Проблемі синтаксичних відношень у сфері складного речення протягом 
розвитку вчення про синтаксис приділялось багато уваги [Фортунатов 1953, с. 180-
190; Пешковский 1959, с. 140-145; Богородицкий 1935, с. 229; Ваиег 1958; Ваиег 
1959; Белиі) 1941; Мухин 1968; Белошапкова 1967]. Одним з центральних було 
питання про те, чи можна звести всю багатоманітність синтаксичних відношень у 
складному реченні до сурядності і підрядності На це питання багато вчених відповіли 
негативно [Пешковский 1928, с. 539; Богородицкий 1935, с. 229; Виноградов 1955, 
с. 428; Мухин 1968, с. 201]. Дискусія з питання віднесення складних речень до 
сурядності чи підрядності [Чередниченко 1948, с. 107-108; Овчинникова 1958; Бобер 
1959; Демидова 1961], безперечно, викликана недосконалістю такого поділу. Це стає 
особливо очевидним при розгляді синтаксичних відношень у рамках 
безсполучникового складного речення. 
З погляду сурядності і підрядності безсполучникові складні речення у 
слов'янських мовах оцінюються неоднаково. Існує кілька напрямів, які можна звести 
до двох основних: 
1. Традиційний напрям, в основі якого лежить розуміння безсполучникового 
складного речення як різновиду сполучникового щодо сурядності і підрядності. У 
цьому напрямі розрізняються три погляди: а) розуміння безсполучникового 
складного речення як безсполучникового складносурядного або безсполучникового 
складнопідрядного (О. М. Пєшковський, А. Б. Шапіро, Е. І. Короіаєва, 
В. І. Борковський, А. Белич, А. Г. Руднєв, Л. А. Булаховськнй та ін.); б) розуміння 
безсполучникового речення як складносурядного: воно грунтується на суто 
формальній ознаці - відсутності підрядного сполучника (Д. Н. Овсянико-
Куликовський, Ф. Травнічек, В. Шмілауер, Ф. Конечний, Б. Гавранек і А. Єдлічка, 
А. Баєць, Р. Коларич і М. Рупель, Є. Ф. Карський, Т. П. Ломтєв та ін.); в) розуміння 
безсполучникового складного речення як імпліцитного складнопідрядного 
(С. Карцевський), при цьому перелічувальні безсполучникові речення 
кваліфікуються як структури з нулем безпосереднього відношення між їх членами. 
2. Напрям, що грунтується на виділенні безсполучникового складного речення 
у самостійний структурно-семантичний тип складного речення, не 
диференційований з погляду сурядності і підрядності. Так, Н. С. Поспєлов ділить 
безсполучникові складні речення на речення однорідного і неоднорідного складу. 
Цей погляд поділяють багато вчених, що вивчають безсполучниковість у різних 
слов'янських мовах: І. А. Василенко, В. А. Белошапкова (російська мова), В. Бланар, 
А. Буялка (словацька мова), О. С. Мельничук (слов'янські мови), Б. М. Кулик 
(українська мова) і автори нової граматики «Сучасна українська мова. Синтаксис» 
[Сучасна 1972]. 
Таким чином, погляди вчених-славістів на безсполучниковість з точки зору 
розрізнення сурядності і підрядності дуже суперечливі. 
Проте, якщо абстрагуватись від сурядності/підрядності як вихідного моменту 
при аналізі безсполучникових складних речень і подивитись на них з погляду їх 
структури, то можна виділити більш тонкі синтаксичні відношення, ніж сурядність і 
підрядність. 
551 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
При розгляді синтаксичних відношень у сфері безсполучниковості 
користуватимемося поняттям прогнозованості - непрогнозованості компонентів 
складного речення. Прогнозованими елементами є такі, наявність яких у структурі 
передбачається іншими елементами, а непрогнозованими - такі, наявність яких не 
зумовлюється іншими елементами структури [Ванников 1967]. 
