Основна синтаксична роль прик
метника у реченні — узгоджене оз
начення:
Бузкова ніч прийш ла незримо, схи
лилась мовчки на стіжок.
Відкрию вікно я у ніч волош кову —
журба не боїться її темноти.
Я не сплю, гортаю синю книгу ночі.
Задивилась ніч у см арагдові сни,
сипле з неба срібляст і краплини.
(З те. В. Крищенка).
Прикметник може також викону
вати роль іменної частини складено
го присудка при нульовій або вира
женій зв’язці:
Для нас у ріднім краю
Навіть дим солодкий та коханий.
Леся Українка.
До свічки наше серце є подібне.
Б.-І. Антонин.
Хай кожна мить життя вам
буде дорога! (М . Вороний)
Кожен буває великим бодай раз
на життя! (П. Загребельний)
Примітка. Субстантивовані прикметни
ки можуть виступати в ролі підмета або
додатка.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Морфологічні ознаки прикметника
Наступна: Розряди прикметників за значенням