Чимало слів зі звуковими відміннос­
тями стилістично марковані, тобто вжи­
ваються в окремих стилях мовлення.
Наприклад, форма працювати —
загальновживана, а працювать влас­
тива переважно розмовному та ху­
дожньому стилям; Єлизавета (літе­
ратурне) Лисавета (розмовне,
просторічне). Такі слова виступають
як фонетичні синоніми.
Милозвучності можна досягти також
певним добором і розміщенням слів.
Будуючи речення, треба стежити,
щоб на межі слів не виникали неми­
лозвучні збіги звуків:
ці цікаві розповіді — ці захопливі
розповіді; велика калюжа — здоро­
венна калюжа; поривчаст о дув
вітер — дув поривчастий вітер.
Не треба допускати римування слів
у прозі:
любов людини до бат ьківщ ини —
любов людини до рідної зем лі; у по­
казі образів троянців — у змалю ­
ванні троянців.
Фонетичні засоби милозвучності
часто виявляються в текстах ху­
дожнього стилю. Серед них — звуко­
ва анафора, епіфора, алітерація, асо­
нанс тощо.
Звукова анафора — повторення
початкових звуків:
І по клавішах сивого см ут ку
Ходять сині, сумні слони.
І. Драч.
Звукова епіфора — повторення
кінцевих звуків чи звукосполучень у
закінченнях слів віршованого рядка:
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В полив’янім горщику.
Нар. те.
Алітерація — повторення подіб­
них за звучанням приголосних у ряд­
ку чи у строфі для підсилення інто­
наційної виразності й музикальності:
82
Орфографія
Крилами між люди лину (П. Ти­
чина ).
Реве та стогне Д ніпр широкий,
Сердитий віт ер завива…
Т. Шевченко.
У наведених прикладах алітеру-
ються звуки, які створюють вражен­
ня легкості пташиного польоту й
бурі-негоди.
Асонанс — концентроване повто­
рення голосних звуків у поетичному
рядку, яке теж витворює ефект ми­
лозвучності:
О панно Інно, панно Інно (П. Тичина).
Сунуться, сунут ься хмари – думи
сумні (М . Вороний).
Найчастіше поети вдаються до од­
ночасного використання алітерації й
асонансу, що створює звукову полі­
фонічність твору:
О, я к т а біла білот а боліла!
(В. Стус ).
Хурделит ь хурделиця,
заметіль-метелиця,
Заміт а околиці край села.
О. Білаиі.
Звичайно, правильно підібрані зі
стилістичною метою звукові повтори
посилюють емоційний вплив твору
на читача і становлять фонетичну
окрасу мови.