Для української мови характерна
евфонічність, або милозвучність. Ще
в XIX ст. видатний учений І. Срез-
невський відзначив, що «це мова пое
тична, музикальна, мальовнича».
Мелодійність української мови до
сягається природним чергуванням
Орфографія
окремих голосних і приголосних зву
ків, спрощенням у групах приголос
них, уживанням паралельних форм
слів тощо.
Збіг двох і більше приголосних
усувається використанням фонетич
них варіантів самостійних та службо
вих слів, яке називають евфонічним
чергуванням звук ів (від грецького
euphonia — милозвучність).
Найуживанішим засобом досягнен
ня милозвучності мови є позиційні
чергування у — в, і — й:
читав у книзі, рука в руку, холод
но взим ку, сніг узим ку; приїдуть
утрьох, працювали втрьох; зуст
р іли ввечері, зуст рілись увечері;
фрукти й овочі, овочі і фрукти; він
ішов, вона йш ла.
Ці чергування регулюються таки
ми правилами:
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Найпоширеніші чергування приголосних
Наступна: Чергування у — в