Підставою для виділення прогнозованих і непрогнозованих компонентів 
безсполучникового складного речення є їх структурна обов'язковість і структурна 
факультативність. Структурна факультативність даної конструкції характеризується 
тим, що елемент синтаксичної конструкції - член речення або словосполучення, 
частина складного речення - виявляється синтаксично автономним, тобто не 
вимагає граматично і семантично доповнення певною формою слова, 
словосполученням, реченням [Ванчикова 1965, с. 85]. Наприклад: «Оошасуа ти ^е 
гахраааіа: 8Іо§ 8е ти )е 8езе<іе1, 8УІщак яе ти ^е 8еяе(1е1, роїоуіса Ьіеуа 8е ти ;е 8Є8Є<і1а, 
ра Іисіі V Ьіва Ьі 8Є тиЬіІавевесІІа, се пе Ьі Ьііа гіиапа іг гогауе^а катпа, кі ти іисіі V 
зіоіеііп поЬепа Ьоіегеп пе тоге (іо гіуе§а» (С. Козтас); «В знойньш день пройти 
через дубовую рощу почти невозможно; через минуту все тело, от пяток до голови, 
покроют рьіжие зльїе муравьи с сильними челюстями» (К. Паустовский); «А роботи 
по самі вуха: треба обід готувати та видавати, посуду мити, хустя прати, хліб пекти» 
(М. Коцюбинський). У наведених прикладах перші компоненти: «Оотасуа ти ]е 
гаграйаіа», «В ЗНОЙНЬІЙ день пройти через дубовую рощу ночти невозможно», «А 
роботи по самі вуха» є автономними, - оскільки вони не містять у собі ніяких 
елементів, які б за своїми структурно-семантичними характеристиками вимагали 
появи наступного компонента. Про це свідчить також їх здатність виділятися в 
самостійну комунікативну одиницю. Складні речення, перший компонент яких 
характеризується структурною факультативністю, грунтуються на основі 
непрогнозування. Наявність другого компонента в цих реченнях зумовлюється 
виключно комунікативними потребами. 
Структурна обов'язковість проявляється в тому, що даний елемент 
синтаксичної конструкції має потенційну синтаксичну валентність і вимагає для 
реалізації цієї валентності (тобто для завершеності даної конструкції) обов'язкової 
наявності певної форми слова, словосполучення або речення [Ванчикова 1965, с. 
85]. Наприклад: «2 уаті ^е Іако: УІ пізіе каког с1ги§і оігосі - УІ зіе затогазіпікі» 
(Р. Уогапс); «Как все московские, ваш батюшка таков: желал бьі зятя он с 
звездами да с чинами (А. Грибоедов); «1 здавалось: розтає сніжинка, умерла 
сніжинка на землі» (М. Рильський). 
Перші компоненти у наведених прикладах містять у собі елементи, що мають 
синтаксичну незавершеність і вимагають доповнення другим компонентом. 
Характер таких елементів може бути різним, про що йдеться далі. Складні 
речення, у першому компоненті яких є елементи, що мають структурну 
обов'язковість, грунтуються на основі прогнозування. 
Вихідним положенням структурного показника обов'язковості є препозиція. 
В другому компоненті безсполучникових речень також можуть бути наявні 
структурні елементи, що відіграють роль структурних скріп, наприклад: <^а СІЄ8ПІ 
8е пат ]е ргіЬІігеуаІа іп оскіауеуаіа гпапа ршіазіа сгіа ^е18еV^а - га що 8е ]е тогаї 
зкгіуаіі Оапиуц (А. КеЬиІа); «Идет большая вода - зто всего интересней» 
(Б. Горбатов); «У лісі дзвеніли пилки й лунали удари сокир - то будувались нові 
будівлі» (Ю. Збанацький). 
Проте у цих реченнях другий компонент не прогнозується, доказом чого 
може бути здатність першого компонента існувати в ролі самостійної 
552 
Тема V. Синтаксис складного речення 
комунікативної одиниці: «N3 сіезпі 8Є пат ]е ргіЬІіхеуаІа іп осШаЦеуаІа гпапа 
рипазіа сгіаіеівеуіа»; «Идет большая вода»; «У лісі дзвеніли пилки й лунали удари 
сокир». 
В залежності від того, чи безсполучникове складне речення грунтується на 
основі прогнозування чи непрогнозування, відповідно розрізняємо прогнозовані 
безсполучникові складні речення (з прогнозованим другим компонентом) і 
непрогнозовані безсполучникові складні речення (з непрогнозованим другим 
компонентом). 
Прогнозовані безсполучникові речення складаються з двох компонентів і не 
допускають включення третього на першому рівні членування. Вони грунтуються 
на основі структурної обов'язковості, тобто в першому компоненті є такий 
елемент, який за своїми семантико-структурними характеристиками має 
синтаксичну незавершеність і вимагає доповнення другим компонентом. 
