Іменники, які позначають СУ’
купність однакових або подібних
предметів, що сприймаються як оДНе
ціле, називають збірними:
Грама тика: морфологія, синтаксис
молодь, малеча, студентство, де­
канат, лист я, коріння, гілля, ква­
солиння, гарбузиння.
Збірні іменники на позначення
сукупності люде’й відповідають на пи­
тання хто? (дітвора, козацтво, стар­
шина, братва), а на позначення
тварин і неістот — на питання що? (во­
роння, мушва, мурашня, насіння, горо­
дина, листя ).
Для збірних іменників характерні
такі особливості:
• вони вживаються тільки в однині,
через те що виражають об’єднання
багатьох предметів, які не підляга­
ють лічбі;
• не сполучаються з власне кількіс­
ними числівниками, лише з неоз­
начено-кількісними чи дробовими:
багато р ід н і, трохи кукурудзи нн я,
одна третя кіннот и.
Способи творення збірних іменників:
1- За допомогою суфіксів
-с т в (о ), – ц т в ( о ) : учи т ельст во,
пт аст во, ко за ц т во , парубоцт во;
-и н н (я ), -о в и н н (я ): карт оплиння,
бурячиння, бобовиння, маковиння;
-от (а): го л о т а , п іхот а, злидот а;
в (а ): м уш ва , б ра т ва , мордва;
‘Ник, -н я к : го р іш н и к , ч агарн и к,
виш няк, сосн я к , м олодняк;
‘еч (а ): м а л еч а , ст ареча;
~ин(а): городина, озим ина, садовина;
и к (а ), – ік ( а ) : гер а л ьд и к а , пробле­
м ат ика, си м во л ік а , синонім іка;
-ур(а): професура, клієнтура,
агентура, апаратура;
-ат: ректорат, старое тат.
2. Безафіксним способом:
• від прикметників
молодь, зелень, юнь, нечисть;
• від дієслів
заполоч, наволоч, лом;
• дієприкметників
знать, рвань.
3. Лексико-семантичним способом,
що зумовлюється метафорою чи
метонімією:
аудиторія (незбірний — зал,
збірний — слухачі);
міліція (незбірний — установа,
збірний — міліціонери).
УВАГА!
Іменники, що піддаються лічбі й мають форми
однини та множини, до збірних не належать:
хор, група, загін, рота, полк, армія, комісія,
команда, ансамбль, екіпаж, клас, колектив,
ескадрилья, табун, зграя, стадо, череда.