Чи задумувалися ви коли-небудь, що означає ваше ім’я і яка його історія? Чи завжди імена були ті ж самі, що й зараз, чи, може, наші предки мали зовсім інші? Щоб відповісти на ці питання, ми з вами зробимо екскурс у глибину віків, у ті найвіддаленіші від нас часи, ко­ли людство ще стояло на ранньому етапі розвитку.

Серед найперших слів, в яких виникла життєва потреба, мабуть, були й людські імена. У нас, людей XXI століття, ці давні імена ви­кликають посмішку і здивування. Вони вражають нас оригінальною простотою, у них простежується якнайпростіший зв’язок із навко­лишньою природою, відчувається безпосередність і щирість люд­ських стосунків, якась первозданна незіпсованість майбутньою циві­лізацією. Наші предки вірили в магічну силу слова, тому й іменам приписувалася магічна сила, здатна позитивно чи негативно вплива­ти на долю людини. Фактично імена, які, до речі, давалися дітям як одразу при народженні, так і трохи пізніше, коли дитина вже прояв­ляла якісь риси характеру, виконували роль талісманів-оберегів. Так, наприклад, вважали, що імена Ведмідь, Вовк, Лев допоможуть дити­ні вирости сильною, сміливою людиною, оскільки сила й характер названих звірів обов’язково передадуться їй через ім’я. Щоб відвести від дитини злих духів, „погані” очі, а то й смерть, навмисне давали

імена некрасиві, відразливі, наприклад, Погана, Поганка, Павук, Ко­биляча Голова, Горе та інші. На вибір імені впливали різні чинники, зокрема бажаною чи небажаною була дитина — звідси й Жадан, Бажан, Нечай, Милкж або Небажан. Дитину тиху, лагідну відповідно до її вдачі могли назвати Добринею, Л юбимом або ж, навпаки, — Шу- милом, Крикуном. Дні тижня, пори року, порядок народжуваності у сім’ї теж знайшли відображення в давніх слов’янських іменах: Літо, Зима, Вівторок, Середа, П’ятниця, Первуночка, Первунець, Втору- ночка, Вторунець, Третячок, П’ятушок та ін. Були й імена на позна­чення кольору волосся, очей малюків, місця, часу народження, соці­ального стану, виду занять батьків та ін: Біляна, Політко, Селюк та ін.

За родоплемінного ладу, за твердженням Л.М. Коваль, імена кожно­го роду були його власністю і не могли використовуватися в інших ро­дах того самого племені. В одному роду не було людей з однаковими іменами. Тільки коли людина помирала, її іменем називали новона­роджену дитину. Якщо ж імен не вистачало, їх позичали в іншого роду, але після смерті людини, яка мала позичене ім’я, його повертали.

З плином віків майже всі імена періоду глибокого язичництва за­губилися, зникли. Як пам’ять про ті незбагненно далекі часи зали­шилися всього кілька імен: ім’я Бажан (до речі, поширене й улюбле­не болгарами), ім’я Лев — досить популярне в українців та в росіян. На зміну тим прадавнім іменам прийшли давні слов’янські імена з подвійним коренем, які спочатку поширилися у середовищі князів і тогочасної знаті: Родослав, Мечеслав, Мстислав, Ярослав, Рости­слав, Ярополк, Володимир, Мирослава, Мирослав, Людмила та ін. і лише набагато пізніше стали доступними народним масам. У цей же час з’являються такі красиві слов’янські жіночі імена, як Любава, Злата, Милуша, Роксолана, Златослава, Зореслава, Дзвенислава, Ві­ра, Надія. У всі віки, у всіх народів цінувалася людська доброта, ро­зум, уміння красиво говорити, тому не випадково наші предки в на­дії на добрі справи і добрі помисли дітей, їх великий розум і красно­мовність давали їм імена з таким глибоким змістом: Добромисл, Добриня, Творимир, Златоуст. Жаль, що вони не дійшли до нас, за­губилися в сивому тумані віків .

З приходом християнства на Русі закріпився звичай при охрещен- ні давати дитині два імені: одне — церковне, друге — світське, при­чому церковне ім’я тримали в таємниці, щоб ніхто не зурочив дити­ну, бо в замовляннях на щось погане (як і на хороше) обов’язково на­зивається ім’я людини. У народі вірили, що, не знаючи імені люди­ни, не можна їй нашкодити. Це вірування збереглося і до наших днів. Разом з християнством на територію Київської Русі прийшли давні єврейські імена. Давні євреї, будучи дуже набожними, давали своїм дітям імена відповідно до церковного календаря, тобто давали дити­ні ім’я того святого чи святої, в день якого чи якої вона народилася. Тому й значення давніх єврейських імен переважно релігійне: Ісус — спаситель, Абрам — великий батько народів, Захар — пам’ять Божа, Михайло — рівний Богові, Ганна — благодать, Ілля — сила Божа, Єлизавета — клятва Божа, Самуїл — почутий Богом, Соломон — мирний, Ісай— спасіння Боже, Матвій—дарЯхве, Осія— спасіння, Назар — присвячений Богові, Рахіль — овечка, Нора — світло і т.ін.

Як колись, так і тепер широко вживані українцями й латинські імена: Віктор — переможець, Валентин — здоровий, Валерій — силь­ний, міцний, Максим — найбільший, Клим — милостивий, Кін­драт — широкоплечий, Юлія — із роду Юліїв, Регіна — цариця, Гнат — вогняний, Віталій — життєвий та ін., але найбільшою попу­лярністю в нашого народу користуються імена грецького походжен­ня, які впродовж багатьох століть приходили в нашу мову і міцно в ній закріпилися: Ірина — мирна, Катерина — морально чиста, Ва­силь — царський, Кузьма — космічний порядок, Никонор — той, що бачить перемогу, Микола — переможець, Орест — гірський, Остап — урівноважений, Анастасія — воскресла, Лідія — із Лідії, Оксана — гостинна та ін. Звичайно, крім названих, трапляються імена і з інших мов, але їхній відсоток у нашій мові незначний. Так, наприклад, з ні­мецької мови до нас потрапили такі імена: Аліна — благородна, Ро­берт — блиск і слава; з арабської — Руслан, що означає — лев; тюрк­ське Тимур — залізо, єгипетське Нонна — присвячена Богові та інші.

Революція 1917 року принесла масу кардинальних змін у життя українського суспільства, що якоюсь мірою позначилось і на виборі дитячих імен. Оскільки реєстрацію новонароджених почали прово­дити через РАГСи, а не через церкву, батьки самі надавали ім’я дити­ні (раніше це робив батюшка, користуючись „святцями” — своєрід­ним календарем імен святих). Поряд з усталеними з’являються „но­вотвори”: Революція, Ідея, Епоха, Воля, Свобода, Слава, Сталіна, Октябрина, Демаркація, Муза, Полюс, Геній, Ідеал, Новела, Іскра. Безмежна любов до вождя жовтневого перевороту Володимира Ілліча Леніна надихнула деяких батьків на відтворення нових імен на його