Наприклад: «Уезі ти ]е гекіа: 8 ггто§1ауо8І)о 8І 8ат кгіу, <1а Іі оігок итіга» 
(і. .Іигсіс); «Віїоу'е сшіпо: піс §а пі ргеїгезіо» (М. Кгаш'ес); «Ропекосі па Зіоуепзкет 
роуейо Шо Іакоіе: Ргеуес зе 8 кгиЬот пі йоЬго» (І. Торогізіс); «Жилин видит: дело 
плохо» (Л. Толстой); «Вияснилось: упряжки уже вьісланн, отряду приказано идти 
вместе с орудиями прямо на вокзал» (А. Толстой); «Обьічай мой такой: с волками 
иначе не делать мировой, как снявши шкуру с них долой» (Й. Крьілов); «Я знаю: 
труд - це бій...» (В. Сосюра); «Цієї ж таки весни прочулося скрізь - знов 
Кармелюк отаманує» (Марко Вовчок); 
«Мишва таку примітку знає: у кого довгий хвіст, той розум має» 
(Л. Глібов). 
До прогнозуючих елементів ми відносимо два елементи в першому 
компоненті: 
1. Слова із з'ясувальною семантикою з вказівкою на деліберативний об'єкт. 
У безсполучникових складних реченнях з дієсловами з'ясувальної семантики 
другий компонент є структурно-семантичним поширювачем присудка першого 
компонента, причому другий компонент може бути або додатком: «Зрогпаїі зо: 
а^гагпа геГогта па рарігщ ]е епо, гет^а уеіерозезіуа рокоре ш-оїїсе ра о!ги§о» 
(А. гп§о1іс); «Бачив - пішли дорогою» (А. Головко), або підметом: «Магки у'е 
Іе§Іо гаїозіпо па 8гсе: зреї піс кауе» (І. Сапкаг); «Казалось, вместе с туманом на 
землю спустилась мертвящая тишина» (В. Арсеньев); «Мені снилося: червоні 
рожі пломеніли в промені злотистім» (Леся Українка). 
2. Вказівні займенники в ролі різних членів речення, а також займенникові 
прикметники і прислівники з відтінком вказівності: «2 уаті ]е Іаго: УІ півіе каког 
с!ги§і оігосі - УІ 8Іе затогазтікі» (Р. Уогапс); «Роїет зі харотпі Іо: ргес-еп сіоуека 
оЬзосІіз, гііегі уза) га пір У ПІЄ§ОУО кого!» (С. Козтас); «А мой совет такой: берись 
за то, к чему тьі сроден» (Й. Крьілов); «Невеждьі судят точно так: в чем толку не 
поймут, то все у них пустяк» (там же); «Такий наш Йосип: нема- і не просить» (нар. 
творч.). 
Для визначення синтаксичних відношень у прогнозованих реченнях 
використовуємо термін синтаксична залежність на відміну від терміна 
синтаксичний зв'язок у непрогнозованих реченнях. 
Синтаксична залежність реалізується між компонентами прогнозованих речень 
на основі структурної обов'язковості другого компонента і його підпорядкованості 
першому. Синтаксичний зв'язок реалізується між компонентами непрогнозованих 
безсполучникових речень на основі структурної факультативності і визначається 
змістовими і комунікативними завданнями висловлювання. 
553 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
Синтаксичні відношення в прогнозованих безсполучникових реченнях 
складаються на основі синтаксичної залежності, коли один компонент має такі 
елементи, які не тільки прогнозують появу другого компонента, але й 
підпорядковують його собі; це виражається в тому, що другий компонент виступає як 
елемент структури першого компонента. У безсполучникових реченнях із словами 
з'ясувальної семантики синтаксичні відношення складаються такі самі, як і в 
складнопідрядному реченні. Щодо безсполучникових речень з другим прогнозуючим 
елементом, то вказівні займенники, займенникові прикметники і прислівники з 
вказівним значенням настільки лексично порожні, що вимагають обов'язкового 
розкриття. Це робить їх не тільки прогнозуючими, але й підпорядковуючими 
елементами, оскільки між прогнозуючим і прогнозованим елементами існують 
відношення тотожності, отже, другий компонент виступає як елемент структури 
першого компонента. Таким чином, у прогнозованих реченнях формуються 
синтаксичні відношення підпорядкованості. 
Непрогнозовані безсполучникові речення можуть мати два, три і більше 
компонентів, які приєднуються до першого на основі структурної факультативності. 
В першому компоненті немає елементів, які б за своїми семантико-структурними 
характерне гиками були синтаксично незавершеними, другий компонент як член 
відношення з'являється відповідно до комунікативних потреб. Про це свідчить і той 
факт, що перший компонент потенційно може бути членом відношення не тільки 
речення з причиново-наслідковим, але й з протиставно-порівняльним 
значенням тощо. Так, у наступних прикладах другий компонент може мати 
значення альтернативної мотивації, умови, протиставлення і т. д.: «Зрговіц) ]о, 
гоЬ тепера кгіїа роЦиЬЦа} - ПІ8І 8е угесіеп п)епіп осі» (Р. Ріпх^аг); «Любите 
книгу: она поможет вам разобраться в пестрой путанице мьіслей, научит вас 
уважать людей» (М. Горький); «Од нього не сховаєш нічого, він вчитель» 
(Ю. Яновський). 
