродженням, сонцем і теплом. Недар­ма в обряді проводів худоби на пасовисько вдень народного кален­дарного свята Юрія пастухам давали із собою в поле сирі й варені яй­ця. Вони їх їли, а декілька закопували в землю, шоб множилася худо­ба й земля родила гарну пашу (Л. Дунаєвська).

Уявлення про світове яйце серед вічності є у багатьох народів, але найповніше вони розвинулися в Індії. Стародавні греки також уявля­ли собі, що з яйця вийшла богиня кохання Афродіта. Давній грець­кий філософ Плутарх переповідає твір про Ормузда, який, сотворив­ши 24 боги, помістив їх у яйце. Але демони Арімана (змія) пробили яйце, і тому „зло змішалося з добром”¹⁶*.

У суботу писалися писанки. Існував ритуал розписування писа­нок, якого суворо дотримувались. Перед початком такого важливого заняття жінка чи дівчина мала викупатись, одягти святкове вбрання, вмитися свяченою водою, випити ковток свяченої води і помолити­ся. Писали писанки, сидячи на вивернутому навиворіт кожусі, пос­тійно читаючи молитви. Вважалося, що тоді нанесений на яйце рос­линний чи тваринний орнамент буде мати магічну силу. Освячені в церкві на Великдень писанки дарували одне одному, вітаючи зі свя­том і бажаючи здоров’я, щастя, благополуччя. Дівчатам на виданні бажали хорошого чоловіка, а хлопцям — доброї господині.

Писанка здавна була предметом язичницької, а згодом і христи­янської обрядовості і символізувала собою сонце, відродження, лю­бов і красу. Писанка — це своєрідний оберіг, охоронна молитва за то­го, кому призначений оберіг, втілений в орнамент. На писанці най­частіше зображують знаки сонця, де сонце — „всевидяще око” Бога, джерело світла, тепла, всього живого на землі. Хрест на писанці — це символ Всесвіту, чотирьох сторін світу, чотирьох пір року; спіраль — знак зародження нового життя; дерево життя — символ світобудови, поєднання землі і неба, минулого й майбутнього; пташка — символ єднання земного й небесного; квіти — символ краси життя; дубовий листок — символ чоловічої сили; півень — символ світла, що пере­могло темряву; кінь — символ руху вперед; кривулька знаменувала нитку життя, вічність сонячного руху. Кривулька або безконечник —

“^,хДунайська Л. Розвідки Михайла Драгомана про українську народну словесність.

(Зладив М. Павлик). – Львів, 1907. – С. 397.

це вияв думки про те, що все має початок і кінець, тригвер, або три­ніг (відомий з трипільської культури), знаменує собою, на думку од­них, небо, землю і повітря, на думку інших — повітря, вогонь і воду або ж вважали його символом життя людини.

Писанки, фарбовані в один колір, називають крашанками. Чер­воне яйце означало радість життя, любов. Жовтий колір уособлював місяць і зорі, а в господарстві — урожай. Блакитний — небо, повітря, здоров’я. Зелений — весну, воскресіння природи. Сполука кількох кольорів з узорами в орнаменті з чотирьох-п’яти барв символізувала родинне щастя, мир, любов, успіх тощо. Поширеним є мотив „дере­ва життя”, композиції з галузок, квітів, листя, колосків””.

У суботу готувалося смажене й варене, ладнався кошик з продук­тами для освячення.

Запитання і завдання на закріплення:

1. Чому тиждень перед Великоднем називають Страсним і що таке Страсті Христові?

1. Коли починаються Страсті Христові і як християни готуються до цього дня?
2. Чому четвер Страсного тижня називають Чистим?
3. Яке вірування і обрядодії українців пов’язані із обов’язковим ат­рибутом Чистого четверга — очищенням водою?
4. Чи вірите Ви і Ваші рідні в магічну силу води цього дня?
5. Що вам відомо про Четвергову сіль? Як її заготовляють і які ма­гічні властивості приписують?

7. Яке вірування і яка обрядодія пов’язана із Четверговими свічами, запаленими в церкві?

1. Який ритуал повинна була виконати господиня, перш ніж при­ступити до виготовлення пасок? Чи дотримуються цього ритуалу Ваші мама, бабуся?
2. Які заборони накладаються на поведінку християн у Страсну П’ятницю і чому?

10. Із якою релігійною подією пов’язаний звичай фарбувати яйця?

11.Символом чого виступає яйце у міфології багатьох народів у тому числі й українського?

12. Що таке писанка? Який існував ритуал розписування писанок?

.. Потапснко О.І., КузьменкоВ.І. Шкільний словник з українознавства,- К., 1995.—

С. 190-191.