Присвійні прикметники виража
ють належність предмета певній лю
дині або (рідше) тварині й відповіда
ють на питання чий? (чия? чиє? чиї?):
мамин, батьків, братів, сестрин,
невістчин, свекрушин, Іванів, Сер
гіїв, Жаннин, Зоїн; вовчий, бджоли
ний, курячий, лисячий, зозулин.
Усі присвійні прикметники ПОХІД’
ні. Вони утворюються тільки від імен
ників — назв істот (людей і тварин).
Присвійні прикметники, утворені
від назв людей, у називному й зна
хідному відмінках мають коротку
форму (товаришів, доччин, тітчин,
Миколин, Геннадіїв), а прикметни
ки, похідні від назв тварин, мають
повну форму (орлиний, солов’їний,
ведмежий, кролячий, зміїний).
Примітка. Не виражають значення
присвійності прикметники, що входять до
складу фразеологічних словосполучень і
термінологічних назв:
ахіллесова п’ята, адамове яблуко, да-
моклів меч, гордіїв вузол, прокрустове
ложе, авгієві стайні; петрові батоги
(бот.), куряча сліпота, торрічеллієва
пустота, воловий язик (бот.).
Присвійні прикметники най
частіше вживаються в усно-роз
мовному стилі, у художній літера
турі та фольклорі. В інших стилях —
рідше. Значення індивідуальної
віднесеності особі найчастіше пере
дається формами родового відмінка
іменника:
твори Шевченка, музика Лисенка,
заява Іваненка, наказ директора,
слово письменника, світогляд учня.
ПОРІВНЯЙТЕ!
Таня — Танин, донька — доньчин,
Тетяна — Тетянин, дочка — доччин,
Тетянка — Тетянчин, донечка — донеччин,
Танька — Таньчин, доня — донин.
Тетяночка — Тетяноччин;
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.