Для безсполучникових складних речень, що грунтуються на основі 
непрогнозованості, характерний синтаксичний зв'язок, а не залежність. Але й 
речення, об'єднані синтаксичним зв'язком, досить різнорідні і вимагають 
дальшого синтаксичного аналізу. Так, пор.: «Ркамкак ]е Ьііа 8Є хіта: тгаг, 5 
сі^агетіт а"ітот пароіпіепа 8оЬа, ватоіет угап па пеЬи, §о1а уе]а V уегги» 
(С. Козтас); «Рокайаіо 8е ^е ПОУО гіо: ргі уяакі Ьі§і ^е патггпііо тпо§о Іика, 
зргісо оо!)и§е ра ]е хасеї па§1о §ПІІІ» (А. Іп§о1іс); «Мепі ]е Ьііо V ргзіЬ кипо іп 
ргагпо, ]егік ті ]е Ьіі пчі» (І. Сапкат); «Мезіо ]е зіаго, ш]е§оуі ргеЬіуаІсі тіасіі» 
(В. 2ирапсіс); «V гіу^ете Іігуа, а суе()а па §гоЬ! Рас ЬоЦе Ьі Ьііо пагоЬе: затіє пат 
га]8Ї у гіуЦеп)е СУЄІІС, птуе апгапііе ха §гоЬе!» (8. Оге§огсіс); «Ножи стучат, посуда 
звенит, масло шипит» (А. Чехов); «Ей представилась картина: хрупкая ладья несетея 
по течению» (В. Вересаев); «Ноги носят, руки кормят» (прислів'я); «Не удалось 
Артему устроить брата учеником в депо: моложе пятнадцати лет не брали» 
(Н. Островский); «Погода бьіла ужасная: ветер вьіл, мокрьій снег падал хлопьями» 
(А. Пушкин); «Ящірка перебігла обніжок, дикі бджоли гудуть медом, ховрашок 
свистить, цвіркунці одно пиляють у свої скрипки» (Ю. Яновський); «Йому від цього 
не робилося журно: він пильно слухав солов'я» (М. Стельмах); «Пан гуляв у себе в 
замку, у ярмі стогнали люди» (Леся Українка); «Амур сторона багата: землі тої 
непомірно» (Панас Мирний); «Батько наш був добрий: жалував він нас обох рівно» 
(Марко Вовчок). 
Для виявлення синтаксичних зв'язків у безсполучниковому складному реченні 
велику роль відіграє синтаксична функція кожного компонента у відношенні до 
554 
Тема V. Синтаксис складного речення 
всього речення. В залежності від синтаксичної функції компонентів у 
безсполучникових складних реченнях, що грунтуються на основі непрогнозування, 
можна виділити три типи синтаксичних зв'язків: 1) нейтральний синтаксичний 
зв'язок, 2) двобічний синтаксичний зв'язок і 3) однобічний синтаксичний зв'язок. 
Нейтральний синтаксичний зв'язок характеризує синтаксичні відношення між 
компонентами безсполучникового складного речення, мінімальна структура якого 
складається з невизначеної кількості компонентів, що грунтуються на основі 
непрогнозування; при цьому всі компоненти мають однакову синтаксичну функцію 
щодо всієї одиниці конструктивно-синтаксичного рівня: «Оса 80 кіеіі, іеріі те, тагі 
пасі тапо ]ока1і 8е; пилі 8е тепе 8гатуа1і зо, Іщі га тапо кагаїі 80» (Р. Ргезегп); 
«Колосья тихо бьют вас по лицу, васильки цепляютея за ноги, перепела кричат 
кругом, лошадь бежит ленивой рисцой» (Й. Тургенев); «Дзюрчали десятки фонтанів, 
лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям, свистів стругом 
бондар» (М. Коцюбинський). 
У наведених тут безсполучникових реченнях виявляється по два або більше 
компонентів, кожний з яких виконує однакову функцію у побудові всього речення. 
