Уживані в українській мові пре­
фікси можна умовно поділити на дві
групи:
1. Префікси, як і не мають правопис­
них особливостей (пишемо так, як
вимовляємо).
Серед них:
пра—- праліс, прадід;
за—-заспівати, забагато;
по——-помандрувати, помріяти;
ви——-вигадат и, виграти;
най— найвищий, найближчий та ін.
2. Префікси, правопис яких зумов­
лений певними орфографічними
правилами. До них належать
ті, що закінчую ться на приголос­
ний і, залеж но від початкового
звука кореня, вимовляються по-
різному, та преф ікси, правопис
яких розрізняєм о за смисловим
значенням.