1. Іменники III відміни на групи не
поділяються.
Гр аматика: морфологія,
2 родовий, давальний і місцевий
відмінки однини мають однотипні
закінчення -і:
галузі, солі, осі, (при) віст і, (на) осі,
(у) тіні.
3, у багатьох словах відбувається
чергування голосних о, е (у відкри­
тих складах) з і (у закритих):
якість — якост і; ніжність —
ніжності; річ — речі; піч — печі.
4. В орудному відм інку однини —
важливі орфограми: подовження
приголосних перед закінченням -ю
(сіллю, м іддю , розкіш ш ю , галуззю ,
пам’ят т ю , а к в а р е л л ю ) або ж
його відсутність (приголосний не
між голосними):
радістю, повіст ю , корист ю, муж­
ністю, ж овчю, К ерчю .
Після губних перед йотованими
ставимо апостроф:
любов’ю, кров’ю , верф ’ю, м ат ір’ю.
“■Іменник м ат и в усіх відмінках
(крім називного і кличного одни­
ни) набуває суф іксів -ер, -ір. У родо­
вому множини має закінчення -ів.
Решта іменників у родовому мно­
жини має закінчення -ей:
п°статей, подорож ей, тіней, діа-
г°налей, област ей.
7-УДавальному, орудному, місцево­
му відмінках множини відповідно
Уніфіковані закінчення -ам (-ям),
йЛіи {-ями), -ах (ях):
^стрічам, п у т я м , м азя м , піс-
Нялі; зуст річам и , пут ям и, мазя­
ми, тінями; при зустрічах, (на)
путях, (у) мазях, (у) тінях.