С. Карцевський визначає такі речення як речення з нулем безпосереднього 
відношення між його членами [Карцевский 1961] і протиставляє їх як 
складносурядним, так і складнопідрядним реченням. На нашу думку, такі речення, 
хоч і протиставляються складносурядним і складнопідрядним реченням і, таким 
чином, можуть бути вилучені з складних речень (С. Карцевський інші 
безсполучникові складні речення співвідносить із складнопідрядними як речення з 
експліцитним знаком підпорядкування на відміну від безсполучникових з 
імпліцитним знаком підпорядкування), належать до складних речень, тому що 
вони мають цілком характерну інтонацію незакінченості - антикаденцію. 
Релевантним для них є не відношення одного компонента до другого, бо воно 
дорівнює нулю, а відношення кожного компонента до структурно-семантичного 
цілого, тобто синтаксична функція. Однакова синтаксична функція компонентів у 
цих реченнях проявляється в тому, що кожний компонент несе цілком тотожне 
граматичне і семантичне навантаження при побудові складного речення. Про це, 
зокрема, свідчить паралелізм будови компонентів, здатність їх до транспозиції, 
здатність кожного компонента до функціонування як самостійної комунікативної 
одиниці. Крім того, будь-який із компонентів, якщо їх є не менше трьох, може 
бути випущений, так само як може бути введений новий, це не впливає на 
структуру на конструктивно-синтаксичному рівні, а впливає лише на семантичний 
обсяг речення. Для розглянутих речень властивий нейтральний синтаксичний 
зв'язок. Характерною рисою речень з нейтральним синтаксичним зв'язком є те, що 
їх мінімальна структура складається з невизначеної кількості компонентів 
[Грамматика 1970, с. 656-657]" і потенційно має здатність збільшувати кількісний 
склад компонентів па першому рівні. За цією ознакою безсполучникові складні 
речення з нейтральним синтаксичним зв'язком протиставляються всім іншим 
безсполучниковим реченням. 
Мінімальна структура останніх має двокомпонентну будову, тобто на 
першому рівні членування виділяються тільки два компоненти. На відміну від 
речень з нейтральним синтаксичним зв'язком вони не мають здатності до 
збільшення кількісного складу компонентів на першому рівні, а допускають лише 
Такі структури В. А. Бєлошапкова називає відкритими і включає сюди також складносурядні 
речення із заключним сполучником 
555 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
зміну змістового обсягу речення у напрямі збільшення компонентів на другому та 
інших, більш низьких рівнях. Включення ж нових компонентів на першому рівні 
членування веде до зміни речення на конструктивно-синтаксичному рівні. Пор.: 
«Мес- (ІГЄУЄЗСІ 80 суеіеіе За§о<1е, яе ротатііаіе тіїе ууоіісе, 8о віЬаІі іг Іаі ротіагіпі 
]щ*оускі, зо таї^аіі 8 сшіпіті Ј>1ауісаті гуопскі іп зтатісе, зо га8Іе ке тпо§е аги§е 
Ьіііпе іп СУЄІІІСЄ ргегаг1ібпе§а йиЬа іп Ьагуе» (І. Тгсііпа); «Тік оЬ {югсіи 8Іа парозіес! 
оЬвгаїа с-ес- іп упик: ргесі прта ^е Ьііо тоЈоспо паяєте іг ІІОУІСЄ» (М. Кгащ'ес); «Шелк 
не рвется, булат не сечется, золото не ржавеет» (прислів'я); «Не бьшо никакой 
возможности уйти незаметно - он вьішел открьіто, будто идет на двор...» 
(А. Фадеев); «Котилось сонце в синій стелі, тополі гнулися в поклін, гудки на 
станції веселі кричали вітру вперегін» (А. Малишко); «Ой не клюйте, гайворони, 
чумацького трупу: наклювавшись, подохнете коло мене вкупі» (Т. Шевченко). 
У наведених парах речень з різних слов'янських мов перше характеризується 
нейтральним синтаксичним зв'язком з невизначеною кількістю компонентів, а 
друге - двокомпонентною структурою. В усіх двокомпонентних структурах з 
синтаксичним зв'язком другий компонент є релевантним у визначенні значення 
складного речення. Перший компонент, взятий окремо, має свою конкретну 
семантику, яка є членом відношення лише разом з другим компонентом і через 
нього. 
Синтаксичне значення складного речення - це узагальнене значення, що 
формується як наслідок взаємодії конкретної семантики компонентів, кожний з 
яких відповідно до синтаксичної функції відіграє певну роль у створенні структурно-
семаитичного цілого - складного речення. Одне синтаксичне значення може 
виражатися кількома структурами з різними синтаксичними відношеннями, 
щоправда, у різних слов'янських мовах по-різному. Наприклад, синтаксичне значення 
причини у словенській літературній мові може виражатися складнопідрядним, 
складносурядним і безсполучниковим реченнями, у російській мові -
складнопідрядним і безсполучниковим. 
