Серед споконвічних слів, яких У
нашій мові переважна більшість і які
визначають її національну само­
бутність, виділяють спільнослов’ян­
ську групу слів, спільносхідносло­
в’янську та власне українську.
Спільнослов’янські слова (пра­
слов’янська лексика). Це слова дуже
давні, наявні майже в усіх сучасних
132
Лексикологія
слов’янських мовах. Порівняйте: в ук- і
раїнській — голова, один; у російській І
— голова, один; у білоруській — галава,
адзін; у польській — glowa, jeden; у
чеській — hlava, jeden; у болгарській —
глава, един; у сербській — глава, jedan.
Частина сп ільн осл ов’янських слів
з’явилася в п ер іо д т. зв. слов’янської
єдності, коли сл ов ’яни щ е не поділя­
лися на с х ід н у , п ів ден н у і західну
групи н ар одів (м іж X X ст. до н. е. і
V ст. н. е .). Ч асти н а спільнослов’ян­
ських слів щ е давніш а за походж ен­
ням — іс н у є з індоєвропейського
періоду (до X X ст. до н. е.), а тому
такі слова н ая в н і й у сучасних не­
слов’янських м овах. Наприклад, укр.
мати, п ол . m a tk a , старосл. лити,
англ. m ather, н ім . M utter, староінд.
matar, старогрец. m eter, лат. mater.
С пільнослов’я н сь к і слова стосу­
ються най важ ливіш и х галузей жит­
тя і дія л ьн ості лю дин и та суспіль­
ства. Серед ни х:
• назви сп орідн ен ості: м ат и, брат,
дочка, о н у к ;
• назви ч асти н тіла: вух о , ніс, серце,
шия, я зи к , л ік о т ь;
• назви р осл ин і тварин: береза, вер­
ба, черем ха, орел, олень, гу с к а ;
• назви предм етів і явищ природи:
сонце, м іся ц ь, ден ь, ніч, весна, зи ­
ма, вогон ь, в о д а , сн іг;
• назви д ій , п р оц есів , станів: жити,
ст оят и, си діт и , брат и, везт и;
• назви якостей: босий, вузький тощо.