Антгсоніми (від грецьких anti— про-
піи Та опута — ім ’я) — це слова з про-
Иленсним лексичним значенням.
Наприклад:
день —- ніч, початок — кінець, пе­
ремога — поразка, життя —
смерть, молодий — старий, білий
— чорний, говорити — мовчати,
високо — низько, тут — там.
В антонімічні пари об’єднуються
слова, якщо вони мають яку-небудь
лексичну спільність (розмір, смак,
темп, зріст, час, стан тощо). Наприк­
лад, прикметники великий — малий
виражають протилежні значення,
але їх об’єднує спільне поняття роз­
міру. Швидкий — повільний об’єдну­
ються в антонімічну пару поняттям
темпу, сміятися — плакати — дії,
радісно — сумно — стану.
Тому не можна вважати антоніма­
ми слова ніч і ранок, дитинство і
юність, добрий і ввічливий, зелений і
червоний, бо вони або не мають пря­
мого протиставлення, або не об’єдну- –
ються лексичною спільністю.
Антоніми можуть бути як різноко-
реневі (тепло — холодно, друг — ворог,
успіх — невдача, радіти — журити­
ся), так і спільнокореневі (надія — без­
надія, схід — захід, відкрити — закри­
ти, логічний — алогічний).
УВАГА!
. Слова з часткою не лише тоді антонімічні, ко­
ли вона творить слово з новим значенням:
друг — недруг (в о р о г ), правд а — неправда
(б р е х н я ), во л я — н е во л я (р а б с т в о ), б а г а т и й
— н е б а га ти й (у б о ги й ).
Однак не треба вважати антонімами такі слова,
123
УКРАЇНСЬКА МОВА
як теплий — нетеплий, швидко — нешвидко,
бо вони передають не діаметрально протилежні
поняття, а значення з різним ступенем вияву
якості.
2. Якщо слово входить до складу терміна, воно
втрачає здатність мати антоніми:
білий гриб, кисла реакція, жовта раса.
Антоніми можуть бути виражені
різними частинами мови:
а) іменниками:
світло — темрява, війна — мир,
зустріч — розлука, земля — небо;
б) прикметниками:
тихий — голосний, рідкий — гус­
тий, демократичний — антиде­
мократичний, здоровий — хворий,
гострий — тупий;
в) дієсловами:
сидіти — стояти, працювати —
байдикувати, любити — нена­
видіти, хвалити — гудити, загу­
бити — знайти;
г) прислівниками:
високо — низько, близько — дале­
ко, добре — погано, вгорі — внизу,
влітку — взимку, тут — там.
Зовсім мало антонімів серед зай­
менників (усякий — ніякий, усі —
ніхто) та прийменників (від — до,
під — над).
Важливою ознакою антонімії є те, що
багатозначні слова можуть мати кіль­
ка антонімів (до кожного із значень):
тихий спів — дзвінкий спів;
тиха течія — стрімка течія;
тихий крок — швидкий крок;
тиха вулиця — гомінка вулиця;
тиха розмова — голосна розмова.
Такі антоніми називають контексту­
альними.
Порівняйте ще низку словосполу­
чень, у кожному з яких антонімом до
слова свіжий є інша лексема:
свіжий хліб — черствий хліб;
свіжий огірок — солоний огірок;
свіжий букет — зів’ялий букет;
свіжа метафора —
стерта метафора;
свіжий погляд —
традиційний погляд.
В антонімічні відношення можуть
уступати не тільки слова, а й фразео­
логізми:
увечері — серед білого дня;
мовчати — теревені правити;
темно — хоч голки збирай.
Тільки в реченнях слова чорний —
тендітний, землянка — хата мо­
жуть тлумачитися як антоніми:
У мужички руки чорні,
В пані рученька тендітна.
В мужика землянка вогка,
В пана хата на помості.
Пан гуляв у себе в замку —
У ярмі стогнали люди.
Навіть трудно розказати,
Що за лихо сталось в краю
Люди мучились, як в пеклі,
Пан втішався, мов у раю.
Леся Українка.
Лексикологія
Антоніми широко використову­
ються в художній літературі як сти­
лістичні засоби. З них утворюється
стилістична фігура антитеза. Це
зіставлення протилежних образів,
думок, явищ, у результаті якого ви­
никає контраст, протиставлення. Ан­
титеза увиразнює текст, робить його
чіткішим та образнішим:
Тінь чорна стрімко падає вниз —
То білий голуб так зліт ає вгору.
Л. Костенко.
А я стою у білом у плащі під
чорним деревом,
На котрім птиці сниться весна
І. Жиленко.
Письменники використовують анто­
німи у заголовках художніх творів:
«І мертвим і живим…» (Т. Шев­
ченко ).
«Війна і м ир» (Л . Толстой).
«Правда і кривда» ( М. Стельмах).
«З журбою радіст ь обнялась»
(Олександр Олесь).
Антоніми часто трапляються в на­
родній творчості, зокрема в прислі­
в’ях, приказках, піснях:
Ситий голодного не розуміє.
Багато казат и — мало слухати.
Брехня стоїть на одній нозі, а
правда на двох.
На чорній землі білий хліб родить.
Молоде орля, та вище старого
літає.
Хто мудро мовчит ь, той гарно
говорить.
Одна гора високая, а другая —
низька,
Одна дівка далекая, а другая
близька.
(Нар. те.).