У родовому відмінку іменники
твердої групи мають закінчення -и, а
м’якої і мішаної -і (-Ї):
групи, води, дзиґи, букви; яблуні,
хвилі, матусі, кручі, вежі, Софії,
Марії, Надії.
У давальному і місцевому відмін
ках у всіх групах закінчення -і (-Ї):
групі, воді, букві, яблуні, хвилі,
пручі, Марії, Софії, Надії.
Кінцеві приголосні іменників твер
дої групи г, к, х у цих відмінках чер
гуються із з, ц, с:
допомога — при допомозі; рука —
на руці; свекруха — свекрусі.
У знахідному відмінку твердої і м і
шаної груп закінчення у, а м’якої -ю:
дочку, пальму, квітку, межу, ду
шу, місію, сім’ю, історію, мелодію.
В орудному відмінку іменники
твердої групи мають закінчення -ою
(будовою, стежкою, травою), м’якої
і мішаної — -ею ( єю): чарівницею,
лілією, Вікторією, листоношею, сві
чею, тещею.
У кличному відмінку іменники ма
ють закінчення: тверда група — -о:
дівчино, мамо, калино, Оксано, Ми
коло-, м’яка — -е ( є): мрійнице, зем
ле, мріє, Маріє; пестливі іменники
м’якої групи—- ю: матусю, бабусю,
Ганнусю, Соню, Галю; мішаної—- е:
душе, круче, мише.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.