Транслітерація (від латинського
trans — через і lit(t )era — літера) —
літерна передача слів і текстів, запи
саних за допомогою однієї графічної
системи, засобами іншої графічної сис
теми (на відміну від транскрипції).
Наприклад, для передачі кирилично
го письма в різних країнах використо
вують до 20 різних систем трансліте
рації латинськими літерами з їхньою
орієнтацією на англійську, німецьку
та інші абетки. Завдяки своїй універ
сальності транслітерація може вико
нувати роль єдиного еталона для роз
в’язання практичних завдань в умо
вах багатосторонніх міжнародних
контактів. Рекомендації щодо транс
літерації розробляє Міжнародна ор
ганізація з питань стандартизації.
Коментар до нормативної таблиці:
У певних сферах для відтворення
українських власних назв уживаєть
ся спрощений варіант запису, що
передбачає:
• орфографічне спрощення гро
міздкого подвоєння приголосних
ж, х, ц, ч, ш, які відтворюються
буквосполученнями гН, кН, Ш,
ск, зк, наприклад, Запоріжжя –
Za.porizh.ia;
• апостроф і знак м’якшення (за ви
нятком буквосполучень -ьо-, -ьї-, що
завжди передаються як -’о-, -*ї-) у
спрощеній транслітерації не від
творюються.