Під двобічним синтаксичним зв'язком ми розуміємо такі синтаксичні 
відношення у двокомпонентній структурі, які грунтуються на основі 
непрої нозування і характеризуються потенційно однаковою синтаксичною функцією 
компонентів у відношенні до всієї одиниці конструктивно-синтаксичного рівня. При 
цьому структури не допускають включення інших компонентів на першому рівні 
членування. Пор.: «Ітепа ве ргетепе, гесі озіапеі;о» (і. Тпііпа); «Я бьіл угрюм - другие 
дсти весельї й болтливьі» (М. Лєрмонтов); «Літо дбає, зима поїдає» (нар. творч.). 
Сутність таких речень полягає у тому, що конкретна семантика 
першого компонента протиставляється конкретній семантиці другого 
компонента. Перший компонент, взятий окремо, ще не являє собою члена 
відношення, другий компонент є релевантним для значення 
безсполучникового речення. Перший компонент допускає продовження у 
вигляді компонента не тільки із значенням протиставлення, але також і з 
іншим значенням, наприклад причини, наслідку тощо. Компоненти 
розглядуваних конструкцій, існуючи у складі безсполучникового складного 
речення, мають здатність до взаємозамінюваності. Це зумовлюється 
однаковим відношенням компонентів одне до одного; так, відношення 
першого компонента до другого дорівнює відношенню другого компонента до 
першого, що є передумовою для транспозиції компонентів. Пор.: «Оги§іт 
зопсе, тепі тос; сіга^іт уезеЦе, тепі Ьгісікозі Ьгег кга]а» (І. Сапкаг); «Мепі 
тос, с1ги§іт зопсе; тепі Ьгісікозі Ьгег кгща, аги§іт уе8еЦе»; «Лето припасает — 
556 
Тема V. Синтаксис складного речення 
зима поедает» (прислів'я); «Зима поедает - лето припасает» (прислів'я); 
«Колись дим від каганця виїдав нам очі - тепер лампа Ілліча світить дні і 
ночі» (прислів'я); «Тепер лампа Ілліча світить дні і ночі — колись дим від 
каганця виїдав нам очі» (прислів'я). 
Щоправда, практично транспозиція можлива не завжди через еліптичну 
побудову одного з компонентів, переважно другого. Наприклад: «Маїіі'аг ^е ро 
пауасіі сгізаі ро Ьепсіпзкі тезапісі, опа ро затропи га гепзке §1ауе» 
(В. 2ирапсіс); «Жандарм вопросительно смотрит на сьіщика, сьіщик - на 
жандарма» (В. Маяковский); «Рослина тягнеться до сонця, народи - до миру» 
(прислів'я). 
У даних реченнях другий компонент має еліптичну побудову, тобто у них 
еліптичні 1) )е ро пауасіі сШаїа, 2) вопросительно смотрит, 3) тягнеться. Оскільки 
еліпсис не змінює ні змісту, ні структури, а виявляється лише в плані виразу 
[Вардуль 1964, с. 64], то потенційно існує можливість експліцитного вираження 
еліпсису, а тоді можлива і транспозиція, більше того, перший компонент у позиції 
другого також матиме еліптичні елементи завдяки прагненню мови до економії 
комунікативних засобів. 
Наприклад: «Опа ^е ро пауас-і сіізаіа ро ваптропи 2а гепвке §1ауе, оп ро Ьепсіпзкі 
тезапісі»; «СЬІЩИК вопросительно смотрит на жандарма, жандарм - на сьіщика»; 
«Народи тягнуться до миру, рослина - до сонця». 
Ні в оригінальних прикладах, ні в прикладах, одержаних в результаті 
лінгвістичного експерименту, в першому компоненті немає синтаксичних 
елементів, які б прогнозували другий компонент. Обидва компоненти можуть 
існувати як самостійна комунікативна одиниця: «Магуаг ]е ро пауасіі сіізаі ро 
Ьепсіпвкі тезапісі»; «Опа ]е ро пауасіі сіізаіа ро затропи га гепзке §1ауе»; 
«Жандарм вопросительно смотрит на сьпцика», «Сьіщик вопросительно 
смотрит на жандарма»; «Рослина тягнеться до сонця»; «Народи тягнуться до 
миру». 
