Діалектизми. Діалект, або наріччя
— великий підрозділ мови, що
об’єднує групу говірок, пов’язаних
низкою спільних мовних ознак, не­
відомих іншим говіркам.
Українська національна мова має
три наріччя: північне, південно-
західне, південно-східне, які різнять­
ся між собою, а також від літератур­
ної норми, фонетичними, граматич­
ними й лексичними ознаками.
Діалектизми — це слова, поширен­
ня яких обмежується територією пев­
ного наріччя.
Діалектизми бувають:
1. Лексичні — діалектні слова,
що називають поняття, для позна­
чення яких у загальнонародній мові
використовуються інші назви:
бараболя — картопля, когут —
півень, блават — волошка,
тайстра — торба, ляскавиця —
грім, нецьки — ночви, банітувати
— лаяти, ачей — може.
2. Етнографічні діалектизми
представлені тематичними групами
слів, що позначають:
• назви одягу і взуття:
гуня — жіноча свитка, каптур ”
очіпок, черес — широкий шкіря­
ний пояс, бекешка — вид кофти,
гачі — вовняні або полотняні шта­
140
Лексикологія
ни, керсетка — жіночий одяг без
рукавів, кобеняк — верхній одяг
без рукавів;
• назви страв:
жур — страва з вівсяного борошна,
каварма — страва з баранини, пла-
чинда — різновид печива, пот­
рібка — страва з подрібненої
печінки;
• назви житлових і господарських
приміщень, знарядь праці, пред­
метів побуту:
колиба — чабанська хатина, обора
— комора, папера — великий ко­
шик з верболозу, підря — полиця;
• назви, пов’язані з мистецтвом
(дримба, трембіта, флояра), міс­
цевою демонологією (мольфар,
арідник, м авка).
3. Семантичні діалектизми —
слова загальнонародної мови, які в діа­
лектах відрізняються значеннями:
вага — колодязний журавель,
пасіка — просіка, губа — гриб, ви­
но — виноград, берег — гора, іти
— їхати, гірчиця — перець тощо.
Діалектна лексика виступає дуже
важливим джерелом поповнення
словникового складу української лі­
тературної мови. Сфера функціону­
вання — художня література, де вона
вживається для відображення місце­
вого побуту, колориту, для мовної
характеристики героїв. Яскравий
приклад — творчість І. Франка,
В. Стефаника, Марка Черемшини,
М. Коцюбинського, Лесі Українки,
М. Стельмаха, О. Гончара.
Проте без потреби вживати діа­
лектну лексику не треба, оскільки
вона засмічує літературну мову, ро­
бить її незрозумілою, важкою для
сприйняття.
Жаргонізми — це специфічні літе­
ратурні й напівлітературні слова та
вирази, властиві мовленню певної
соціальної чи професійної групи лю­
дей. Словами, що вживаються в
жаргоні — соціальному діалекті
мови, користуються люди, об’єднані
спільними інтересами, захопленням,
професією, віком, обставинами.
Жаргонізми використовуються не
для приховування інформації від чу­
жих, а для надання експресивного за­
барвлення назвам предметів і явищ,
важливих для членів соціальної гру­
пи. Наприклад, кльово, кайфово, су­
пер (добре, гарно), бабки (гроші), при­
кид (манера одягатися), т усовка
(місце збору, спілкування), на шару
(задарма), бухати, квасити (пити),
чорнило (червоне вино).
Існують також професійні жарго­
нізми: лабух (музикант), лабати
(грати), конса (консерваторія), фане­
ра (фонограма).
Різновидом жаргонізмів виступа­
ють арготизми — слова й вирази, які
в мовленні (арго) декласованих
елементів уживаються для засекре­
чення своїх думок, для того, щоб зро-
141
УКРА ЇНСЬКА МОВА
бити її незрозумілою для інших.
Арготизмами послуговуються зло­
чинці, раніше ними користувалися
ремісники, мандрівні крамарі, лір­
ники, жебраки.
Наприклад, у злодійському арго
слово бон означає вокзал, кафедра —
могила, помити — украсти, замочи­
ти — убити.
Письменники зрідка використову­
ють арготизми в художніх творах для
характеристики персонажів або ство­
рення гумористичного ефекту.
За певних обставин спілкування
також уживаються:
• варваризми — іншомовні слова й
звороти, що не цілком відповіда­
ють нормам певної мови й не до
кінця засвоєні нею:
авеню, клерк, денді, кюре, мадам,
мосьє, місіс, фрау, хобі.
У тексті варваризми вживаються
як у написанні мовою оригіналу,
так і в кириличній транскрипції:
tete-a-tete і тет-а-тет (сам на сам),
happy end і хепі енд (щасливий
кінець),
modus vivendi і модус вівенді (спо­
сіб життя);
• вульгаризми — грубі чи лайливі
слова, не прийняті в літературній
мові;
• екзотизми — слова, що для нас
незвичні, дещо дивні, походять з
інших мов, часто маловідомих.
Екзотизмами можуть бути:
• назви установ (хурал, бундестаг)-
• посад, професій (полісмен, ше­
риф, тореадор, гейша);
• грошових одиниць: (динар, пен­
ні, юань );
• житла, поселень: (аул, кишлак,
вігвам);
• предметів одягу: (паранджа,
кімоно)”,
• страв, напоїв: (саке, ракія);
• явищ культури (байрам, сир­
такі, харакірі).