Такі засвоєння простежуються
здавна. Це передусім грецизми, лати-
нізми, тюркізми, германізми.
Серед грецизмів:
• чимало релігійних термінів ( ангел,
єпископ, патріарх, ікона, лам па­
да, монастир, монах, паламар, ла­
дан, панахида );
• терміни науки й мистецтва (грама­
тика, історія, філософія, педаго­
гіка, бібліотека, театр, драма, по­
ема, хор, епос, сцена);
• політико-економічна термінологія
(ідемократ, електрика);
• власні імена: А ндрій, Василь,
Олександр, Георгій, Кат ерина,
Оксана.
Грецизми розпізнаються:
• за звуками а, е, ф на початку слова
(автобіографія, еврика, фаза );
• за поєднанням приголосних кс, пс,
мп, мв ( синтаксис, психологія);
• за кореневими морфемами авто
(грец. «сам»), аеро (грец. «повіт­
ря»), агро (грец. «поле»), гео (грец.
«земля»), біо (грец. «життя»), гідро
(грец. «вода»), філ (грец. «друг,
135
УКРАЇНСЬКА MORA
прихильник»): автоперегони, ав­
тограф, автобіографія, аерозні
мання, агропромисловий, геологія,
біосфера, гідроспоруда, слов’яно­
філ, бібліофіл;
• за суфіксами -іст, -ад-, -изм, -ит
(анархіст , декада, історизм,
гастрит ).
Слова латинського походження —
це здебільшого політичні терміни
(клас, диктатура,республіка, соці­
алізм, конституція), наукові (індук­
ція, меридіан, прогресія, реакція, пре­
фікс), юридичні (адвокат, нотаріус,
юрист, прокуратура), медичні (ангі­
на, фурункул, ампутація), педагогічні
(інститут, абітурієнт, лекція, фа­
культет, екзамен, студент), мис­
тецькі (гумор, цирк, фабула), власні
імена (Віктор, Павло, Валентина,
Валерій, Сергій, Юлія, Петро) та ін.
Слова з тюркських мов (тюркіз­
ми) — переважно з мови половців,
печенігів, турків, татар — засвоюва­
лися ще в часи Київської Русі. У лек­
сику української мови вони активно
входили й у ХІУ-ХУІІ ст. До тюркіз­
мів належать:
• назви груп населення (аксакал,
бай, хан, отаман, чумак, козак,
гайдамака);
• продуктів харчування (кавун, гар­
буз, баклажан, кизил, ізюм, халва,
шашлик, кумис);
• одягу, посуду (халат, чалма, таз,
казан, чарка);
• економічні та адміністративні назви
(орда, базар, бакалія, шалаш, сарай)’
• назви, пов’язані з тваринництвом
(баран, бугай, чабан, табун, ота­
ра) та ін.
Тюркізми розрізняються за повто­
ренням голосних у словах (чадра,
чалма, сундук, чубук, барабан, ар­
кан), за кінцевим -лик, -ча (балик,
алича, парча).
Лексичні запозичення з німецької
мови:
• назви осіб за професією (майстер,
штукатур);
• назви знарядь, засобів праці, реме­
сел (верстат, цех, котел, кнопка);
• назви предметів побуту (бутер­
брод, фартух, мундш тук);
• терміни торгівлі (вексель, касир);
• адміністративні назви (штат,
штраф, поштамт);
• військові назви (ш таб, фланг,
єфрейтор, патронташ, юнкер);
• медичні назви (фельдшер, бинт,
шприц);
• мистецькі (арфа, флейта, гаст­
ролі) тощо.
Лексичні запозичення з французь­
кої мови — це здебільшого назви суспі*
льно-політичних понять, одягу, при*
міщень, речей побуту, парфумерії:
парламент, політика, комюніке,
дебати, бюрократ, парад, режим,
кабінет, салон, бригантина, арсе­
нал, паж, реформа, прем’єр, кафе>
136
Лексикологія
буфет, абажур, торшер, пудра, ва­
зелін, одеколон, жакет, пальто,
костюм, гардероб.
Трапляються французькі слова у
військовій, технічній і мистецькій
термінології:
атака, батарея, кавалерія, гарні­
зон, фронт, жанр, романс, суфлер,
афіша.
Лексичні запозичення з англій­
ської мови — це, головним чином,
слова із спортивної лексики (ринг,
баскетбол, матч, аут , теніс, футбол,
хокей, рекорд, боксер, спортсмен,
чемпіон, ст арт , фініш), назви пред­
метів одягу, їж і, питва (светер, піжа­
ма, м акінт ош , пудинг, ром, біф­
штекс), суспільно-політичні, техніч­
ні та мореплавські терміни (мітинг,
клуб, лідер, т рам вай, тролейбус,
комбайн, блюмінг, комп’ютер, радар,
ескалатор, кат ер, яхт а, мічман,
шхуна, баржа, бриг).
З голландської мови переважно за­
позичені терміни мореплавства:
боцман, гавань, лоцман, матрос,
баркас, каю т а, фарватер, рейд,
верф, вимпел, дамба, флот.
З італійської: музичні терміни
(арія, дует , акорд, піаніно, соло, пар­
титура, опера, акомпонемент, гіта­
ра, концерт) та деякі слова з інших
галузей (брутто, аварія, бензин, пас-
та, вермішель).
Окремі слова походять з іспанської
(ананас, армада, карамель, сигара).
румунської (бринза), угорської (гу­
ляш, гусар, чардаш), португальської
(кобра, каста), ісландської (гейзер),
норвезької (акула), фінської (камба­
ла, пельмені, морж, норка), арабської
(алгебра, атлас, гарем, мечеть, на­
шатир), іранської (булат, гиря, ка­
раван, шакал), китайської (чай) мов.
Ступінь запозичення іншомовних
слів неоднаковий. Одні, дуже давні,
цілком засвоїлися нашою мовою і не
сприймаються як іншомовні (вишня,
мак, огірок, м’ята, левада, кавун,
миска). Іншомовне походження ін­
ших відчутне (блюмінг, кільватер,
інтуїція, кредит, експорт).