Здатність до транспозиції при певному перетворенні еліптичного 
компонента і до функціонування в ролі самостійних комунікативних одиниць 
зближує дані речення з безсполучниковими складними реченнями з 
нейтральним синтаксичним зв'язком, однак синтаксична функція другого 
компонента бути релевантним у створенні структурно-семантичного цілого, 
яким є складне речення, відрізняє їх від речень з нейтральним синтаксичним 
зв'язком. Здатність до транспозиції компонентів і відповідно прийняття на себе 
ролі другого компонента і зумовлює двобічний зв'язок. 
Однобічний синтаксичний зв'язок характеризує двокомпонентні 
безсполучникові складні речення, які грунтуються на основі непрогнозування, 
компоненти їх мають різну синтаксичну функцію щодо всієї одиниці 
конструктивно-синтаксичного рівня. Наприклад: «№зет зеї пагаупозі ргоіі §о1і: 
ргегдосЦ) )е зе Ьііо» (І. Сапкаг); «Оігосі зо зіаіі па зкаїі: зіагеї^зі зо пето зігтеїі, 
тіа^і зо §1азпо _)ока1і» (С. Козтас); «Рокагаїо зе і^е ПОУО гіо: ргі узакі Ьізі ]е 
патггпііо тпо§о Іика, зргісо ос!)иЈЄ ра ^е гасеї па§1о §пігі» (А. Іп§о1іс); «Ш іет 
УГШ зе пі сешіо піїі тей V роїокіЬ, па Іет УГШ зіа Іекіа Йуа роїока: V ргует зо 
ЬГЄ§ОУЄ ргезіораіе зоїге іг Зокапіп осі іп у аги§ет )е Іекіа гдеса сіоуезка кгі» 
(М. Кгап]ес); «8е2ет ро поі га раз - па Ьезе, поіа пі Ьііо» (Р. Ріпг^аг); «Печален 
я: со мною друга нет» (А. Пушкин); «Люди разбились на две группьі — одна, 
окружив станового, кричала й уговаривала его, другая, меньше числом, 
осталась вокруг избитого й глухо, угрюмо гудела...» (М. Горький); «После 
557 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
отбоя спектакль продолжался, хотя й в уторопленном темпе: бьши опущеньї 
второстепенньїе арии й дузтьі» (В. Инбер); «К вечеру погода не изменилась: 
земля по-прежнему, словно саваном, бьіла покрита густим туманом» 
(В. Арсеньев); «Пушкин єсть явление чрезвьічайное й, может бьіть, 
единственное явление русского духа: зто русский человек в конечном его 
развитии, в каком он„ может бьіть, явится через двести лет» (Н. Гоголь); «Я 
доверяю любящим: они великодушньї» (К. Паустовскии); «Он спорит с 
Нансеном - зто меня поразило» (В. Каверин); «Не страшні нам погрози глухої 
зими - нам весна свої брами розкрила» (В. Сосюра); «Вітер війнув - листя з 
клена жовте, жовтувато-золотаве полетіло» (П. Тичина); «Не жди сподіваної 
волі: вона заснула» (Т. Шевченко); «Грюкнув кулаком по столу - підстрибнув 
ніж на піваршина» (О. Довженко); «Гомін радісний, бадьорий на колгоспному 
дворі - то дівчата наші в поле виряджають трактори» (нар. творч.). 
Наведені тут приклади з трьох слов'янських мов є різними за своєю 
семантикою, але мають деякі спільні закономірності у побудові. Так, всі вони 
об'єднують свої компоненти в одиницю складного речення на основі 
непрогнозування, тобто на основі комунікативних потреб. У першому 
компоненті зовсім немає синтаксичних показників незавершеності, поява 
другого компонента факультативна. Всі наведені приклади є структурами, що 
не допускають збільшення кількісного складу на першому рівні. Функція 
компонентів різна. Другий компонент має функцію створювати синтаксичне 
значення безсполучникового складного речення. На відміну від речень з 
двобічним синтаксичним зв'язком і нейтральним синтаксичним зв'язком 
безсполучникові складні речення з однобічним синтаксичним зв'язком не здатні до 
транспозиції. Порядок компонентів у них фіксований, кожний компонент виконує 
свою функцію і не може передати цю функцію іншому компонентові ні за яких умов. 
Таким чином, і відношення другого компонента до першого не дорівнює відношенню 
першого компонента до другого, як це можна спостерігати у реченнях з двобічним 
синтаксичним зв'язком, і відношення компонентів до всієї одиниці конструктивно-
синтаксичного рівня є різним. На відміну від речень з нейтральним синтаксичним 
зв'язком, вони, як і речення з двобічним синтаксичним зв'язком, складаються з двох 
компонентів. 
