Іменник — це повнозначна частина
мови, яка має значення предметності
й відповідає на питання хто? що?
Дякую Вам, мамо, за перший
скарб — пісні над колискою. Дя­
кую Вам, мамо, за пісні, вмиті
сльозами, які Ви співали довгої-
предовгої воєнної години і купали
мене в їхній чистоті, що хранили
вони її дитину все життя, бо Ви в
пісню переливали свою душу — усе
багатство роду і народу… Дякую
Вам, мамо, за другий скарб —
рідну українську мову. Вона впер­
ше засвітилася мені у Вашому
слові, як світ у ранковому сонці.
Ваше слово осяяло нас, дітей, лю­
бов’ю великою, як сонце. Дякую
Вам, мамо, за третій скарб — мо­
литву до Бога. Дякую Вам, мамо і
тату, за радість і сльози, за сло­
во і молитву, за пісню і ласку, за
святість думки і таїну любові, за
ясний і тихий світ добра у нашій
хаті, біла стеля якої вища мені за
всі палаци на світ і (Я. Гоян).
Під поняттям предметності в грама­
тиці розуміють не тільки назви конк­
ретних предметів (дуб, яблуко, птах,
кобзар, керівник, ковдра, стіл, карти­
на), а й опредмечені ознаки (зелень,
білизна, вихованість, вічність), дії та
стани (читання, розуміння, перехід,
розповідь, біг, спання, хвилювання),
абстрактні поняття (краса, слава, епо­
ха, романтизм, комунізм).
Отже, предметністю вважають різ­
номанітні лексичні значення слів, що
мають специфічне граматичне офор­
млення й сприймаються як назви
предметів та відповідають на питан­
ня хто? або що?