Схематично безсполучникове складне речення з погляду виділення в ньому 
синтаксичних відношень виглядатиме так: 
558 
Тема У. Синтаксис складного речення 
Безсполучникове 
складне речення 
непрогнозовані речення 
(синтаксичний зв'язок) 
речення з 
нейтральним 
синтаксичним 
зв'язком 
речення з 
двобічним 
зв'язком 
прогнозовані речення 
(синтаксична залежність) 
речення з 
однобічним 
зв'язком 
Пропонована схема графічно виражає один з можливих підходів до розгляду 
безсполучникових складних речень у слов'янських мовах, суть якого полягає у 
виділенні речень із структурними показниками зв'язку між компонентами і без таких 
показників. 
Література 
1. Ваиег 1958: Ваисг .1. Рагаїахе а Ьуроіахе ргі зшаїо 80ш/егі // 0 уеаескет 
ротпапі воисіоЬусп )а2укй. - РгаЬа, 1958. 
2. Ваиег 1959: Ваиег Л. КІазіГікасе їіоиуегі // .Іагукоуесіпе «гиа'іе, IV. - Вгапвіауа, 
1959. 
3. Белиі) 1941: Вели!) А. О іезичиу природи и ]езичком развитку // 
Лингвистичка испитавагьа. - Београд, 1941. 
4. Белошапкова 1967: Белошапкова В. А. Сложное предложение в 
современном русеком язьіке: Некоторьіе вопросьі теории. - М.: Просвещение, 1967. -
160 с. 
5. Бобер 1959: Бобер 3. Я. К вопросу о переходньїх случаях между сочинением 
и подчинением в современном русеком литературном язьіке. - Черновцьі, 1959. 
6. Богородицкий 1935: Богородицкий В. А. Общий курс русекой грамматики. 
5-е изд., переб. - М.-Л.: Соцзкгиз, 1935. - 356 с. 
7. Ваиникова 1967: Ванников Ю. В. Многомерность синтаксической 
структури предложения // Трудьі УДН. - Т.ХХІІ (язьїкознание). - Вьіп. 2. - М., 1967. 
8. Вардуль 1964: Вардуль И. Ф. К вопросу о явлений злипсиса // 
Инвариантньїе синтаксические значення и структура предложения. - М., 1964. 
9. Виноградов 1955: Виноградов В. В. Основньїе вопросьі синтаксиса 
иредложений // Вопросьі грамматического строя. - М.: Изд-во АН СССР, 1955. -
С. 396-418. 
Ю.Грамматика 1970: Грамматика современного русского язьїка / Под ред. 
II. Ю. Шведовой. - М.: Наука, 1970. - 767 с. 
П.Демидова 1961: Демидова М. Д. К вопросу о синтаксических конструкциях, 
переходньїх между сочинением и подчинением // Материальї V межобластной 
коиференции язьїковедов Поволжья (краткие доклади), 1961. 
55') 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
12.Иванчикова 1965: Ванчикова Е. А. О структурной факультативности и 
структурной обязательности в синтаксисе // Вопросьі язьїкознания. - 1965. - № 5. 
ІЗ.Карцевский 1961: Карцевский С. Бессоюзие и подчинение // Вопросьі 
язьїкознания. - 1961. -№ 2. 
14. Мухин 1967: Мухин А. М. Структура предложений и их модели. - Л.: Наука, 
1968.-230 с. 
15,Овчинникова 1958: Овчинникова В. С. Переходньїе конструкцій от 
сочинения к подчинению в сложньїх предложниях, вьіражающие дополнительньїе 
отношения // Научная сессия, посвященная 40-летию Великой Октябрьской 
социалистической революции (тезиси докладов). - Ростов н/Д.: Ростовский н/Д 
университет, 1958. 
Іб.Пешковский 1959: Пешковский А. М. Существует ли в русском язьіке 
сочинение и подчинение предложений // Избранньїе трудьі. - М.: Учпедгиз, 1959. 
17. Пешковский 1928: Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном 
освещении. - М., 1928. - 452 с. 
18. Сучасна 1972: Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. 
І. К. Білодіда. - К.: Наук, думка, 1972. -516 с. 
І9.Фортунатов 1953: Фортунатов Ф. Ф. Избранньїе трудьі. - Т.І. - М.: 
Учпедгиз, 1953.-450 с. 
20. Чередниченко 1948: Чередниченко И. Г. Особьіе случаи придаточности в 
современном русском язьіке // Воиросьі славянского язьїкознания. - Львов: Изд-во 
Львов. ун-та, 1948. - Кн. 1. 
Опубл.: Мовознавство. ~ 1973. — № 6. — С. 55 — 63.

.